Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
скипень
кориця
пух
ніч
апельсин
падуб
спів
повний місяць
сутінки
жага
приречення
одинак
мед
cім'я
таїнство
епоха
тринадцять
обітниця
утроба
сонце
неня
омела
поліно
жаріння
кнур
ворожба
древо
кіт
рівноправ'я
приворот
2023. цвіт снігу
останній подих квіту
сконання серця
пробудження іскри
вогкий запах смерті
пробудження нового старого
безжальна мить
благовісна вічність
Повний Місяць — фаза Місяця, коли Земля розташована між Сонцем та ним,
і тому з неї видно лише освітлений його бік.
Почекай, почекай, мій любий, я прошу тебе – почекай! Я хочу ще трішки руки потримати на твоєму лиці,
я ще не зігріла твої щоки, а ти вже від мене ховаєшся.
Я чекала на тебе так довго – аж сумно уточнювати – так довго, як і завжди, чом же ж боженька дарував тобі пунктуальність?
В бога точний годинник – як в батька, почуття гумору – як в діда, це єдине пояснення, яке я знайшла, а ти кажеш – дурниці,
він геть не такий, і кидаєш зірочку мені в волосся.
Не накурено хмарами – в янголів теж заборонили айкоси й вейпи в публічному небі, слава тобі господи – і перехреститись,
та скоро знов херувімчики з пальоними ельфбарами повилізають.
Не накурено хмарами – я так рада, що можу бачити тебе, любий, і тримати руки на холодних твоїх щоках,
чого ж мої руки не сонце, чому ж не комети чи метеори, чому мої руки такі… Цілуєш згин великого пальця і завершуєш за мене речення:
красиві.
Я б хотіла, щоб ти не пішов, але знаю – ти любиш день, а як не підеш то він не настане, я поважаю твою свободу,
а сама пхаю шоколадки в карман шуби пані зими: будь ласка, ще плюс хвилинка ночі, затримай світанок пустими розмовами.
Зима закатує ожеледичні очі, плюється насінням у брудну калюжу та нервово постукує підбором,
вже вдесяте, вдвадцяте, втридцяте повторюючи відбиток на інії.
Почекай, почекай, мій любий, я прошу тебе – почекай, в тебе ще такі холодні щоки, в тебе такі гарні очі,
побудь зі мною ще хвилинку.
Хвилинку, і дві, і три – він все зі мною, я дивлюся в його кругле обличчя, мій повний місяце, я торкаюсь твого чола.
Хвилинку, і три, і чотири – аж до сонного світанку, потім він тане, і зникає його обличчя з моїх рук, а я,
закохана й заспана – у ліжку, вся пахну небом і блідим сяйвом. Повний місяце, ах, повний місяце,
я так й не наважилась тебе поцілувати.