Глава 38

Новий світ зустрів мене несподіваними декораціями. Я опинився серед вітальні звичайного японського будиночка. Г—подібний сірий диван перед великою плазмою, на тумбочці у рамочці стояли фотографії щасливої сім’ї, де молода пара обіймала двох дітей: дівчинку років семи та хлопчика років п’яти, вся родина широко посміхалася до об’єктиву камери. Раптом відчув себе ніяково, адже без запрошення увірвався до чужого дому та розглядаю фотографії. За скляним вікном відкривався краєвид на невеликий сад з квітами та сусідній будинок. Сонце високо висіло в небі, посилаючи на землю теплі промінчики світла.

Коли я озирався на всі боки думаючи, чи не втекти, мій ніс вловив запах. Запах, який не повинен бути присутнім у мирному домі. Я вловив металевий сморід крові. Тієї ж миті мої зіниці витяглися і поле зору розширилося охопивши весь будинок.

Ванна на першому поверсі була залита кров’ю. Чоловік і жінка бездушно валялися на підлозі. Їхні обличчя назавжди застигли у гримасі болю та страждання. Судячи з колотих ран, їх зарізали, і з моменту смерті минуло кілька годин. У тілі не залишилося жодної краплі життєвої енергії. На другому поверсі в кімнаті хлопчика вся підлога теж була залита кров’ю, проте там нікого не було. З кімнати вів закривавлений слід у сусідню кімнату. Вона належала дівчинці, м’які іграшки стіни рожевого відтінку, а на ліжку залитою кров’ю лежали… Моє обличчя зблідло. Діти… Бліді обличчя та скляні погляди назавжди відбилися в моїй пам’яті.

Винуватець всього цього, чоловік з фарбованим червоним волоссям, незворушно сидів у хазяйській спальні і витирав закривавлений ніж. Його спокійний вигляд і ця легка усмішка зірвала мені дах. Я наче вихор кинувся нагору, сходи, поворот. Легким рухом начисто зніс двері. Чоловік навіть не встиг здивуватися, як я вибив ножа з його рук і притиснув до стіни.

— Навіщо! Навіщо ти це зробив?! — я прогарчав, ще дужче втискаючи його в стіну. — Помста? Заздрість? Ненависть? Жадібність! Що стало причиною?!

Чоловік здивувався моїй появі, силі та вигляду, але навіть незважаючи на мої нелюдські очі він усміхнувся і нахиливши голову спокійно відповів:

— То був ще один? — навіть коли його ноги не торкалися підлоги, вбивця зберігав холоднокровність, поклав руку на підборіддя, з цікавістю дивився на мене. — Що зробив?

— Ти вбив цілу родину! Дітей, батьків, увесь будинок залив їх кров’ю! Я хочу знати, навіщо!

На відміну від мене чоловік залишався спокійним і, нахиливши голову на інший бік, спокійно, мов про погоду, відповів:

— Немає причини, — він широко посміхнувся, а в його очах почався спалахувати вогонь божевілля. — Мені просто захотілося вбити, і я вбив. Просто зайшов у перший-ліпший будинок і вбив усіх. Без причини, тому що мені захотілося.

Його відповідь мене ще більше розлютила. Так безвідповідально, так легко відібрати чуже життя тому, що «захотілося?!» Потурати своїм бажанням наче дикий звір? Я це не зрозумію і не прийму.

— Ти розумієш, що якби не ти, подружня пара продовжила б любити та підтримувати дітей, ростити їх та пишатися ними. Діти виросли, пішли б до школи, здобули б друзів, перше кохання. Потім університет, робота, власна родина. Вони пізнали б смак життя, радостей та біль, моменти горя та щастя. Але ти позбавив їх всього!

— І що з того? — відповів він після секунди роздумів. — Мене не цікавлять інші, — чоловік роздратовано скривився, наче від зубного болю. Раптом він різко підняв руки.

Може цей псих намагався розчавити очі чи просто вдарити. Але він лише звичайна людина. Я потягнув його за комір сорочки і врізав коліном у сонячне сплетіння. Почувся здавлений крик болю і слабкий хрускіт. Чоловік звалився на підлогу, хапаючись за груди і намагаючись вдихнути.

— «Чому ти його не вбив?», — запитав Кіра, пронизуючи мене холодним поглядом

— «Вбивця постане перед судом і відповість за свої злочини за законами цього світу. Але в мене немає бажання його так просто відпускати», — відповів я не надто замислюючись, адже зараз у моїй голові досі звучали слова цієї «людини». Через деякий час, коли мені вдалося переварити наш діалог, я нарешті звернув увагу на інший аспект. — «Ти спеціально?! Спеціально вибрав саме цей час?!» — мій голос просто гудів від люті, що переповнювала. Він міг запросто перенести мене до того, як убивця проник у будинок. І тут вдалося б уникнути гіршого.

— «Так,» — сухо відповів Кіра. — «Еш, я добрий до тебе, але це не означає, що й до всіх інших. Здебільшого мені все одно що трапляється з іншими, адже є нескінченна кількість світів, де ці люди живі і здорові, і така ж кількість, де їх спіткало нещастя. Я це бачу, кожну мить, кожен паралельний світ».

Голос друга був позбавлений будь-яких емоцій, і неможливо зрозуміти як він ставиться до своєї сили. Може він вважає її прокляттям, або просто приймає її як данність, а можливо, я оцінюю все з людської точки зору, що неприйнятно для Кіри. Але це не має зараз жодного значення.

— «Якщо можна врятувати ще одне життя, то чому б не зробити це? Ти ж вчинив як співучасник, чи навіть гірше».

— «Те, що в мене є сила і можливість допомогти, ще не означає, що я маю це робити», — відповів друг схрестивши руки під грудьми.

І тут я зрозумів, наскільки ми різні, наскільки його думка відрізняється від моїх. Кіра не людина, це я намагаюся наділити його цими рисами, ні, вірніше буде сказати, суджу про нього з людської точки зору. Зрозумівши цю просту істину, я приступив до дій.

— Trace On, Феміда, — з чистим білим світлом у руці виникла катана, і я підійшов до людини, що лежала. Його очі прикуті до клинка були сповнені страху. Чоловік почав відповзати подалі, але я зробив крок уперед і атакував. Помах, і чорна субстанція бризнула на підлогу кімнати, за мить безвісти зникла. Не зважаючи на плач, сльози та благання, зачохлив клинок і подався до телефону на першому поверсі. Набравши 110 і повідомивши оператора поліцейської дільниці причину виклику і номер будинку, я залишив місце злочину.

Сонце розфарбувало небо в багряні тони, а пухнасті хмари повільно пливли на небесній гладіні. Я зрідка кидав погляди вгору і брів, куди очі дивляться. Людей на вузьких вуличках ставало дедалі більше. Школярі поверталися зі своїх клубів, а старші люди йшли додому після важкого трудового дня. Раптом мирна тиша вулиць була перервана завиванням сирен. Деякі перехожі почали зацікавлено гудіти.

— Мікото-сан, невже в нашому районі знову з’явився серійний убивця?

— Ох, Камі-само, коли ж його спіймають? Стривайте, недалеко ж мій будинок, мабуть, я поспішу. Побачимося, Акі-сан.

Провівши поглядом схвильовану домогосподарку, я звернув на дитячий майданчик, і мої брови здивовано піднялися вгору. На гойдалці опустивши голову самотньо сиділа дівчина. Вона була одягнена в шкільну форму: плісирована спідниця відкривала вигляд на чудові ніжки, а біла блузка приховувала тонку талію і тендітні плечі.

— «Що це означає, Кіро?» — у моєму голосі були виразні нотки люті.

— «Цей світ не оригінал, а варіація, і в ньому Кікі Асукай була б убита вже знайомою тобі людиною. Тому я перемістив тебе саме в цей час. Зараз ти зможеш їй допомогти, до того ж, злочинець уже в руках поліції», — пояснив Кіра.

Доля Асукай одна з найтрагічніших, що мені доводилося чути. Цей світ аніме ID Вторгнення, і за сюжетом Кікі Асукай – людина, яка має здатність створювати сни. Звучить нешкідливо, ось тільки дівчина не може контролювати силу, і сни, що не відрізняються від реальності, можуть перетворитися на найстрашніші і найжахливіші кошмари. Іноді вона втягує в сон сторонніх, деякі з них можуть відчути вседозволеність і показати свою огидну натуру. Через цю прокляту силу батьки не витримали і відправили її до притулку. Після випуску вона кілька разів пробувала накласти на себе руки. У цей період і починається канон. У лікарні починають вивчати силу Кікі, і в результаті один ублюдок за допомогою технологій втягує в її сон інших людей і перетворює їх на серійних убивць. Ці мразі щоразу вбивають і катують бідну дівчину, але на цьому її нещастя не закінчуються. Незабаром Асукай викрадають, тільки щоб завантажити в машину і знову використати. І навіть за кілька років, коли її випустять на волю, вона не змогла жити серед людей. Адже поки Кікі спала її сила продовжувала зростати. Її здібності стали настільки сильні, що однією своєю присутністю вона могла занурити в сон усіх у багатоповерховому будинку. У результаті, щоб врятувати людей від себе, бідолашній доведеться за власним бажанням повернутися в машину.

Всі ці думки промайнули в моїй голові миттєво, проте вираз обличчя став похмурим. Так не піде, не з таким виглядом треба знайомитись із дівчатами. Ляснувши себе по щоках я зрушив з місця.

— Привіт, — привітно звернувся до Кікі після того, як сів на сусідню гойдалку. Дівчина загальмовано повернула голову в мій бік. Її чілка приховував очі, тому мені не вдалося розібрати її настрої. Вона нічого не відповіла відвернулась і продовжила сидіти дивлячись кудись униз.

— Ти теж маєш здібності.

Співрозмовниця здригнулася, різко піднялася і повернулася до мене всім тілом. Тільки зараз мені вдалося вловити її погляд. Смарагдові очі були такими чарівними, що на кілька секунд я втратив зв’язок з реальністю. Однак тьмяний відтінок сповнений внутрішніми стражданнями швидко привів мене до тями.

— Ти теж маєш? Як їх позбутись? — Асукай схопила мої руки своїми маленькими, м’якими долоньками, наче рятувальну соломинку. Вона була в такому розпачі, що повірила незнайомцю, якого знає менше хвилини. Бідолашна дівчинка.

— Так у мене є здібності, — після цих слів мій вигляд середньостатистичного школяра змінився. Тепер перед нею був хлопець у чорному плащі, такими ж штанами, з сумкою за спиною та піхвами на поясі. До речі про сумку, тільки зараз відчув що вона стала набагато важчою. — І я знаю, як позбудеться твоєї здібності.

Навик який я продемонстрував дівчині належить не Кірі, а мені. Спотворення сприйняття це вміння яке дозволяє мені впливати на всі органи відчуттів людини відповідно до моїх побажань. Іншими словами це прокачана версія ілюзії яка діє напряму на свідомість людини.  

— Як? — Вона нетерпляче нахилилася до мене. Рожеві губки, милий носик, довгі вії і очі… Така краса і так близько, що я відчув її подих. Мені захотілося обійняти бідолаху в ніжні обійми, але я стримав себе.

— Будь ласка, не так близько.

Кікі Асукай отямилася і різко відсахнулася. У променях заходу сонця її чорне довге волосся блищало, а щоки палали. Я не міг не вразитися такій чудовій картині.

— Пробач, але мені правда треба знати як позбутися сили, — промовила красуня, присівши назад на гойдалку. — Ця сила проклята, через неї моя сім’я на межі розпаду. Коли все почалося, мої батьки намагалися підтримати мене, водили до різних лікарів, психотерапевтів екстрасенсів та інших. Але вони не могли мені допомогти. Згодом моя сила зросла і сни стали більш реалістичними та жахливими. Недосипання призвело до того, що батько втратив роботу і звинувачував у всьому мене, мама ще тримається, але навіть вона дивиться на мене як на чудовисько. А мені страшно засинати… — дівчина обняла себе за плечі й продовжила розповідати про свої нещастя.

Бідолашна нарешті знайшла когось схожого на себе, знайшла підтримку в моєму обличчі якої їй так не вистачає останнім часом. Я уважно вислухав її від початку до кінця. Було видно, як красуні стало набагато легше, ніби важкий тягар упав з плечей.

— Пробач, що тобі довелося мене вислухати, — Асукай нагородила мене винуватою усмішкою.

— Нічого, я все розумію, — діставши піхви з катаною із-за спини, я відкрив верхню кришку, яка закривала рукоять. Навіть у світлі дня було видно, як вона сяє. Дівчина не змогла втриматися і витягла голову, щоб краще розглянути. Я не став приховувати своєї красуні і продемонстрував у всій красі.

— Гарно, — вражено промовила Кікі і потяглася, щоб доторкнутися до леза, але я прибрав клинок подалі. Один необережний рух і дівчині доведеться потерпіти, поки в мене накопичиться необхідна кількість мани на нову катану. А якщо взяти до уваги, що в цьому світі відсутня ця енергія, то мені доведеться стрибати в інший світ. До того ж я не хочу, щоб вона хоч на мить відчула як це втратити все.

— Її ім’я Феміда і вона дуже ніжна.

— П-пробач, — Асукая зніяковіло опустила руки і сіла назад.

— Ця катана допоможе нам позбутися твоєї сили.

— «Кір будь ласка налаштуйте зброю на відбирання, надприродної здібності без шкоди носію, всі інші аспекти залишаться недоторканими,» — друг кивнув і клинок трохи змінив відтінок. Я активував Бьякуган і почав вдивлятися в структуру, проте навіть мінімальних змін зафіксувати не вдалося. Кіра скористався своєю силою, яку мої очі не можуть розглянути.

Коли мій погляд упав на дівчину, то помітив, як вона насторожилася і відсунулась на край лави. Її маленькі ручки схрестилися перед собою у захисному жесті. Мої очі тут не до того, я не хотів лякати бідолаху, тому прикрив їх, значить вона так боїться катани.

— Не хвилюйся, вона нешкідлива, — заспокійливо промовив я, і щоб не бути голослівним, легким рухом порізав собі кисть лівої руки. Клинок безперешкодно пройшов рукав плаща, плоть, залишивши після себе слід. Моєю метою було прокляття, але, на жаль, все не може бути так просто. Прокляття просто проігнорувало втручання катани, і тому тепер Сон Морфея був усередині Божественного артефакту, і якщо розбити зброю навик буде знищена. Однак дівчина в момент удару стиснулася, прикрила очі і не бачила, що сталося.

— Все гаразд, ось дивись, зі мною все добре.

Співрозмовниця обережно розплющила одне око, не побачивши крові закотила рукав і доторкнулася до можливого місця рани. Її м’які пальчики мацали мою руку, що викликало досить приємні відчуття. Тому я не став заважати і просто насолоджувався. Раптом теплий вітерець розтріпав довге чорне волосся красуні. Ух, справді спокусливо, якби мені дехто не подобався, я обов’язково спробував би запросити її на побачення.

— Не роби так більше. Дурень, — Асукай надула щічки і грізно глянула на мене. Вона хотіла і вдарити, але згадавши, що ми не настільки близькі почервоніла і трохи відійшла.

— Поріз є обов’язковою умовою для активації зброї, — пожавши плечима я ще раз атакував багатостраждальну кінцівку, повернувши тим самим свій навик. Дівчина здригнулася, але цього разу трохи спокійніше поставилася до моїх дій.

— Будь ласка, зроби це швидко,— дівчина схилилася в глибокому поклоні, виставивши праву руку.

Я спокійно підвівся з гойдалки, і став перед напруженою Кікі. Щоб заспокоїти дівчину я швидко розсік кінчики її волосся. Вона відчула як щось важливе безвісти зникло. Вражено піднявши голову Асукай по-новому глянула на себе, раптом з її смарагдових очей струмком потекли сльози щастя.

— Спасибі спасибі. Дуже дякую, — дівчина крізь сльози почала мені дякувати.

— Все добре. Тепер буде все гаразд…

Я намагався її заспокоїти, кажучи всякі дурниці, але потік сліз і не думав припинятися. Все ж стільки років жити в пеклі поки що одного дня все не припинилося. Обійнявши плачучу дівчину, я відвів її на лавку, і дав хустку. Асукай ще довго плакала доки не вибилася з сил, і зараз вона мирно сопіла у мене на колінах міцно тримаючи мене за плащ. Я ж гладив її по голові, даруючи таку необхідну їй підтримку і тепло. І це не тому, що мені подобається відчувати її шовковисте волосся.

— «Що робитимеш далі?» — якось нерішуче подав Кирів голос. Схоже він думає, що я причаїв на нього образу. До певної міри це так, але ми просто ми маємо різні погляди.

— «Насамперед треба позбутися прокляття, все ж таки заради цього я збирав бали. Мені б не хотілося відкладати це питання і, зрештою, зробити все в останню хвилину. До речі, скільки там у мене балів?»

— «Якщо підбити підсумки за весь час перебування в світі Чужака, то 8 Мільярдів», — озвучив просто приголомшливу цифру Кіра. Моя рука, яка продовжувала гладити дівчину, вражено завмерла.

Після шести хентайних світів я вирішив трішки перепочити і відвідати один світ. Моя подорож тривала трішки більше тижня, і навіть згадати нічого. Я прокачав деякі своїх навики та заліз у скарбницю одного бога. Там підібрав декілька цікавих речей і подарунки для своїх друзів здебільшого одяг із дуже, дуже дорогого матеріалу. Для Гефест так взагалі взяв ковальський молот місцевого Бога.

Я мовчки сидів, прикривши очі, поки сонце повільно не зникло за обрієм. На вулиці виразно похолодало, адже дівчина вся стиснулася як кошеня. Я обережно, намагаючись не розбудити її, зняв із себе плащ і накинув на неї немов ковдру. Воно набагато краще зігріє дівчину, ніж простий плед. Користуючись нагодою Кіра зі мною заговорив:

— «Як ти хочеш позбутися прокляття?»

— «Рул Брейкер Медеї або Руйнівником ілюзій Камідзе Томи», — промовив я, продовжуючи погладжувати сплячу Асукай.

— «Рул Брейкер діє на магію лише зі світу Насуверса, зрозуміло, я можу відкоригувати цей момент, проте ціна кусатиметься. До того ж не варто забувати і про другу проблему, яка властива і для руйнівника ілюзій. Щоб зруйнувати заклинання потрібен фізичний контакт, оскільки прокляття накладене безпосередньо душу, це неможливо. Почорніла ліва рука лише зовнішній прояв, тобто просто симптом. Це не означає, що не можна скористатися цими варіантами, але витратити 80 мільярдів тільки заради позбавлення від прокляття буде занадто сумно».

Хм, спочатку замислювалося позбутися прокляття за допомогою одного з вищезгаданих варіантів, а потім пройти еволюцію на кшталт Вищої людини, такий спосіб доведеться відкинути. Залишається лише один варіант.

— «Хоча зачекайте, при зміні раси тіло зазнає змін, а от душа? Хіба вона не залишиться колишньою?» — схоже, я надто легковажно поставився до цього питання. Але ще час є.

— «Чому ж, ти знаєш як мінімум два способи позбавитися своєї проблеми» — відмахнувся Кіра.

— «Перший – це звичайно ж ти, другий…» — чесно кажучи мені не надто хотілося вдаватися до цього, але якщо інших варіантів немає. — «Скільки це буде коштувати?№

— «Двісті мільярдів».

Я відчув запаморочення і якийсь занепад сил. Стільки мені не заробити за всього бажання. Хоча цікаво, скільки я отримаю, якщо рятуватиму життя у світі зомбі апокаліпсису з системою. Але я не маю відповідних здібностей на цей випадок. Тому, швидше за все, такий підхід обернеться провалом.

Після того, як дурні думки відступили, я нарешті почав торг. Ну як торг, я вводив мінуси, а Кіра зменшував ціну. У результаті дійшло до того, що перша ступінь, крім самих мінусів, мені нічого не дає. А в ході дискусії у мене з’явилася ідея як відкоригувати Істок, позбавиться прокляття і в той же час розширити свої магічні запаси за допомогою нової раси. Проте проблема із ціною залишилася.

— «Кіра, якщо я введу ще більше мінусів, то стану слабшим, ніж зараз», — це був уже крик душі.

— «Нічого не можу вдіяти, 125 мільярдів, це найменше» — він розвів руками убік, але раптом він примружив очі. — «Є пропозиція ти виконуєш завдання в обмін на зміну раси.»

— «Завдання?».

— «Я закидаю тебе у світ, і ти одразу зрозумієш, що робити», — Кіра замовк і вичікувально дивився на мене.

Схоже, що мінімум інформації теж частина завдання. З одного боку ось простий шлях, але з іншого він зовсім недавно перемістив мене в будинок залитий кров’ю. Це страшенно підозріло.

— «Відмовляюся. Шкода, звичайно, не виконати основне завдання за місяць, але я не бажаю ризикувати.»

Кіра пожав плечима і відвернувся. На цьому наша розмова закінчилася. Місяць ненадовго виглянув із темних хмар освячуючи невеликий дитячий майданчик. Дівчина, яка лише мить назад мирно спала, почала неспокійно вернеться і незабаром розплющила свої очі.

— Доброго ранку, соня.

— Ранок, — промовила Асукай, ще не до кінця прокинувшись. Її маленькі ручки почали терти очі але раптом вона завмерлі і вкрилася рум’янцем. — П-прости я не хотіла, — вона схопилася з моїх колін наче злякане звірятко. Плащ упав на землю, що викликало нову порцію паніки у дівчини.

— Все нормально, але вже пізно, давай я тебе додому відведу.

— Угу, — не підводячи голови, промовила красуня і попрямувала геть.

Я струснув плащ від пилюки, наздогнав Кікі і накинув їй на плечі. Адже було видно, що їй холодно. Так мовчки ми йшли деякий час, незграбну тишу першим не витримав я.

— Чому ти мені так довіряєш? Адже навіть мого імені не знаєш.

— У своїх снах я пережила багато чого, і навчилася розбиратися в людях, — ці слова вона промовила сумним голосом, а її обличчя не виражало якихось емоцій. У мене склалося таке враження, що вона спеціально ховає свій біль від мене. — З першого погляду я зрозуміла, що ви хороша людина.

— Перше враження може бути оманливим, тому тобі слід бути більш обачною, — м’яко проговорив, і відвів очі в бік. Так, мені дійсно її шкода але я допоміг їй здебільшого, заради Балів Дій. — Мене звати Ейнсворт Еш.

— Мене Кікі Асукай, приємно познайомитись Еш, — вона трохи зніяковіла і прискорила кроки.

Залишивши спальний район, ми вийшли на вулицю переповнену людьми. Наша компанія привернула до себе увагу. Точніше мій вигляд, перехожі думали, що я косплею когось. Можна їх зрозуміти, все ж таки вбрання у, мене дійсно виділяється. Деякі підлітки знімали мене на телефон, проте ніхто так і не наважився підійти.

Незабаром ми досягли багатоквартирного комплексу у досить дорогому районі. Десятиповерховий будинок виблискував у темряві. Також зауважив, що попри престиж району посту охорони чи камер спостереження тут немає.

— Я думав твій батько втратив роботу.

— Моя мама виконавчий директор досить відомої компанії, вона рідко буває вдома і тому й не сильно постраждала через мене, — поки я подумки проклинав свій язик без кісток Асукай незграбно смикала край своєї спідниці. Уся почервонівши вона, стиснувши кулачки, наважилася: — Ейнсворт-сан у вас є де зупиниться?

Якимось неймовірним чином я все ж таки погодився переночувати у дівчини. Сам не знаю як так вийшло, але вона може бути досить переконливою. Квартира була величезною: простора вітальня, кухня та кілька спалень, але тут не було атмосфери затишку та тепла, скоріше лише зневіри та самотності. Зараз ми тут були самі, адже мати працює, а батько вже давно перестав бувати вдома.

Асукай провела мене в порожню спальню і вирушила до ванни. Тут я встав як укопаний і наче робот повернувся у бік ванної. Невже це той самий випадок, де дівчина спробує мені віддячити своїм тілом. Облизнувши пересохлі губи я глибоко зітхнув. Що за погані думки лізуть у голову? Не бувати цьому. Скинувши важку сумку на підлогу, я сів на ліжко.

Через деякий час господиня будинку покинула ванну і вирушила до себе, попередньо дозволивши мені скористатися душем. Зрозуміло, я не міг відмовитися від такої привабливої пропозиції, але за тиждень тільки раз мені довелося відчути себе чистим.

Неучись у теплій ванній я умиротворено розслаблявся, як раптово ліву руку пронизав нестерпний біль. Заглушити її навиком не вдалося, біль виходив звідкись із самих глибин єства. Щоб не почати репетувати, я прикусив праву руку. Біль все наростав, було відчуття, що під шкірою рухаються вогняні голки, пронизуючи кожну клітину, кожен нерв. І з кожною миттю біль поширювався все вище. Плечо, ліва сторона грудей, шия та ліва сторона обличчя.

На момент, коли все закінчилося, мої зуби вже прокусили м’ясо і навіть зламали кістку, а вода у ванній була вся червона. Що це чорт забирай було? Ледве переставляючи ослаблі кінцівки мені вдалося вибратися з ванної і вирушить до дзеркала.

Мда я й раніше красенем не був, а зараз… Ліва сторона обличчя була вся чорна, губи набули сірого відтінку, а білок ока почорнів. Що там казала Арія, я сподобаюся або сліпий, або збоченці? Так, тепер тільки такі дівчата на мене подивляться. Опустивши очі на руку, що все ще гуде від болю, я побачив як на ній почали з’являтися червоні, немов кров, лякаючі символи. Навіть швидкоплинного погляду вистачило щоб зрозуміти: нічого хорошого від них не чекай. Як тільки останній символ у вигляді кола, в центрі якого з’явилася точка, схожа на краплю крові, завершився. Я відчув як поверхом нижче помер домашній папуга, а в квартирі по сусідству тапком прикінчили таргана. Відчуття смерті наростало, багатоповерхівка, вулиця за нею, поки не охопило все в радіусі кілометра. Люди, коти, пси, щури, інші види тварин, птахів та комах. Щоразу, знову і знову. Відчуття чужої смерті наче феєрверк вибухало в моїй голові. Протягом секунди мені довелося пережити сім смертей: одну людську, три комахи, одного кота та трьох птахів. Кожна зі смертей була така яскрава, ніби це я сам помирав.

Смерті примітивних тварин відчувалися як, мить нерозуміння та темрява, тварини відчувають страх та приреченість. А ось людина — це зовсім інший рівень, така гама емоцій… Вперше відчувши таке, я не зміг стримати стогін і впав на холодну плитку ванни. Через кілька секунд, які мені здалися вічністю, відчуття всепоглинаючого холоду відступило, але на цьому був далеко не кінець. Щомиті переривалося нове життя, і я відчував це знову, знову і знову.

Не знаю скільки я провалявся в позі ембріона, але згодом зміг трохи пристосуватися і почати думати. Глибоко дихаючи, мов загнаний звір, звернувся до єдиної людини, яка могла мені допомогти.

— «Кіра, будь ласка, заблокуй це», — навіть подумки мій голос був надзвичайно слабким.

— «Повне запечатування можливе лише на обмежений час, якщо бути точнішим, то на вісім годин. Можна обмежити прокляття на 80%, строком на вісім днів».

Його слова ледве доходили до моєї свідомості, і я ледве зрозумів, що він мав на увазі. Але без вагань слабо кивнув. Наступної миті відчуття смерті сильно ослабло. Моє тіло повільно розслабилося, а голова прояснилася. Моє пекло закінчилося.

Не знаю скільки пройшло часу, але я нарешті почав приходити до тями. Повільно, мов старий, з кректанням підвівся. Після чого відмив ванну і на ватних ногах вирушив до кімнати, яку виділила мені Кікі. За вікном сонце несміливо нагородило кам’яні джунглі своїми першими слабкими промінчиками. Схоже, я справді чимало часу провалявся безвільною тушкою.

Скинувшись на ліжко я нарешті розслабився. Зараз я мав лише одне заповітне бажання – провалиться в рятівну пітьму. Однак, як тільки мої очі заплющились, хвиля чужих смертей захлеснула мій розум. Я повільно розплющив очі. У звичайному стані мені вдається не звертати уваги на холодні відчуття смерті, але для цього я докладаю зусиль. А от коли хочу розслабитися, всі бар’єри спадають, і відпочити неможливо.

Якийсь час я просто лежав і дивився в стелю, повільно відновлюючи фізичні та ментальні ресурси організму. Як мені здається, минуло більше години, перш ніж думки повернули колишню тверезість. Гаразд, це грубе перебільшення, але я, як і раніше, відчуваю, що до свого найкращого стану мені ще далеко. Принаймні мене вистачить на деякі справи.

«Статус» — продовжуючи спокійно лежати із заплющеними очима, я дав уявну команду. Перед очима розгорнувся синій екран із моїми досягненнями.

Ім’я: Еш Ейнсворт;

Титул: Мрійник

Клас: Трейсер

Рівень 0,8(8);

Характеристики:

• Сила: 356 — F → 285 — G

• Витривалість: 447 — Е → 358 — F

• Спритність: 455 — Е → 364 — F

• Швидкість: 537 — D → 429 — Е

Додаткові параметри:

• Контроль: 83000 (20060+75% + 47865)

• Мана: 250 000 (200 656 + 49 344) (блок)

• Швидкість відновлення: 0 МР/сек

• Кількість ланцюгів: 16

• Резервуар ядра: 253 352/655 360

Бали Дій (БД): 7 320 026 021

Магія:

[Укріплення Ранг:S]

[Магія розуміння структури Ранг:B]

[Трейсинг Ур 106 Досвід: 79,45%]

[Дзеркало душі: «Домініон мечів» Ранг: Е→С]

[Спотворення сприйняття Ранг:А]

Дебаф:

[Шлях до смерті крок перший]

Ефект: Ви відчуваєте та переживаєте останні миті живих створінь у радіусі 1 км. (ослаблено на 80%)

Магія:

[Зброяр:Е++]

В минулому світі мені вдалось заволодіти знаннями та вміннями кращими воїнами на планеті Чорними драконами. Ці люди передають свої знання від батька до сина і я з допомогою Трейсенгу скопіював і для себе такі корисні вміння. Так як у мене були цілих три навика які відповідають за володіння зброєю я скомбінував їх в один навик.

З подихом підвівшись, я вирішив зайнятися більш корисною справою, ніж простими роздумами. З сумки дістав ноутбук та зайнявся розслідуванням. Через кілька годин, коли сонце вже встигло піднятися над містом, а годинник показав 7:20, я закінчив збирати інформацію і готовий підбити підсумки.

Отже, сім’я Кікі існує лише формально. На практиці, судячи з банківських витрат і кількох записів з камер спостереження, подружжя уже давно зраджує одне одного. Кікі Каору, мати дівчини, прямо зараз перебуває разом зі своїм коханцем у дорогому ресторані. Батько Кікі Тору у квартирі чергової жінки. Поки їхня дочка страждає, вони веселяться. Хоча за сухими даними важко судити незнайому людину, все ж таки мені не дано дізнатися, що ж діється у них на душі. Може така поведінка це реакція на стрес та постійну напругу. Але це не ті речі, які виправдовують таку поведінку.

Якщо все залишу як є, шлюб рано чи пізно зруйнується і Асукай, судячи з канону, відправлять до притулку. А це не те місце, де п’ятнадцятирічній дівчині з хронічною депресією буде добре. Я вже почав діяти, а отже, потрібно зробити все, що від мене залежить. То що ж у моїх силах? Занурений у свої думки я вирушив у ванну і вмився холодною водою, після чого пішов на кухню. Пора приготувати щось смачненьке.

— Доброго ранку, — звернувся до Асукай, яка щойно вийшла зі своєї кімнати. Дівчина була все ще одягнена в миленьку піжамку з кошенятами. Шортики відкривали вигляд на довгі білі ніжки, а легка маєчка не приховувала тендітних плечей.

— Ранок, — відповіла красуня скоріше рефлекторно. Вона потяглася всім тілом, через що маєчка натягнулася, і я зміг побачити виступаючі горбки. Схоже, вона не встигла одягнути бюстгальтер. Піймавши себе на думці що зараз я похабно витріщаюсь на її груди, вирішив відвернутися, але голова чомусь мене не слухалася. Раптом Асукай прикрила свої груди тонкими ручками, і червона, наче стигле яблуко, пролепетали — Н-не дивись, будь ласка.

Після цих слів вона шмигнула до своєї кімнати, а я струснув головою і продовжив готувати. Незабаром на столі красувався звичайний Японський сніданок: варений рис з натто, щедро приправлений приправами, тамаго якийсь місосуп, і звичайно ж зелений чай. Сподіваюся мої навички не надто погані, все ж таки японська кухня не моя спеціалізація.

— Кікі-сан, сніданок готовий, прошу складіть мені компанію.

Після моїх слів я почув як дівер несміливо відчинилася, і дівчина нерішуче попрямувала на кухню. Асукай красувалася в синій сукні до колін, на мить спіймавши мій вивчаючий погляд, вона сильно почервоніла і опустила голову.

Спотворення сприйняття приховалол мій жахливий вигляд, а раптом вона злякається або прийме на свій рахунок. Тому довелося використати навик, щоб придушити ауру смерті навколо мене та новий відтінок шкіри. Господарка квартири мовчки сіла за стіл навпроти, всіма силами намагаючись не дивитись на мене.

— Ітадакімас.

— І-ітадакімас.

Після чого ми мовчки взяли палички та приступили до сніданку. Над столом опустилася незграбна атмосфера, ніколи не думав, що тиша може так тиснути на мене. Поки я думав якусь тему вибрати для розмови, Асукай почала шморгати носом, а з її очей потекли сльози.

— Пробач, якщо не смачно, то не примушуй себе, — трохи схвильовано промовив я.

— Ні, все дуже смачно, — вона це сказала витираючи долонями свої очі. — Просто… це вперше за кілька років, коли я їм із кимось.

Ці слова вразили мене в саме серце, і я пообіцяв собі, що обов’язково врятую її. Зараз на думку, як на зло, не лізли слова втіхи. Тому я вважав за краще промовчати, все ж таки це краще ніж сказати якусь дурість.

У такій дивній атмосфері ми перестали снідати, після чого у своїй кімнаті я створив тонку рукавичку та білу маску, що приховує ліву половину обличчя. Все ж таки спотворювати сприйняття однієї людини не надто затратно, що не скажеш про численні вулиці Токіо. А якщо врахувати мій прикид, то можна з упевненістю сказати, що залишки резерву випаруються вже через пару хвилин. Захопивши свою сумку я попрямував до вхідних дверей, знову активувавши навичкунавик, але там на мене вже чекала Кікі.

— Ейнсворт-сан Ви вже йдете? — несміливо спитала дівчина, все ще не наважуючись зустрітися зі мною очима.

— Так, мені вже час. Гадаю, це наша остання зустріч.

— Як?! — схоже не таку відповідь вона очікувала почути, тому неабияк здивувалася і підняла свій поглд. — Але ж я ще не віддячила як слід…

— Асукай, я допоміг тобі тому що це було в моїх інтересах. Тим більше для мене це майже нічого не вартувало. Тому не варто переоцінювати мою допомогу,  — перебив її я.

— Можливо для вас це всього лише примха, але я змогла вперше за три роки без страху заснути. Не буде перебільшенням сказати що ви врятували моє життя. Тому я хочу чимось вам віддячити. Будь ласка, — дівчина рішуче схопила мене за руки, і впевнено дивилась мені прямо в вічі.

— Будь ласка не наполягай, — я бачив як вона вже начала набирати в легені повітря щоб заперечити. Витрачати час на прості розмови мені не хотілось тому, вирішив трішки погратись. Я нахилився до вушка дівчини і тихо промовив. — Будь ласка не наполягай. Адже я досить хтивий хлопець, а зараз ми одні в пустій квартирі.

Асукай немов налякане кошеня здригнулася всім тілом і якось вжала голову в плечі. Вона начала червоніти спочатку щічки потім, вушка і в кінці кінців навіть шия. Панікуючи дівчина не знала куди діти свої очі, а тим часом я зробив крок вперед щоб стати до неї ще ближче і продовжив дражнити.

— Як думаєш що мені хочеться прямо зараз?

— Ейнсворт-сан…

— Ти вмієш цілуватись? — не дочекавшись відповіді красуні я продовжив: — Я табе навчу дорослим поцілункам з язиком, а потім…

Асукай настільки розхвилювалась що відпустила мене. Я посміхнувся такій милій поведінці і почав взуватись. Дівчина продовжувала дивитись в підлогу перебуваючи в якихось своїх фантазіях. Я в останній раз глянув на красуню і натиснув на ручку але зненацька відчув як вона схопила меня за краєчок рукава.

Кікі продовжувала мовчки дивитись вниз не в силах підняти очі. Але раптом вона наче зібралась з духом підняла своє червоне лице.

— Ейнсворт-сан ви, не такий. Якби вас цікавило моє тіло ви б не допомогли мені так просто.

— А може я просто розраховував на те, що ти сама віддашся мені?

Мої слова знову змусили її застити на місці. А я користуючись можливістью підморгнув красуні і вийшов з квартири. У результаті я залишив такий чудовий будинок і зараз уже їхав у таксі. Мегаполіс за вікном просто вражав уяву, стільки різноманітних вивісок, магазинчиків, лавок, ресторанів, а також найрізноманітніших людей. На їхньому фоні мій прикид не так уже й виділявся, хоч водій таксі і дивився на мене з осудом.

— «Дражниш дівчат це досить сміливо з твоєї сторони. Невже прокляття тебе настільки злякало?» — з цікавістю спитав Кіра, чухаючи підборіддя.

— «Все може бути», — загадково відповів я, адже сам був не впевнений що мною рухало, збудження чи просто бали. — «Мені не хотілося б стрибати в інший світ тільки щоб підзарядитися. Можеш налаштувати Магічний Ланцюг поглинання, щоб той висмоктав усю енергію з катани Феміди?»

— «Добре, 50 000,» — з легкістю погодився Кіра.

Ех, за таку просту послугу стільки запитати? Це просто крадіжка серед білого дня, але робити нічого. Я відчув невеликий свербіж у правій руці. Після чого відкрив верхню кришку піхов і торкнувся рукоятки.

Незабаром катана була повністю поглинена, а я повернув 125 тисяч МР, що цілком достатньо для моїх планів.

— «Що ти зібрався робити?» — з підозрою дивився на мене Кіра. Його вираз обличчя говорить про те, що він знає відповідь.

— «Навіщо ставити запитання, на який і так знаєш відповідь?»

Через дві години я, мама Асукай, сиділи в окремій кімнаті непоганого ресторану. Навколо була досить приємна обстановка та грала тиха спокійна музика. На столі перед нами було дві чашки гарячої кави.

— Тобто ти кажеш що забрав силу моєї доньки і тепер, я можу її не боятись?

— Розумію вам важко в це повірити але в чьому світі є багато чого незвіданого, — я махнув рукою і сформував кришталеву розу. — Все що я вас прошу це спробувати, або просто не відмовлятись від доньки.

Жінка побачивши магію не зводила очей з кришталевої квітки. Але тим не менш їй вистачило самоконтролю щоб не показати своїх емоцій. Тим не менш я бачив як чашка з кавою тряслась в її руках.

— Ти мені погрожуєш?

— Я просто намагаюсь дати вашим стосункам другий шанс. Що робити далі залежить від вас.

Я піднявся із столу і покинув кімнату. Мама Асукай так і залишились наодинці зі звоїми думками. В мене було безліч варіантів вирішити цю ситуацію від простої розмови до погроз можна булоб піти і більш радикальним шляхом. Все ж у мене ще залишились чотири не використані сили контроля розумі з них в майбутньому можна буде зробити відповідні навики. А поки в мене є більш важливі справи.

— «Сподіваюся твоє завдання ще в силі?»

— «Так»

Якщо я хочу вкластись в часові рамки і отримати бажані перетворення існував тільки один вариант дій. Звісно Кіра останнім часом веде себе дивно, але в данний момент у мене не має причин відмовлятись від пропозиції. Занадто заманливо щоб піддаватись своєму страху.

Під акомпанемент тривожних думок я поринув у безпросвітну темряву.