Глава 12

На дворі глибока ніч, тихі безлюдні вулиці, і тільки я кудись крокую. Усі нормальні люди вже давно в ліжках, мені ж спокій може лише снитися. Темрява розбушувалася, придушити чи ігнорувати не виходить, а в такому стані точно не заснути.

Боже, як я втомився, ледве ноги переставляю, очі злипаються, але продовжую вперто рухатися далі. Не знаю, скільки часу витратив, але все ж таки заліз на цю чортову стіну. Що можу сказати: непоганий вид на місто, освітлені вулиці, будинки та вивіски. Іншим часом я, може, й насолодився б моментом, але не зараз. Немає ні настрою, ні бажання.

Плюхнувся на холодний камінь і витяг ноги. Зрештою, можу хоч трохи відпочити. Кайф. Але недовго розслаблявся, адже вже час включати мізки на повну. Кілька годин посиленого мозкового штурму не принесли зовсім нічого. Усі теорії, гіпотези та припущення не пояснювали причини. Та що вже казати, якщо я навіть не зрозумів, що це за емоція і до чого тут Белл. Якщо нічого не зробити, незрозуміле почуття розростеться, пустить коріння, отруїть дружбу. Не хочу! Кіра казав, що треба думати своєю головою, але сам я не впораюся.

— «Кір, підкажи, будь ласка».

— «Темна заздрість,» — натякнув він.

Заздрість? Я заздрю Беллу? Але емоція надто сильна та зла. Не вірю. Схоже, мої думки чітко відобразились на обличчі, і Кіра вважав за потрібне пояснити деякі моменти.

— «Розумієш, звичайною людиною тебе не назвати. До цього моменту ти ніколи і нікому по-справжньому не заздрив, а все, що ти відчував до цього, було на рівні «було б непогано» — надто слабке, щоб класифікувати як один із смертних гріхів. Але зараз зовсім інша історія. Якщо не вирішиш проблеми, то вашій дружбі кінець.»

— «Добре, визнаю», — слова давалися мені важко, адже неприємно визнавати свій негативний бік. Пора приступити до аналізу, почав розмірковувати вголос:

— «Чому зараз? Що трапилось учора? Початок канону? Чи зустріч Белла з Айз? Я заздрю другу тому, що він головний герой цієї історії, а я лише другорядний персонаж? Ні, виключено! Я з дитинства був не проти залишитися на других ролях. Значить, щось інше. Хм-м, впевнений, що не закоханий у Айз Валленштайн. Звичайно, фігурка у неї богоподібна, та що приховувати, вона мій ідеал. Але є в неї два фатальні мінуси: по-перше, в неї закоханий мій друг, по-друге, у неї все погано з вираженням почуттів, що вже говорити, якщо за весь сезон її обличчя показувало ніяких емоцій. Одна річ — погано висловлювати свої почуття, як Рю, і зовсім інша — їхня повна відсутність. Підсумок: вона не в моєму смаку. Що ще лишається, сила? Найлогічніший варіант, але знову ж таки я не проти залишитися на других ролях. Та й надто раптово, щось не сходиться.»

Неприємно визнавати, але навіть із такими підказками я не знайшов коріння проблеми. Не знайшовши за що зачепитися, я затих, а всі роздуми зайшли в глухий кут. Кіра правильно розцінив довгу паузу, тому вирішив не ходити навкруги, а сказати прямо:

— «Ти як мінімум здогадуєшся, що це за причина. За довгі роки ти звик ігнорувати та оминати незручну тему. Вже не так усвідомлено, як за звичкою. Зараз ти загнаний у кут, і не вийдеш втекти, відвернутися або проігнорувати. Поки що не вирішиш — проблема не зникне», — тон друга був важким.

Я насупився. Про що він? Маю якісь проблеми? Але зараз я живу повним життям: маю друзів, улюблену роботу і непогану мету. Які можуть бути проблеми? Із минулого? Я залишив Землю без жалю, вирішивши перед цим різні проблеми.

— «Я багато разів від тебе чув, що ти хочеш відвідати інші світи. Але насправді в тебе була й інша мрія, і вона була набагато сильніша. З самого початку, ще до мого приходу, ти мріяв про любов: щиру, чисту і вічну. Кохати і бути коханим. Просто, чи не так? Але ти вважав себе негідним. Адже ти був людиною без амбіцій, мрій та цілей. Нікуди не прагнучи, ти плив за течією, а з такою життєвою позицією на добру роботу можна не розраховувати. З тобою неможливо було навіть поговорити, бо ти нічим не цікавився, окрім аніме, манги та книг. Ти вважав, що не можеш ощасливити жодну дівчину (тут я можу посперечатися, але зараз не про це). З моєю появою все змінилося: твій світ сколихнувся, перекинувся з ніг на голову. Але ти не поспішав розкопувати своє таємне бажання. Воно знаходилося на глибині, ще не визнане, але далося взнаки. Згадай, яким чином ти вирішив заробляти бали? Мабуть, фізичною підготовкою, хоча ти знав методи і ефективніше. З моєю допомогою ти вирішив, що є гідним кохання. Всі наступні навики ти купив з метою стати краще. Працьовитість – для більш ефективної роботи над собою; Ідеальна пам’ять – щоб стати цікавим співрозмовником; Вдвучі Розумніше— стати багатим і забезпечити себе та свою сім’ю. Щодня твоє бажання виходило назовні, ти майже визнав його. Навіщо тобі інші світи, якщо можна бути щасливим тут? Хіба тебе не відвідували ці думки?» — питання було риторичне, адже Кіра не дав і слова вставити, продовжуючи далі: — «Але потім ти зустрів повію — огидну дівку, яка знову змусила твоє бажання потонути. Це була твоя перша зустріч із реальним світом, не за книжками чи аніме, а реальне життя. І ти не витримав, зламався, змінився. Тоді підсвідомо ти вирішив відкинути той світ і шукати своє кохання в іншому. Саме тоді два бажання наклалися одне на одного. І ти тепер тут».

Після цих слів настала дзвінка тиша, а я досі лежав на холодному камені, навіть не ворухнувшись. Легкий вітерець лоскотав шкіру і тріпав волосся. Ось тільки всередині я вирував. Кіра показав мені іншу точку зору, і зараз я ніби прозрів. Переосмислював свої дії і дедалі більше знаходив підтвердження його слів. Все стало на свої місця. Багато нелогічних та неефективних рішень можна легко пояснити, беручи до уваги нову інформацію.

Бачачи нову картину, заперечувати очевидне безглуздо. Залишається лише визнати, що я й зробив. На диво, це далося легко і просто, наче пазл став на своє місце.

Піднявшись на ноги, я почав ходити туди-сюди. У мене постало питання: «Що робити далі?» Звичайно, віддячити Белла та Гестію, але що потім? Що робити далі? Чим зайнятися? Подорожами світами? Безперечно так, але ж має бути якась кінцева мета. Розмірковувати на цю тему я міг довго, тож друг вирішив дати правильний напрямок.

— «Тепер ти знаєш, чому ти заздриш Беллу?» — я навіть зупинився, а все починалося саме з цього. Кілька секунд роздумів, і в мене готова відповідь.

— «Я заздрю цілі Белла. Йому потрібна сила, щоб завоювати Айз Валленштайн. Як на мене, найгідніша мета із усіх можливих. Ніколи не розумів персонажів, рушійна сила яких — гроші, влада, статус, слава чи сила. Для мене це незрозуміло, тривіально та безглуздо; інша справа, якщо заради коханої людини…» — тут я запнувся, — щойно відповів на власне запитання.

— «Бачу, ти зрозумів. Тепер ти зможеш здійснити свою мрію. Я тільки нагадаю, що не слід обмежувати себе лише цим світом».

Так, він має рацію, тепер мені доступна будь-яка дівчина з інших всесвітів: аніме, манги чи книг. Ну, як доступна… є шанс завоювати її серце. Гарем цікавий лише підліткам у період загострення спермотоксикозу. Добре, що я давно переріс цей рівень. Мені потрібна одна єдина, заради якої я готовий на все: гори згорнути, світи рятувати.

Заплющив очі, спробував згадати дівчину, яка б змусила серце битися швидше. Через заплющені повіки я побачив, як сонце повільно розганяє нічну імлу, разом з тим у голові виник її силует. Тільки від одного її образу у мене перехопило подих. Я представив, як вона каже омріяну фразу «Я тебе кохаю» або «Ти – мій, а я – твоя». По тілу пройшов розряд блискавки, серце шалено застукотіло, руки самі собою стиснулися в кулаки, а все тіло тремтіло. Я хочу, дуже хочу, щоб її уста вимовили заповітні слова, щоб вона належала тільки мені, повністю, без залишку, а я натомість віддам всього себе.

За солодкими мріями час летить непомітно, Кіра мене не відволікав. За що йому окреме спасибі.

Розплющив очі вже новий «я»; тепер у мене є мрія, ціль, мені є куди прагнути. Але виникає одна проблема – «Я не гідний», – знаю, не мені вирішувати це. Але вона ідеальна, я ж закомплексований, невпевнений хлопчик. Я повністю усвідомлюю — чоловіком мені ще належить стати.

Що ж, вирішуватимемо все поступово, а для початку — впевненість. Просто сказати: «Еш, ти класний хлопець!» — недостатньо, треба щось покладатися: сила, знання, інтелект, мудрість і навіть зовнішність. Я не збираюся гнатися за всім і одразу. Сила – ось основний напрямок. Інші якості сподіваюся отримати по ходу справи, ганяючись за прийнятним рівнем. Це вже схоже на план. Раз так, настав час зайнятися справою, а то роботи непочатий край.

Мої думки були перервані нетактовним питанням.

— «Бачу, ти закінчив. Не розкажеш, хто вона, та нещасна?»

«Ти прочитав мою пам’ять і був зі мною весь цей час. Невже ти не зміг здогадатися?» —скептично поцікавився.

— «Дай подумати. Ти подивився понад п’ятсот тайтлів. Понад тисячу одиниць прочитаної манги, приблизно три тисячі прочитаних книг. І в кожній чуєш? У кожній у тебе є улюблений жіночий персонаж, а іноді й кілька. Скажи на милість, як я маю вгадати?» — виразно відчув, як він схрестив руки на грудях і закотив очі.

— «А давай зіграємо у гру «Спробуй відгадати». Тільки одразу попереджаю, простий перелік не підійде», — з усмішкою запропонував вихід із ситуації.

— «Хм-м, а чому б і ні?» — погодився друг.

Зараз я не хотів марнувати час; мої плани кардинально змінилися. За одну ніч я повністю змінив погляди на життя, поставив нові пріоритети та цілі. Белл і Гестія повинні дізнатися про це, тим більше мені потрібно їм дещо повідомити. Ех-х, певен, їм це не сподобається.

Повільно переставляючи ноги, вперто рухався вперед. Безсонна ніч і (перед цим) рейд у підземеллі забрали багато сил. Але зараз я дуже схвильований, і, поки не зроблю крок уперед, не засну.

— «Слухай, Еш, я тут подумав і вирішив підсумувати твої смаки.»

— «Так? Ну давай, спробуй», — нудно відповів я.

— «Отже, перша і найголовніша підказка — сині очі. Ти просто обожнюєш цей колір очей, настільки, що навіть твої власні мають такий самий. Друга — характер, тобі подобаються дівчата на кшталт Рю. На вигляд холодні, а на ділі дуже ніжні і палкі. Третя – розмір бюста. Твій ідеальний розмір – другий. І остання, але не менш важлива підказка — це панчохи», — самовдоволено закінчив він.

— «Браво!» — поплескав я. — «Це, звичайно, круто і таке інше, але… і що?»

— «Да нічого. Просто трохи звузило коло підозрюваних,» — цілком упевнений у своїй правоті Кіра зухвало посміхнувся. Мені чомусь захотілося стерти цю пихату пику. Вирішив надати ще одну підказку. Моя посмішка стала злодійською, навіть руки потер, як злодій після вдалої справи.

— «А з чого ти вирішив, що все вище перераховане відноситься до неї?» — о так, я спостерігаю рідкісну картину «Кіра в ступорі».

— Ти хочеш сказати, що мій аналіз абсолютно марний?

— «Не зовсім, дещо підходить, а дещо ні», — не став я спрощувати життя другові. Як він мені одного разу сказав: «Думати корисно», от і подивимося, як він ламає собі голову.

— «…Капець», — своєю заявою я його просто розчавив. Але він недовго сумував, і за секунду його голос став звичайним: — «Ну, нічого не вдієш, залишу цю справу, згодом кількість підказок збільшиться — і можна буде думати», — друг безпорадно розвів руки вбік. Але вже наступної секунди він посерйознів: — «Слухай, я хочу вручити тобі подарунок. Вважай мене за джин, який виконає одне твоє бажання».

Мої очі звузилися.

— «З чого такі подарунки? Мені здається чи тут є якась підстава?» — недовірливо заявив.

—«Жодних сюрпризів. Просто ти нарешті чесний із собою, я хочу тебе за це якось винагородити».

Якийсь час витратив на роздуми, зважував плюси та мінуси і, якщо чесно, мінусів взагалі не побачив.

— «Гаразд, приймаю подарунок. Отже, хочу, щоб навичка за сто двадцять тисяч ти інтегрував у моє тіло зараз і без жодних наслідків».

— «І все?» — здивувався він. — «Ти міг би вимагати цю навичку взагалі безкоштовно або придумати щось набагато дорожче. Так би ти став на крок ближчим до мрії».

— «Кіра, по-перше, я хочу заробити силу, а не отримати її миттєво; по-друге, важливо, яким чином я її отримаю. Миттєво отримана сила може розбестити, виростити паростки зарозумілості. Я поки що не впевнений у своїх вольових якостях. По-третє, не хочу користуватись твоєю добротою».

— «Хм-м… Нехай так, я шаную твоє рішення. Але все ж таки вважаю, що винагорода надто маленька, тому додам бонус, обіцяю, тобі він сподобається.»

— «Ну гаразд,» — я пожав плечима.

Наступної секунди я відчув поліпшення, складно описати словами, адже таке зі мною вперше. Зміни відбулися на якихось енергетичних рівнях, ніби щось інтегрувалося в мить, а всі відчуття зникли. Круто! І не доводиться терпіти біль та дискомфорт.

— «Еш, воно не працюватиме без іншої здібності».

— «Знаю, просто плани змінилися і куплю не те, що я планував спочатку, а альтернативу, яку ти пропонував».

— «Гаразд, ціна у них однакова. Купуватимеш зараз?»

— «Так! В праву руку,» — підказав місце імплантації.

За мить руку обпалило болем. Було таке відчуття, ніби в неї встромляється розпечений штир. Зчепивши зуби, терпів, намагався не закричати, коли секунди нещадно розтягувалися в хвилини.

Через деякий час біль відступив, і я видихнув з полегшенням.