Глава 36

У ковальському горні палав спокійний червоний вогонь. Навіть на відстані за кілька кроків відчувається сильний жар. Але цього, як і раніше, мало, обливаючись потом, я підкинув ще трохи Полум’яних кристалів. Вогонь, мов живий, поглинув руду, ще більше посилившись і змінивши колір на блакитний. Після цього Гефест піднесла в горн спеціальну вогнетривку посудину зі шматочком Місячного срібла. Метал неохоче почав повільно танути, наче сніжинка на сонці. Деякі домішки просто вигоріли, а деякі опустилися на дно. Коли процес стабілізувався, я кивнув.

Богиня обережно залила розправлений метал у заздалегідь приготовлену форму з каменю Тантала. Цей матеріал став результатом довгих і скрупульозних дослідів. Через кілька хвилин, коли Місячне срібло затверділо, але повністю не охололо, я звернувся до дівчини:

— Зараз.

Богиня зосереджено кивнула та розламала форму надвоє. Спеціальними щипцями вона схопила довгастий брусок і піднесла його до вогню. Гефест заливалася потом, її м’яке волосся прилипло до тіла, але вона не відволікалася і продовжувала працювати. Іноді я навіть забував про свою роботу і просто милувався таким щирим захопленням. Але зараз це неможливо, адже мою спину палить погляд Локі. Трохи відволікся і в мою бідну голову прилетить щось важке.

Брусок розжарився і богиня ковальства нарешті змогла приступити до кування. Своїм магічним молотом вона щоразу завдавала точних ударів. Згодом брусок набув форми маленької заготовки кинджалу. Опустивши його у воду, вона нарешті вийшла зі свого трансу і допитливо поглянула на мене.

— Цього разу домішок найменше, але при закалюванні кинджал покрився мікротріщинами. Схоже, проблема у воді, — я задумливо почухав голову і притулився до робочого столу. — Думаю, наступного разу замінити її крижаною водою із 77 рівня або вогненною із 78 рівня.

— Коли ти зможеш її дістати? — витерши піт, дівчина з нетерпінням дивилася на мене. Схоже, вона твердо має намір знайти спосіб обробки такого вибагливого металу.

— У мене на складі є, правда, зовсім небагато. Все ж таки я взяв більше для колекції, адже було дуже цікаво дивитися на воду, яка при екстрено низьких або високих температурах зберігає рідкий стан, при цьому не втрачаючи своїх властивостей.

— Слухай, а що не так із ним? Як на мене, виглядає нормально, — влізла в нашу розмову Локі, пильно розглядаючи зразок, що валяється на ковадлі.

— Як я вже сказав, він покритий сіткою невидимих для простого ока тріщин, що сильно впливає на міцність, — активувавши Бьякуган, я знову дивився на наш провал. — Якби ми скували клинки цим способом, то, швидше за все, вони зламалися б у самий непідходящий момент, — зібравши всі домішки з посудини, а також деякі інші заздалегідь підготовлені елементи, я повернув самородку первозданний хімічний склад, після чого глянув на співрозмовницю.

— Коли ти на мене дивишся цими очима, мені не по собі. Немов я перед тобою гола, — богиня обману, соромлячись, навіть прикрила ручками інтимні місця.

— Значить, не в однієї мене таке почуття, — щоб приховати збентеження, богиня відвернулася і пішла до свого кабінету. Адже вона бачила статус, впевнений, вона знає, на що здатні мої очі.

— Ну, брехати не буду, для Бьякугана подивитися крізь одяг простіше простого. Але це низько, я не опустюся до такого, щоб не нервувати дівчат, я припинив подачу магії в очі і вони повернулися до звичайного людського вигляду.

— Хе-хе-хе, якщо кинеш креветку і вступиш у мою сім’ю, то я можу і дозволити тобі поглянути раз на моє ідеальне тіло, — красуня прийняла досить спокусливу позу.

— Було б на що там подивитись, ти ж плоска, як дошка, — глузливо пирхнула господиня дому.

— Ей, Еш, скажи їй що—небудь, — хитрюга зробила таку миле личко, що навіть затятий любитель пишних форм сказав би все, що завгодно. А мене й переконувати не треба.

— …Гефесте, ти не… — раптом я відчув зрадливу слабкість, ноги підкосилися, а в очах потемніло. Намагаючись не впасти на підлогу, я схопився за стіл, але тільки перекинув усі інструменти. Далі була лише темрява.

***

Почувши дзвін інструментів, що впали, а слідом і тіла, Локі здивовано витріщила очі і застигла на місці. Декілька секунд до її свідомості доходило побачене, і тільки після цього вона кинулася до хлопця.

— Еш! Що з тобою, Еш? Прокинься, будь ласка, — вона почала трясти безвільне тіло, доки на її плече не опустилася рука Гефест. Локі здригнулася і підняла свої очі на подругу, немов шукаючи підтримки у неї.

— Заспокойся, — стримуючи власний занепокоєння, промовила господиня вдома. — Давай спершу віднесемо його на диван.

— Угу.

Абияк їм вдалося перетягнути безвольну тушку хлопця на диван. Був варіант покликати Цубаки, але в такому разі вона побачить обличчя Еша, тому Гефест довелося особисто тягнути цього проблемного хлопця.

— Що з ним? Він поранений? Може лікаря покликати? — з хвилюванням у голосі запитала Локі.

— Не треба, з його навиками лікар йому не потрібний. Думаю, він просто виснажений, подивися на його кола під очима, — Гефест перша помітила зміни, що сталися з хлопцем. Вона була готова присягнутися, що раніше їх там не було, але думати про це зараз часу не було, адже Еш згорнувся калачиком, ніби хотів сховатися від усього світу, а його обличчя спотворилося в гримасі страху, жаху та смутку. У куточках очей почали збиратися сльози, він почав тихо шепотіти собі під ніс «не треба», «зупинися», «стривай». Неясне спочатку бурмотіння швидко набрало гучності.

Локі кинулася до хлопця, намагаючись хоч якось заспокоїти. Дотик подіяли майже миттєво. Відчувши тепло, обличчя Еша розгладилося, він припинив тремтіти і розслабився.

— Схоже, останнім часом він не досипав, от і звалився без сил, — Гефест непомітно видихнула і сіла навпроти парочки.

— Так ось чому він тоді так легко… — пробурмотіла собі під ніс лисичка. — Слухай, Гефесте, ти можеш виділити йому кімнату?

— А? Так звичайно.

***

Сонно розплющивши очі, я не побачив зовсім нічого, навколо була лише непроглядна темрява. Намагаючись зрозуміти де знаходжуся, почав нишпорити рукою і раптово натрапив на щось тепле і м’яке. Стиснувши кілька разів, я почув тихий жіночий стогін. Ще раз ніжно стиснувши м’яке пружне щось почувся той самий звук.

Залишки сну, як вітром здуло, відскочив, я звалився з ліжка на підлогу і вдарився об стіну. Потираючи забите місце, почув той самий стурбований голос:

— Ти як?

Піднявши очі, я побачив Гефест. Довгі витончені ніжки виглядали з коротенького спокусливого халатика. Тонка талія і великі сексуальні груди. Будь-який чоловік побачивши таку картину втратив би голову. Я не був винятком і, пожираючи очима тіло красуні, забув про все на світі. Добре хоч слиною не захлипнувся.

— Кхм, — прокашлялася в кулачок дівчина і нагородила мене поблажливим поглядом. — Хтивий хлопчисько, — пролунав її мелодійний голосок. Вона витонченим рухом поправила пасмо волосся, а її губи зігнулися в хитрій посмішці. Я ж засоромився своєї поведінки і опустив голову.

— …Взагалі-то я здоровий чоловік, і ти, до речі, в зоні ризику, — проковтнувши повний рот в’язкої слини, я підняв голову і очі знову прикулися до її гарячого тіла.

— Ти лише хлопчисько, — зневажливо махнула рукою Гефест.

Тут я вже не зміг стриматись. Піднявшись, з мене впало похапцем прихоплене покривало. Набравши в груди повітря, я приготувався доводити протилежне, але мене випередила дівчина:

— Бачу, бачу.

Тільки тут до мене дійшло, що крім трусів на мені нічого нема. Навіть моя чорна кінцівка постала на загальний огляд. Руки на автоматі кинулися прикривати сором, але побачивши усмішку дівчини, я стримався і схрестив руки перед грудьми.

— Ти почервонів, мов стигле яблуко. Як мило, так і хочеться затискати, — з веселою усмішкою дівчина елегантно підвелася з ліжка і почала наближатися.

— Якщо ти хочеш мене подразнити, то не вийде. Скажи спасибі Локі, — пожавши плечима і намагаючись зайвий раз не дивитися на неї, я одягнувся і вийшов з кімнати. Фух, начебто непогано впорався.

***

— Чому? Так несправедливо. Ти не уявляєш як мені хотілося побачити паніку, збентеження та червоне личко. Несправедливо, — наче маленька дитина скаржилася Локі.

Проковтнувши останній шматок добре прожареного м’яса, я витер рота і глянув на господиню будинку, що сидить навпроти мене. Тут мені дали притулок на три дні. Гефест також подбала про мою сім’ю, сказавши мовляв я їй допомагаю і через роботу деякий час не зможу бачитися. За що окреме спасибі. Хм, як би його краще висловити: матеріально чи все ж таки словами?

— Локі проводила з тобою майже весь цей час. Але вона не могла без попередження зникати, тому їй довелося ненадовго відлучитись. Мені довелося зайняти її місце, — промовила господиня вдома, після чого зробила ковток запашного чаю. — До речі, саме вона зняла з тебе майже весь одяг.

— «Це правда, лисичка хотіла зняти з тебе все. Але Гефест доблесно відвоювала твій останній захист», — згадуючи минуле, Кіра ледб знову не покотився зі сміху, але обійшлося декількома смішками. Я ж був не до кінця впевнений, що хочу знати, що вони робили з моїм безвільним тілом. Хоча, впевнений, кількість балів дій мене порадує.

— Але що важливіше, — красуня поставила чашку чаю на стіл. Суворо, занепокоєно продовжила. — Що з тобою відбувається, Еш? І що з твоєю рукою?

— Та все нормально, просто недосипав, а руку… Ну, там підчепив щось невинне, — легковажно махнув рукою і постарався перевести тему. — Як там просуваються наші дослідження?

— Якщо ти нічого не скажеш, вже завтра всі в місті знатимуть хто ти насправді, — від грайливої лисиної мордочки не залишилося й сліду. Локі дивилася на мене своїми криваво-червоними очима. Начебто кажучи, що це не жарт. І тут я справді злякався, адже якщо люди, які мене знають, сумніваються, то моя таємниця полетить до біса.

— А я не куватиму тобі клинки, — схрестила руки перед грудьми Гефест.

Атмосфера в кімнаті наповнилася важкими та неспокійними нотками. Стало зрозуміло, що мене так просто не відпустять. Як би мені не хотілося, але мої проблеми вже торкнулися їх, мовчатиму і це породить ще більше занепокоєння.

— Загалом, ці кошмари почалися після мого нальоту на те огидне укриття ґвалтівників, — після згадування тих подій дівчат трохи перекосило. Судячи з їхньої реакції, на ублюдків і без моєї катани чекає важка доля, якщо їх взагалі залишили живими. — Мене мучить совість, адже я міг набагато раніше втрутитись. Якби я не був так зосереджений на собі, то помітив, що твориться навколо, — мої руки стиснулися з такою силою, що нігті вп’ялися в шкіру. — Іншими словами, через мою бездіяльність було зламано долі, вбито невинних. Якби я тільки озирнувся.

— Ти зробив усе, що міг, — перервала Локі і присіла біля мене так, щоб наші плечі торкалися, вона взяла мене за руку. — Навіть ми, боги, прогледіли таке. Адже в мене, як і в інших високорангових сімей, є широка інформаційна мережа. Знаєш який удар по репутації ти завдав усім нам? Невідомий за одну ніч виявив і розправився з такою організованою структурою та ще й мало не в центрі міста. У нас під носом, — дівчина стурбованно похитала головою.

— У вас немає моїх очей, — я відсторонився від неї. — З моїми можливостями, я міг щось зробити. Але не зробив. Поки ми з друзями веселилися, балакали та розважалися, ці потвори ґвалтували, вбивали та знущалися. У маєтку мені довелося побачити свіжі трупи, свіжі синці та гіркі сльози, перед очима пробігли яскраві картинки тих подій. Я стиснув кулаки ще сильніше і кров маленькими струмками забігла крізь пальці на підлогу. — Це я їх убив. Моя бездіяльність, мій егоїзм.

— НІ! — вигукнули богині одночасно.

— Дурний хлопчисько, ти ким себе уявив?! Якою б ти сильною не був, ти залишаєшся людиною. Як би це жорстоко не звучало, але ти не зобов’язаний жертвувати собою заради інших. Тим більше, це в минулому, і як би ти не страждав, нічого вже не змінити, — суворо, наче старша сестра, прочитала мене Гефест.

Ось тільки за допомогою Кіри я можу переміститися в часі або передати собі повідомлення з минулого. Але це вимагає просто великої кількості балів. Їх цілком можливо зібрати, тільки мені доведеться відкласти свою мрію на невизначений термін. Я можу щось зробити, але свідомо не роблю. Між незнайомками та дівчиною мрії я вибрав останню. Якщо вона дізнається про це, як на мене подивиться? Чи зможу я весело проводити з нею час, знаючи, що на жертву принесені невинні?

— Гефест має рацію, — погодилася з поглядом подруги Локі. — Як би ти не намагався, всім не допомогти. Поки ми тут балакаємо, десь там хтось помирає. Такий світ і нічого не вдієш.

— Я ніколи не ставив собі за мету врятувати всіх. Але як мені прийняти те, що якби я озирнувся, просто озирнувся, то десятки життів були б урятовані? …Один… один швидкоплинний погляд.

— Еш, послухай… — Локі ласкаво взяла мою руку до своїх.

Здригнувшись, мені довелося зробити кілька глибоких вдихів, щоб заспокоїтися. Щоб розвіяти занепокоєння богинь, я натяг на обличчя змучену посмішку. Але їх це не заспокоїло, навпаки, ще більше насторожило.

— Хлопче, я розумію, що ти не хочеш нікому приносити проблеми. Але це невірно. Ми завжди готові тобі допомогти і вислухати, — щиро промовила Гефест. Локі покивала головою.

— Дякую, думаю, на сьогодні достатньо, — я підвівся і подався до полиці, на якій лежав камінь телепортації.

— Стривай, — на моє плече впала м’яка, але наполеглива долоня богині. Локі силою посадила мене назад. — Тепер розкажи про це, — вона тицьнула пальцем у руку, яка зараз була в рукавиці.

— Та нічого такого, невинне прокляття, — посміхнувшись, я майже чесно відповів. Сильно сподівався, що такого пояснення буде достатньо, але, на жаль.

— Безневинне кажеш, тоді чому від нього так і несе смертю? — після слів Гефест мої очі розширились. Це що виходить, Гестія теж в курсі? Плюс моя відсутність. Вона ж…

— Не хвилюйся, це відчувається тільки при прямому контакті, — ніби прочитавши мої думки, заспокоїла Локі. Я видихнув і розслабив до краю напружене тіло. — Розповідай давай!

— Ну… Загалом, це справді сильне прокляття, але я знаю, як його обійти, тому воно для мене нешкідливе. Хвилюватися нема про що, — казав правду, тому легко витримав їхні важкі погляди. Хоча, варто визнати, це було складно.

Дівчата обмінялися поглядами і Гефест виразно розслабилася. Схоже, вони встигли непогано потоваришувати, поки я спав. Ну, в принципі, можна здогадатися, адже господарка вдома зараз без пов’язки.

— Якщо ти не хочеш посвячувати нас у деталі, то можемо попрацюємо? — Богиня нетерпляче підвелася. Схоже, три дні неробства далися їй дуже важко. А якщо врахувати і те, що самородок постійно маячить перед очима, то ще і спокуса.

— Ти тільки й можеш думати про роботу, не втягуй у це Еша, — Локі грізно подивилася на Гефест. Ще б трохи і вона б пригрозила їй кулаком.

— Кхм, Еш, тобі треба відпочити, іди прогуляйся містом.

Після гарного відпочинку кров вирує, так і хочеться битися з кимось. Але, на жаль, на 81 без лука робити нічого, а на 79 не хочеться повертатися. Я глянув чи немає друзів удома, але, схоже, вони все ще у підземеллі. Тому замість полиці з артефактом я подався до виходу з кімнати.

— Так і зроблю, — видно, що я змусив їх турбуватися і тепер вони хочуть відвернути мене від гірких дум. Перед тим як покинути кімнату, я тепло посміхнувся богиням.

***

— Що думаєш? — спитала Гефест після кількох хвилин тяжкої тиші.

— Він небезпечний. Сила, швидкість розвитку, магія, дивні навики та знання, — Локі повернула голову до непримітного каменю на полиці. — Боюся, він може принести цьому місту великі неприємності, — вона дивилася на господиню вдома очима сповненими занепокоєння.

— Ця дитина мені здалася дуже доброю. Навіть дуже.

— Часто зайва доброта може поранити, до того ж він надто тендітний, — богиня хитрості втомлено відкинулася на диван і заплющила очі. — Еш нікого не підпускає до себе. Навіть свою власну богиню залишив у незнанні. Єдиною його опорою стала дівчина, з якою він навіть не бачився. Ти хоч уявляєш, що буде, якщо вона розіб’є йому серце? Як він може змінитись? З такою силою він може… — не домовившись, дівчина підібгала губи.

— Ясно, отже, ти бачиш у ньому загрозу. А я думала, що ви досить близькі. Але, мабуть, ти просто намагаєшся прив’язати його до себе.

— Ні… Я не… — Локі прикусила губу, адже спочатку так і було, але зараз навіть вона не знала, чи здатна нашкодити цій дитині. — Визнаю, спочатку я хотіла використати його, але не зараз. Однак, як голова сім’ї, я маю передбачати та підготуватися до будь-якої загрози.

— Ти так кажеш, наче він обов’язково стане загрозою. А я вірю у нього. Не може людина, яка хвилюється про інших так сильно, що навіть заснути ночами не може бути поганою. Я й далі його підтримуватиму, навіть якщо нам доведеться стати ворогами, — схрестивши руки під грудьми, Гефест впевнено висловила свою позицію.

***

Вийшовши з кварталу ремісників, я прогулянковим кроком подався блукати містом. На вулиці була безхмарна погода, проте сонечко не дуже гріло і дівчата одягалися тепліше. Голі ніжки та коротенькі спіднички тепер рідкість, частіше можна побачити тепленькі панчохи, колготки чи штанці. Ммм, просто насолода для очей. Ліниво блукаючи вулицями міста, я їв смакоти з найближчих крамничок і час від часу витріщався на красунь. Так непомітно пройшов час, сонце розфарбувало небо в багряні тони. Час уже на вечерю.

— Привіт, що ви так бурхливо обговорюєте, що вас чути навіть із вулиці? — привітався я після того, як увійшов до прихованої кімнати церкви.

— Нас запросили на бенкет! — не дуже весело відповів Белл. А, зрозуміло, бідному хлопцеві довелося слухати як дівчатка обговорювали, що одягнуть і таке інше, а йому навіть поговорити нема з ким. Ну що сказати, ось і зворотний бік гарему. Цікаво, а він встиг пошкодувати про свої давні мрії? Треба обов’язково запитати.

— Ясно, я не піду. І тобі, Аріє, забороняю, — приголомшив друзів своєю заявою. Таку ображену моську учениці мені ще не доводилося бачити, таке відчуття, ніби я зухвало відібрав у неї улюблену смакоту.

— Але чому? — ображено промовила красуня.

Тут мені довелося почати пояснювати які проблему можуть розпочатись у сім’ї після відвідування таких заходів. Її зовнішність — страшна зброя, а боги ласі на всякі розваги та незвичайні речі, обов’язково зацікавляться красунею. Не кажучи вже про авантюристів. Загалом, на таких заходах у дев’яти випадках із десяти головного героя чекають лише проблеми. Я повинен усіма правдами та неправдами уникати таких місць.

— Еш, ти дуже обережний, але це вже переходить усі межі. Я просто хочу побачити щось нове, — її погляд, що молить, був здатний розтопити навіть сплав адаманта. І соромно визнати, на мене він подіяв майже одразу. Але все ж таки, доклавши титанічних зусиль, розум узяв гору.

— Ми не можемо відмовитись. Це перша спільна подія, організована високоранговими сім’ями. Схоже, буде оголошено щось справді безпрецедентне, — пояснила Гестія з блиском в очах.

Хм, а в мене є невиразні уявлення що ж буде. Але це означає, що мої дії сильно вплинули на світ і на канон. Хоча це не стосуватиметься Белла безпосередньо, тому тут швидше Айз буде у вирі подій.

— Ну і що? Ми від цього ніякої вигоди не отримаємо, тільки матимемо нові проблеми, — відвернувшись від щенячого погляду Арії, я продовжив закликати до голосу розуму.

Через дві години мені довелося здатися, протистояти поодинці трьом дівчатам і одному закоханому хлопцю я не зміг. Та й не мав права, якщо чесно, хто я такий, щоби щось забороняти Арії. Вона доросла дівчинка і якщо не хоче прислухатися, то так тому й бути. А я як її майстер подбаю про наслідки. Принаймні поки що.

— Аріє, ти можеш пообіцяти мені одну річ? — дочекавшись кивка, я серйозно зазирнув у її янтарні очі і продовжив: — Якщо все ж таки трапиться так, що мене поряд не буде, а сім’ю через тебе викличуть на рейтингову гру і у вас не буде шансу виграти, ти перейдеш у паству Локі.

Мої слова наче ніж поранили Богиню, Белла та Лілі. Атмосфера зі святковою або, принаймні, веселою, змінилася на гнітючу. Я відчував несхвальні погляди, їхню агресію. Але мені начхати, якщо їх захищає канон, ну чи його залишки, то Арію нічого. Щиро кажучи, я боюся. Боюся, що вона одного разу не повернеться з підземелля, боюся, що її скривдять. Якби я міг, то постійно тримав її біля себе, але вона не кошеня, не цуценя, а людина зі своїми цілями та бажаннями.

— Обіцяю, — її тепла посмішка наче весняний промінчик миттєво розвіяла напруження в повітрі. — Я й не знала, що ти про мене так дбаєш. Невже закохався?

— Ні, просто не хочу, щоб моя важка робота пішла нанівець. Скільки сил я вклав у твої тренування. І щоб це все дісталося іншим… Ні, заробляй славу і гроші для нашої сім’ї, — я позлодійськи розреготався.

***

Через три дні ми всі разом їхали каретою до замку Ганеша. Хоч я й сказав замок, але ця будівля не була схожа на величні будинки, які малює уяву. Ні, це велика статуя людини зі слоновим хоботом та позі лотоса. Просто наруга над архітектурою. Жах. Як Бог міг витратити гроші своєї сім’ї на це?

Візник потягнув за вуздечку і цокіт копит по брукованій вулиці стих і карета зупинилася. Я і Белл вийшли назовні, після чого як справжні джентльмени допомогли нашим дамам спуститися.

— Отже, хлопці, нас запросили на таку подію, тому ви повинні поводитись гідно, — Камі-сама обдарувала нас суворим поглядом і розвернулася у бік входу. Від різкого руху два хвостики злетіли в повітря. Зараз вона була одягнена в шикарне біле плаття з синіми стрічками, яке вигідно підкреслювало її значні груди і тендітну фігурку.

— Я так хвилююся. Мені ще жодного разу не доводилося бувати на таких святах, — промовила Лілі і притулилася до Кранела. Груди дівчини притулилися до руки хлопця, змушуючи тим самим його густо почервоніти. — Пане Белл, подбайте про мене, будь ласка.

— Добре, я постараюся, — погодився друг, усіма силами намагаючись не дивитися на дівчину. І тут я його розумію, важко відмовити такому кмилому створенню. У новому дорогому одязі Лілірука перетворилася на невпізнанність. Жовта сукня до колін щільно прилягала і підкреслювала округлі форми дівчини. Вона була безперечною красунею.

— Гей, кішка-злодійка, Белл-кун мій! — Гестія-сама, повернувши голову, помітила як нахабно спокушають її коханого і теж вирішила не поступатися. У результаті тепер хлопець йшов серед двох красунь.

— Заздриш? — хихикнула Арія, що йшла поруч.

— Це так помітно? — як тільки я вкотре глянув на неї, мою голову покинули будь-які думки. Арія була приголомшливо вродлива, настільки, що думки починають плутатися, а відвести погляд стає майже неможливо. Навіть зараз багато чоловіків оберталися в її бік, а жінки тихо заздрили. Біла, наче сніг, шкіра, чарівна посмішка, великі янтарні очі та чорна сукня, яка ще більше посилювала її привабливість. Вона ніби скульптура, яку талановитий творець витратив усе життя.

— Ще й як! — її рожеві губки розтягнулися в насмішкуватій усмішці. Вона хотіла ще щось сказати, але в цей самий час ми увійшли всередину і вразилися наскільки розкішним виявився замок усередині. Дорогі та шикарні килими, картини, які здатні задовольнити погляд будь-якого естету, двері з майстерним різьбленням.

Величезна головна зала зустріла нас приємною грою музикантів. Більшість авантюристів були знайомі один з одним. Ми ж майже нікого тут не знали, тож попрямували до далекого столу із закусками.

— Ти не виглядаєш здивованою, невже доводилося бувати на подібних заходах? — Белл і Лілі крутили головами і дивувалися кожному коридору чи кімнаті, якою нас провела Гестія. Я теж недалеко пішов, хоч на Землі і побував у багатьох розкішних місцях, це не йде з ними в жодне порівняння. Арія ж спокійніше поставилася до обстановки.

— Я маю певний досвід.

Бачачи, що дівчина не хоче продовжувати розмову, я вирішив заткнути свій рот закускою зі столу. Наш затишний кут недовго залишався поза увагою. Деякі хлопці, набравшись хоробрості, підійшли до моєї учениці. Тут я напружився і навіть приготувався втрутитися, але на мій подив все обійшлося. Вона ввічливо їм відмовила і хлопці спокійно, навіть із деяким гумором, прийняли ситуацію та пішли. І ніякої образи чи злих поглядів не було, я перевірив Бьякуганом.

— «Розчарований? Чи ти хотів прикинутися її хлопцем? Або показати наскільки ти крутий, якщо ситуація дійшла б до бійки?» — спитав Кіра з виразом обличчя повної зловтіхи.

Відповісти мені не було чого, адже я справді очікував кліше, але нічого не сталося. Чесно кажучи, моя дитяча сторона і справді хотіла випендрюватися, зрозуміло, це тільки намір, насправді я не став робити такі необачні вчинки.

Несподівано атмосфера в залі відразу змінилася, почулися гучні шепітки. Простеживши за поглядом більшості, я побачив Гефест, що увійшла. Висока струнка фігурка в розкішній вечірній сукні. Погляди богів були прикуті до її обличчя, адже пов’язки не було.

Гефест сподобалася реакція натовпу і на її обличчі виникла загадкова посмішка. Вона обвела поглядом натовп і попрямувала до нас.

— Як? — тільки й змогла вимовити вражена Гестія, коли Гефест підійшла до неї.

— Ну, я знайшла спосіб, як залікувати стару рану, — промовила дівчина досить голосно, щоб і частина натовпу почула. Зі швидкістю лісової пожежі новина поширилася довкола. Боги та богині нарешті відмерли і почали бурхливо обговорювати почуте.

— Вітаю! Це потрібно як слід відсвяткувати! — Камі-сама голосно вигукнула, її обличчя було сповнене щирої радості та теплоти. — Ах так, знайомся, це діти з моєї родини, — богиня по черзі представила нас.

— Приємно познайомитися. Еш останніми днями ти не заходив, невже тобі не подобається працювати? — Гефест хитро примружила очі і руки, які були схрещені під грудьми, трохи піднялися, натякаючи на одну дуже гарячу подію. Її жест був зовсім непомітний, адже ми зараз перебували під прицілом багатьох очей.

— Гефест-сама, я перепрошую, що не попередив, — моє тіло зігнулося в поклоні. — Я вам дуже вдячний, адже завдяки вашій милості мені вдалося назбирати достатньо грошей.

— Ах, то ось чому Гестія не прийшла у своєму звичайному вбранні. Але я не пригадую, щоб так багато платила звичайному чистильнику горнів.

Схоже, вона зла, що не змогла продовжити роботу. Але її поведінка може навести деяких богів певні думки. Може, я занадто обережний, але було б краще, якщо Гефест ігнорувала мене.

— Ви неправильно зрозуміли, наш зовнішній вигляд це важка праця всіх членів сім’ї. Я тільки зробив невеликий внесок, — це було правдою, хоч мені й хотілося подбати про це питання, але друзі на відріз відмовилися «грабувати мене». Довелося довго вмовляти і, зрештою, мені вдалося взяти на себе більшу частину витрат. Тепер моя друга сім’я не вдарить обличчям у багнюку перед іншими. Звичайно, це пов’язано з певним ризиком, але… Я просто не пробачу себе, якщо через мій егоїзм на них дивитимуться з презирством.

— Ого, Гефесте, тобі йде новий образ! — підійшовши до нас, промовила Локі. Разом з нею були Фінн та Айз. — Такі, Міах, рада вас бачити. — звернулася дівчина до богів, що тільки-но підійшли. — О, сися лолі, і ти тут? А я тебе й не помітила одразу.

— Що? Нариваєшся, плоскодонко? — з грізним виглядом Гестія попрямувала до кривдниці. Локи перехопили крихітні руки Камі-сами і почалося протистояння сил і гостроти висловлювань. Бачив схожу картину в аніме, але наживо набагато краще.

— Вони, як завжди. Ще побачимось, — скрушно видихнула Гефест і неспішною ходою попрямувала до інших богів.

— Ох, ви пробачте нам за витівку нашої богині, — з жалем у голосі промовив хобіт. — Мене звуть Фінн Даймне, а це Айз Валенштайн.

Ми представилися один одному і навіть обмінялися парою чергових фраз, які нічого не значили, після чого хобіт виявив ініціативу і запросив Лілі на танець. І, на превеликий подив, вона прийняла його пропозицію. Варто визнати, що разом вони гармонійно виглядали. Цікаво, з чого раптом такий інтерес до нашої милашки, йому що, не вистачає Тіоне?

Богині були надто зайняті один одним, а залишившись учотирьох між нами виникла незручна пауза. Я й Арія намагалися хоч якось пом’якшити обстановку та зав’язати розмову, але Белл відповідав невпопад, а Валенштайн відмовчувалась чи відповідала коротко.

— Белл зрозуміло, але Айз, невже вона завжди така? — схилившись до вуха учениці, пошепки спитав я.

— Так, але не думай про неї погано, на це є причини.

Ого, схоже, вони встигли стати добрими друзями настільки, що навіть діляться такими секретами. Я в шоці, реально, просто нема слів. Але слова Арії мають сенс, хоч би як парадоксально звучало, Айз схожа на Саске. Помста за батька та бажання врятувати матір вилилися в нескінченну гонитву за силою. Все дитинство вона провела у підземеллі і навіть зараз весь вільний час вона або тренується, або бореться. Хоча з появою Белла вона почала трохи змінюватись.

— Зрозуміло, тоді відволічи її ненадовго, я спробую підштовхнути нашого капітана.

— Покладися на мене, — дівчина впевнено кивнула і попрямувала до подруги. Дві прекрасні німфи почали неспішно розмовляти, неймовірно приваблива картина для всіх. Хлопці, які раніше тільки скоса дивилися в їхній бік, зараз на всі очі вирячилися на красунь.

— Белл, як щодо того, щоб запросити Айз-сан на танець?

— Я? Ні. Вона, напевно, не погодиться, — хлопець знайшов купу виправдань, червонів і бурхливо жестикулював.

— Угу, значить, убити Мінотавра в тебе вистачало сміливості, а підійти і запросити на танець дівчину немає? — хлопець тільки міг, що прикусити губу і опустити голову. — Послухай, Белл, авантюристи щодня ризикують своїм життям. Завтра для нас може вже не наступити.

— Я розумію, що ти хочеш сказати. Але я нічого не можу з собою вдіяти. Як тільки роблю крок уперед, серце починає шалено стукати, дихання перехоплює, а тіло не рухається.

— І далі виправдовуватимешся своєю нерішучістю і її серце підкорить хтось інший, — у цей момент з натовпу у бік наших дівчат попрямували два хлопці — брюнет і блондин. Варто визнати, що вони виглядають приголомшливо. Манери та зовнішність були на висоті. Я бачив як Белл стиснув кулаки, тому підбадьорливо поплеска його по плечу, і, випереджаючи хлопців, запросив Арію на танець:

— Аріє, зроби мені честь і потанцюй зі мною, — вона відповіла не відразу, подумала, оцінила ситуацію навколо і тільки тоді відповіла:

— Із задоволенням — її тендітна рука лягла в мою лодоню, але раптом ніби щось згадавши, вона нахилилася до подруги і прошепотіла. — Будь ласка, подбай про Беллу, він тут уперше, — підморгнувши, вона потягла мене в середину зали.

Я бачив як Белл, подолавши внутрішні муки, теж запросив Принцесу меча на танець, вона не відмовила і вони наслідували наш приклад. Богині помітили зникнення улюблених дітей, але було пізно, вони тільки й встигли вигукнути: «Белл-кун!» та «Айз!». Після чого розпочалася музика.

— Знаєш, я не вмію танцювати, тому не ображайся, якщо наступлю на ногу, — щиро зізнався я і відчув як мою спину пропалюють кілька кровожерливих поглядів, ніби говорячи «чому така посередність танцює з нею?». Може, варто щось зробити зі своєю пересічною зовнішністю?

— Гаразд, так і бути, навчу, — вона поправила положення моїх рук і ми почали повільно кружляти в  танці. Вела Арія, тому мені було трохи соромно, але все компенсувалося близьким контактом та приємною атмосферою. Її чарівні очі, витончений личко було так близько, що я навіть відчував її подих. Чарівно. Навіть не помітив як закінчилася музика і знехотя відпустив партнерку.

— Дякую за танець. Було дуже пізнавально, — ми попрямували до нашого куточку, де Гестія та Локі чекали на своїх ненаглядних.

— Було б ще краще, якби ти не вирячився на мене, а запам’ятовував рухи.

— Ну, вибач, ти просто гарна.

— Не підлизуйся, — фиркнувши, дівчина взяла в офіціанта келих вина і трохи відпила.

Декількома хвилинами пізніше музика стихла і спалахнуло світло над невеликою сценою. На ньому були боги високорангових сімей: Ганеша, Локі, Фрейя та кілька інших. Вони оголосили про тимчасовий альянс та будівництво аванпоста на 68 рівні. Ну, чого й слід було чекати. Навіть не віриться, що зарозумілі боги наважилися на це, можу тільки поплескати разом із усіма.

Залишивши сцену, Фрейя під майже закоханими поглядами чоловіків попрямувала до нас. Варто визнати, що навіть я, який ненавидить цю повію, був полонений її красою. Точніше, мій ментальний двійник, основна свідомість зберегла контроль і залишки здорового глузду. Не дарма Фрей є богинею краси, вона сама досконалість, її ідеальні пропорції здатні вразити до глибини душі будь-якого чоловіка. Не хотілося вірити, що така прекрасна людина спить з усіма поспіль.

— Гестіє, давно не бачились.

— Так, і справді, — невпевнено промовила богиня з кривавою усмішкою.

Фрейя, більше не зважаючи на Камі-саму, рушила до Белла. Без зайвих слів вона поклала свою ідеальну долоню на його щоку. Хлопець миттєво почервонів.

— Чи не хочеш поділити зі мною солодкий сон?

— Ні, не хоче, — вклинилася між ними Гестія, захищаючи свою дитину. — Чого ти почервонів, Белл? Та вона на кожного зустрічного чоловіка готова накинутися. Вона любить грати з непорочними хлопчиками на зразок тебе!

— Вибачте, вибачте, — відчайдушно вибачався хлопець. Я опустив голову, щоб волосся приховало моє обличчя і молився, щоб ця стерва пішла швидше.

— О, Гестіє, а ти не казала, що в тебе така цікава дитина.

Що? Що вона має на увазі? Мене розкрили? Це питання я поставив Кірі, але він просто промовчав. Богиня підняла мою чубок, я майже миттєво віддав контроль двійникові, але вона встигла помітити огиду в моїх очах. І не одна вона. Оттар, який виник ніби з-під землі, судячи з усього також, його лють стала майже відчутною. Як же мені хотілося нахабно посміхнутися цьому виродку і відкинути цю мерзенну руку. Однак зараз мені доводилося терпіти і мало не пускати слини на неї.

— Хлопчику, не хочеш потанцювати?

— Ні, не хоче, не чіпай моїх дітей. Киш-киш звідси, — Гестія знову не мала наміру відступати. Але я бачив, що Фрей хоче поговорити, і вона так чи інакше доб’ється свого. Доведеться підіграти, ох, завтра мене ненавидітиме все місто, потрапив так потрапив. Не думав, що найбільші неприємності будуть з моєї сторони.

— Камі-само, не хвилюйтеся, це лише танець. Зі мною все гаразд, — поплескавши дівчину по плечу, я, як личить етикету, запросив Фрейю на танець.

Поки ми йшли в центр зали, мене палили вбивчими поглядами, це не йде ні в яке порівняння, коли я танцював з Арією. Упевнений, тепер мені краще не потрапити на очі цим авантюристам.

— Знаєш, це вперше, коли мене нагородили таким поглядом. Це сильно заінтригувало, будь ласкавий, поясни, — її м’яка рука схопила мою і по тілу пробігла дрож. Дихання почастішало, а обличчя залилося червоним. Тепер мій двійник зачарований. Ми почали кружляти в танці, і я, перехопивши трохи контролю, почав повільно розповідати.

— Я не розумію про що ви, пані, — щиро вимовив мій двійник.

— Ну, тоді я спробую відгадати, — її прекрасні губи розтягнулися в загадковій посмішці. — У тому погляді повної огиди я помітила ще дещо. Любов. І моя інтуїція нагадує мені, що твої почуття спрямовані не на людину, а на образ. Образ Ідеальної дівчини, яку ти придумав собі сам. Як нерозумно.

Богиня справді дуже мудра істота, коротка мить, а вона по одному погляду розгадала мою суть. Я знаю, що це дешева провокація, розумніше мовчати і далі крутитися в танці. Але не можу. Просто не можу!

— Наші світогляди надто різні. Для вас злиття тіл це спосіб розвіяти нудьгу. Просто розвага. Для мене ж це щось більше — акт кохання, де поєднуються душі, серця та емоції. Миті, коли власна хіть йде на другий план і залишається лише щире бажання зробити приємно своєму партнерові. А твій партнер бажає того ж для тебе. Задоволення не тільки фізичне, а й моральне та емоційне. Саме тоді два тіла, дві душі, два серця б’ються в одному ритмі та стають єдиним цілим. Але такий стан можливий лише тоді, коли почуття між двома закоханими щирі, чисті та вічні. Будь-який інший акт для мене не більше, ніж прояв хтивості та задоволення своїх власних потреб. Не більше, ніж простий егоїзм, — я поступив безглуздо, але просто не можу інакше. Для мене кохання — це іскра, яка змушує мене рости і рухатися вперед, мій Ґрааль та моя потаємна Мрія. Я нікому не дозволю називати її дурною, навіть голові однієї з найсильніших родин у місті!

Її плечі почали тремтіти і вона почала сміятися. Спочатку тихо, і з кожною миттю все голосніше, але, не забуваючи про репутацію, вона сховала свою голову мені на плечі. Деякий час Фрейя продовжувала реготати.

— Я сказав щось смішне? — не дозволяючи люті вийти назовні, я віддав трохи більше контролю закоханому двійнику.

— Так. Невинне дитя, все що в тебе є — це лише невиразні уявлення з книжок та оповідань. І ти смієш мені, богині кохання, розповідати про почуття? Про близькість між чоловіком та жінкою? — вона з прекрасною усмішкою на обличчі глянула мені просто у вічі.

— Це те, у що я вірю. Чи це так чи ні я хочу з’ясувати самостійно.

Вона співчутливо посміхнулася і нахилилася до мого вуха. Тепле повітря лоскотало нерви і по тілу вдруге пройшло дрож насолоди.

— Ти мене потішив, Еш, і як подяка я знищу твої ілюзії. Приходь після свята до мене.

Після цих слів музика змінилася і богиня, не бажаючи більше витрачати на мене час, відсторонилася і елегантною ходою попрямувала геть із зали. Мій ментальний двійник мав намір піти слідом, адже для нього свято закінчиться з відходом Фрей, але я просто знищив його і взяв тіло під повний контроль. Так, вартість цієї навика щойно багато разів окупилася.

Рухаючись серед гостей, я шукав Арію, мені пощастило побачити її біля виходу на балкон. Схопивши її за руку, я потяг дівчину назовні і вбік від вікон і дверей остаточно сховавшись від поглядів натовпу, почав швидко говорити:

— Слухай уважно, не перебивай і не запитуй, — сунув руку в кишеню, я створив ланцюжок і відразу ж купив зачарування. — Ось, одягни і ніколи, за жодних обставин не знімай. Обіцяй мені! — нахабно порушивши особистий простір, я начепив акуратне намисто у вигляді пір’їни їй на шию.

— Що трапилося? Куди ти поспішаєш? Що відбувається?

— Гефест запропонувала мені роботу, треба відвідати місто Меч, це займе…

— «Канон почнеться через місяць», — підказав друг.

— Місяць. Рівно через місяць ми побачимось знову, — погладивши її по голові, я вирішив, що вже час і тікати. Але вона схопила мене за руку і не збиралася відпускати.

— Це пов’язано з Фрейєю? Що вона тобі сказала? Звідки це у тебе? — її очі, горіли упертістю, так і казали, що без відповідей вона мене не відпустить.

— Скажімо так, ми не зійшлися в думках, і я її дуже розлютив. Не думаю, що вона настільки нікчемна, що б чіпатиме сім’ю Гестії, а ось помститися особисто мені це запросто. Тому мені й треба зникнути на якийсь час, повернуся коли її гнів трохи затихне. Але, тобі все рівно потрібно бути обережною, — ще раз погладивши свою ученицю, я дав останні побажання: — Ця інформація тільки для тебе, будь ласка, не кажи Гестіє чи Беллу, хай краще думають, що в мене з’явилися термінові справи.

— Гей, постривай!

— «Кіро, можеш мене перемістити в інший світ?»

— «Намисто між світового призову обійшлося тобі в 210 000 000 БД, у тебе залишилося тільки 3 000 000, цього не вистачає навіть на просте переміщення, не кажучи вже про непомітне. Не забувай плаваючі ціни,» — пожав плечима Кіра. — «Але чи варто? За один тільки танець з богинею краси ти отримав 5 000 000, а уявляєш скільки обіцяє одна ніч?»

— «Мені все одно», — тож мені потрібно заробити багато балів за найкоротший термін. Підземелля не підходить, надто довго повертатися до монстрів. А я не хочу втрачати жодної миті, мені давно вже час набути кількох корисних навиків і оминути прокляття. Тут мені на очі попалася Гефест серед інших богів. Хм, це буде нахабно і відверто безглуздо, але точно краще за альтернативу шукати пригод за містом.

— Пані Гефесте, чи можна вас на кілька хвилин? — звернувся до своєї знайомої, яка зараз із посмішкою слухала інших богів і насолоджувалася увагою та випивкою.

— Пацане, ти що, не бачиш, ми розмовляємо, звалили! — відповів мені брюнет у вишуканому фраку і зализаним назад волоссям.

— Діти в наш час зовсім нетактовні, — похитала головою світловолоса богиня зі смарагдовими очима.

— «Ого, нахабне втручання у бесіду богів, оцінено у 1 000 000 ОД. До бажаної мети залишилося ще 10 000 000.»

— Ну-ну, заспокойтеся, він мій працівник і якщо він звернувся, то це справді важливе. Я скоро повернуся, — ми вийшли на ще один безлюдний балкон, освітлений лише місячним світлом. Прохолодний вітерець змусив зіщулитися.

— Загалом, мені треба залишити Ораріо на якийсь час. Це пов’язано з Фреєю, на жаль, доведеться відкласти наше дослідження, — промовив я, сідаючи на кам’яну лаву. Побачивши що дівчина зіщулилася від холодного вітерця, я запропонував свій піджак. Вона з вдячністю прийняла його і з великим подивом помітила, що це не та річ, яка була на мені. Із самого початку це був мій звичайний плащ під ілюзією.

— «Розмова наодинці 1 500 000, посвята в секрет 500 000, поведінка джентльмена 5 000.»

— Якщо хочеш, я можу послужити посередником або, принаймні, прямо заступитися за тебе, — накинувши плащ, вона більше не відчувала низьку температуру навколо, тому охоче присіла поряд.

— Не варто, моя поведінка і так виходить за межі, ще більше підозр нам не потрібно. Прошу, скажи Гестії, що ти доручила мені відвідати місто Меч, — я схилив голову, молячись усім богам, щоб вона погодилася.

— Добре.

— «Втягування бога у свої проблеми, до того ж змушуєш її брехати власній подрузі. Оцінено у 2 000 000», — це, як і раніше, мало, як же не хочеться використовувати її для своїх забаганок.

— Можу я попросити тебе ще про дещо, це досить бентежно. Не питай навіщо, просто мені це необхідно, коли я це говорив, то згоряв із сорому і не міг дивитися на неї.

— Зацікавив, що ж ти хочеш, паскудний хлопчисько? — схрестивши свої руки під грудьми, вона зі сміхом в очах дивилася на мене.

— Можна твою руку? — Гефест трохи здивувалася, але все ж таки простягла свою долоню мені. Я не гаючи часу переплів наші пальці. Моє серце билося в грудях, а обличчя вже давно палає, ця ситуація досить романтична і якщо комусь прийде в голову вийти на вулицю і повернути голову в цей закуток, він подумає, що ми закохана парочка.

— «Досить смілива дія, виявлена ініціатива, ситуація і людина поряд. Оцінив у 3 000 000 БД.

Цього все ще мало, мені потрібний стартовий капітал. Може, поки я не зайшов надто далеко, покинути місто і не пошукати іншого способу? Так, найкраще так і вчинити. Але чому б не висловити свої почуття?

— Гефесте, ти нагадуєш мені мою старшу сестру. Така ж строга, але добра. Думаю, ви б чудово порозумілися. Загалом, дякую тобі величезне за все, — було ніяково, тому я намагався не дивитися на неї.

— Ох, хлопче, а я вже подумала, що ти закохався, — вона підняла наші все ще сплетені руки. З жалем довелося відпустити таку теплу та м’яку ручку.

— Ну, того ранку ще б трохи і я б точно закохався. Гаразд, мені час, — підвівшись, я почав розминати тіло. Гефест накинула на мене мій плащ, після чого поцілувала мене в щоку.

— Бережи себе, — побачивши, як безглуздо я застиг і почервонів до кінчиків волосся, вона зі сміхом покинула мене.

— «Висловити справжні почуття, близький контакт та її ініціатива подарували тобі 20 000 000 ОД. Порадуйся!»

Я був радий, але швидше тим, що вона вважає мене близьким другом. Її почуття рознеслися теплом по моєму тілу, було дуже приємно усвідомлювати, що я побудував ще один міцний зв’язок.

Струснувши головою, я зістрибнув з третього поверху і, уникаючи головних вулиць, попрямував до західних воріт і тільки там пройшовся, не таючись, головною вулицею та пропускним пунктом.

Наступний пункт – інший світ!