Глава 35

Після провального рейду весь наступний день я провів у своїй Майстерні і експериментував, створював і різні Магічні мечі, і артефакти. На диво, жодних складнощів з останніми не виникло, копіювати можу без проблем, а ось зрозуміти принцип дії без вчителя чи хорошої бібліотеки нереально.

Сидячи на своєму кріслі зі шкіри Кадми, я дивився на світильник. Відкрита залізна конструкція, в центрі якої парив магічний камінь кобальда. Під дією магічних символів на корпусі камінь випромінював світло. Круто, звичайно, але заради цього слабкого ефекту мені довелося витратити – я на мить прислухався до Магічних Ланцюгів – 135 000 МР! Надзвичайно витратно!

Я клацнув пальцями і світильник раптово спалахнув синім полум’ям і безвісти зник. Магічна енергія невагомою хмаркою здійнялася до стелі і була поглинена, перенаправлена в Кристал будинку. Гаразд, настав час прогулятися. Піднявшись із крісла, я швидким кроком покинув кімнату, яка секунду тому виглядала як безкрайня зелена рівнина.

Вибравшись на поверхню за допомогою телепорту, я поплентався на зустріч з Локі. Однак, прийшовши до потрібного місця, відчув, що щось не так. Пройшовши повз лавку Ріка, зник у найближчому темному провулку, я дослідив округу. Знайшов чотирьох шпигунів, які пильно стежили за будинком. Хм цікаво.

Троє з них хлопці, а ось останньою виявилася дівчина. Кхм, довелося крізь одяг глянути, але що не зробиш заради інформації. Гаряча амазонка в такій відвертій білизні, швидше за все, з родини Іштар. Тут мій інтерес миттю зник, навіть більше, я відчув огиду. Терпіти не можу повій. Звичайно, тих бідолашних я не відношу до цієї категорії, у них просто не було вибору, а от амазонка усвідомлено стрибає в ліжко за гроші або просто тому що партнер «перспективний» авантюрист.

За шпигунами доведеться простежити, сподіваюся, що Локі не дуже образиться відсутність. Кілька годин нудного очікування і богиня нарешті вирушила додому, чотири темні постаті непомітно пішли за нею. Я теж не відставав, просто про всяк випадок.

Жодних подій на шляху до Сутінкового будинку не було, богиня спокійно і злегка роздратовано зайшла на територію маєтку. Лазутчики розбіглися в різні боки. Схоже, вони теж помітили, що маєток під наглядом пастви Локі і ловити їм тут нема чого.

Я намагався вибрати маршрут так, щоб вони опинилися у п’ятнадцятикілометровому радіусі огляду. Один змішався з натовпом і зайшов у Вавилонську вежу, після чого спустився секретними тунелями прямо до самого Урану. Другий зустрівся з Оттаром, почав доповідати. Дівчина, як я й думав, вирушила в обитель похоті та розпусти. А ось останнього, на жаль, я прогавив. Що ж, тепер у мене є цікаві відомості, сподіваюся, Локі не відмовить у нічному візиті та маленькій послузі.

Через десять хвилин я стояв на стіні будинку, під вікном кімнати дівчини.

— «Якщо все пройде нормально, то цієї ночі ти станеш чоловіком. Хай щастить», — цілком серйозним тоном промовив Кіра.

— «Пфф, пішов ти, жартівник доморощений», — і як можна, лише парою слів зуміти вивести і змусити хвилюватися. Адже до цього я навіть не думав про таке.

— «Іду, іду, тільки не соромся.»

І дійсно, його присутність зникла, пирхнувши про себе, я постукав у вікно. Похмура Локі поставила келих вина на стіл і підійшла до вікна, після чого відчинила стулки.

— А? Мрійник? — дівчина неабияк здивувалася, але швидко прийшла до тями і вдала, ніби щоночі бачить людей, що ходять по стінах, немов по рівній землі.

— Можна увійти?

— Так звичайно, — красуня відійшла убік, а я забрався до кімнати.

— І що ти робиш серед ночі в кімнаті самотньої дівчини? — Локі присіла на ліжко і поплескала біля себе, трохи повагавшись, я прийняв запрошення.

— Потрібно поговорити.

— Вірю, вірю та інших мотивів у тебе точно не було, — вона підсіла трохи ближче, щоб наші плечі доторкалися. — Ти ж не хотів світитись, і раптом таке влаштував у центрі міста. Тепер ти бажаний здобич для будь-якої родини, — у її тоні я відчув щиру занепокоєння.

— Навіть якщо й так, я не міг зробити інакше.

— Ти добре постарався. Дякую, — дівчина ніжно обійняла мене і сказала такі теплі слова. Слова, які я хотів почути найбільше у світі. Мабуть, мій стан не є секретом для неї. — Із дівчатами все буде добре. Про них подбає Гільдія і повір, дізнавшись їхню історію, ніхто в місті не дасть їх образити. Не переживай, — Локі ласкаво розтріпала моє волосся. В її обіймах було так приємно і тепло, всі турботи кудись зникли. — Що ти зробив із тими ублюдками?

— Позбавив усього, окрім життя. — а вона не упускає нагоди отримати корисну інформацію. Ось хитрюга. Після того, як зворушлива атмосфера була зруйнована, я відсторонився від неї.

— Вино будеш?

— І зняти перед тобою маску? Мабуть, відмовлюся.

— Бяка. — красуня легкою елегантною ходою попрямувала до столу.

— Перестань мене спокушати.

— Хто тебе спокушає? — хитро посміхнулася хитрюга і спеціально прийняла апетитну позу. — Просто дехто перезбуджений.

— Так авжеж, — не бажаючи більше сперечатися, повернувся до головної теми. — Загалом, за тобою стежили, сім’ї Іштар, Фрейя та Уран був ще один, але я його впустив. Тому я не прийшов на зустріч.

— Цілком очікувано, — спокійно пожала плечима красуня. — І раніше були підозри, що моя сім’я отримує відомості ззовні. За мною стежили, саме тому інколи наші зустрічі були нерегулярними. Однак як би вони не шукали, нікого хоч близького за рівнем у місті не спостерігалося. До вчорашнього дня.

— Якщо ти знала, що за тобою стежитимуть, то чому ж не взяла з собою Фінна?

— Хвилюєшся, це так мило, — Локі схопилася за щічки, бажаючи приховати неіснуючий рум’янець.

— Ти не відповіла.

— Боги недоторканні. Це одне із правил, — ага, ось тільки це не завадило Фрейї нацькувати на Гестію монстра. Чи на богів це правило не поширюється? Хоча тут скоріше «не спійманий — не злодій».

— Мені буде спокійніше, якщо тебе супроводжуватиме Фін чи Принцеса меча.

— Мене однієї тобі вже не вистачає і ти вирішив спокусити мою Айз?— дівчина вдавано засмутилася. — Якщо так хвилюєшся, то чому ж нам не проводити зустрічі тут?

— Порядні дівчата так не роблять.

— Так ось які тобі подобаються, я запам’ятаю, — красуня поставила келих на стіл і сіла поряд. — До речі, ти поділився дуже корисною інформацією і заслужив нагороду, можеш просити все, що захочеш, — вона томно прошепотіла мені у вухо і притулилася своїм тілом.

— Все?

— Все, все — підтвердила дівчина і ніжно пройшла долонею по моїх грудях.

— Я шкодуватиму все життя, якщо не скористаюся цією можливістю.

Світло молодого місяця висвітлювало ліжко, на якому ми розмістилися. Мій плащ був накинутий на спинку стільця, а взуття валялося на землі.

— Не думала, що ти попросиш це, — трішечки розчаровано заявила Локі.

— А я давно хотів полежати на цих чудових ніжках, — на відміну від дівчини, я був повністю задоволений життям і насолоджувався кожною миттю. Неймовірні відчуття м’якості пружності та тепла, блаженство в чистому вигляді. Збулася мрія ідіота. Цікаво, скільки смертних може похвалитися таким досягненням?

— Сказав би раніше і я просто так дозволила б ось так полежати, — красуня мило надула щічки. Її ручка почала обережно гладити мене по голові.

— Локі, ти можеш влаштувати зустріч з Гефест?

— Навіщо? — нахмурила лобик дівчина.

— Ревнуєш?

— Ревную, — відповіла вона цілком серйозно. Не хоче ділити свою іграшку з будь-ким? Це досить мило та приємно, якщо чесно.

— Кхм. Нещодавно до моїх рук потрапила чудова руда. От і хочу, щоб богиня ковальства скувала мені мечі.

— Тільки заради тебе, — чарівно посміхнулася вона. — Сподіваюся, ти готовий розоритись.

Деякий час ми говорили про всякі дурниці, поки тема не зайшла про мою рукавицю. Звичайно я м’яко повів розмову в інше русло, але це фіаско ось так просто подарувати підказку. Навіть не здивуюся, якщо через деякий час вона розгадає, хто ховається під маскою. Хоча містом ходить чимало різних фриків, мій бзік губиться на їхньому тлі.

Так, у приємній атмосфері, лежачи на божественній подушці, я не помітив, як провалився в сон. Вперше за довгий час мене не відвідали кошмари, муки совісті та жалю, я зміг хоч трохи відпочити.

Пробудження було раптовим і болючим, мені хтось заїхав в ивіт. Спросоння я спробував підвестись, але щось тепле під боком завадило. Згадавши, що сталося, я мало не тріснув себе по голові, ну треба ж було так розслабитися. Благо, маска на мені, сподіваюся, вона все ж таки не стала підглядати. Активувавши Бьякуган, я глянув довкола. Локі використовувала мої груди як подушку, мило сопіла. А розбудила мене її ніжка, яку вона закинула на мене, як на свою власність.

Її м’яке гнучке тіло так близько. Волосся кольору заходу сонця розкидалося по ковдрі. Обличчя Локі, мирно спляче на моїх грудях, викликало найтепліші почуття. Мені захотілося захистити її сон та спокій. Тому я не зміг залишити цей приємний полон. Через деякий час дівчина закрутилися і відкрила очі.

— Доброго ранку, любий, вночі ти був неповторний, — весело вигукнула вона, ще щільніше притискаючись до мене.

— По-перше, зараз уже давно обід, і по-друге, між нами точно нічого не було.

— Як нічого? Тоді чому я гола? — щиро зобразила нерозуміння вона.

— Це ти мені скажи! — тільки тут я помітив як біля ліжка валялася гірка її одягу, чорні шовковисті трусики були на самому верху. Тяжко проковтнувши, я спробував не звертати уваги на ось-ось готове вистрибнути серце з грудей та бажання плоті. Але як це зробити, коли поряд оголена дівчина.

— Схоже, дехто дуже радий, що я без одягу, — Локі подерлася всім тілом, дражнячи і ще більше збуджуючи.

— Це звичайна ранкова реакція. Гей, припини, інакше я зґвалтую тебе.

— Вай, боюся-боюся, — вона провокаційно посміхатися.

— Відпусти, я не можу підвестися.

— Ну так, я слабка, тендітна богиня, стримую такого сильного авантюриста. Тобі самому не смішно?

— Аррр.

— Мій тигр, невже ти все-таки накинешся на мене? — дівчина малювала кола по моїх грудях тонким пальчиком.

— Ти граєш із вогнем.

— Звісно, вірю-вірю, — Локі глузливо посміхнулася. Ось цього я вже не зміг стерпіти, притиснув дівчину до себе. Навіть через тканину я відчув м’якість її тіла, запах, що зводить з розуму. Не втримавшись, провів рукою без рукавиці по тонкій спинці, бездоганна шовковиста шкіра збуджувала полум’я хтивості. Мені коштувало жахливих зусиль, щоб зупинити свавільну руку, ще трохи і попка дівчини була б нахабно облапана.

— Припини, такий дешевий трюк зі мною не прокотить, — рука ковзнула по ніжці вгору, зупинилася тільки перед сідницею.

— Так? А як на мене, непогано вийшло, — збуджено промовила красуня. Її дихання стало частішим червоне обличчя палало бажанням.

— Збоченка, — мій самоконтроль був на останньому подиху і тому я з великим небажанням розтис обійми і обережно вибрався з-під ковдри.

— Від збоченця чую, — красуня почала підніматися з ліжка, не захопивши ковдру. Миттєво відключивши Бьякуган, я ще й відвернувся.

— Ти що робиш? — ніколи не думав би, що потраплю в таку ситуацію. Хоча не можу сказати, що не мріяв про таке.

— Що хочу, те й роблю, це моя кімната.

— Одягнися, будь ласка, — я добре чув, як одна оголена особа, не соромлячись, ходила по кімнаті. Серце готове вистрибнути з грудей, а розвинена уява малювала спокусливі картини одну за одною. Ще трохи і точно зірвусь.

— Ну, якщо ти так просиш, — дуже хитрий у неї був тон, що цього разу вона приготувала? Почулися шарудіння тканини, після чого вона промовила: — Я все, можеш розплющувати очі.

При активації Б’якугана побачив Локі, ця хитрюга вбралася в мій плащ. Що спереду для неї був як дуже коротенька спідничка, маленький крок і я побачу все. Зверху не набагато краще. Ця ексбіціоністка забула застебнути пару гудзиків, ще трохи і її маленькі груди постануть у всій красі. Проковтнув я немов загіпнотизований, зробив кілька кроків до неї.

Обличчя Локі розпливлося в переможній посмішці. Я наблизився ще ближче і обійняв її за тонку талію, а дівчина потягла руки до маски.

— Тебе треба як слід відшмагати, — вмить красуня опинилася в закритому вбранні монашки. — Але цим займуся точно не я, — її кислий вираз був найкращою нагородою. А що вона думала, я тварина чи як? Раніше, можливо, я б і піддався, але зараз, після наших зустрічей, мій самоконтроль зазнав якісного стрибка. Хоча, варто визнати, якби на ній були б панчохи, а в руках меч, то хто знає, чим би це все закінчилося.

— Бяка, — пирхнула дівчина, вирвавшись із моїх обіймів. — І що ти на мене напнув? Де мій плащ?

— Не пам’ятаю, щоб дарував тобі свій плащ, але якщо тобі він так сподобався, можу зробити спеціально для тебе. Щоправда, варто попередити, що через п’ять місяців він розвіється сам по собі.

— Роби, — через секунду Локі красувалася у своїх облягаючих шортиках, панчохах і кофтині, поверх якої красувався схожий на мій плащ. — Як я виглядаю? — дівчина радісно покрутилася.

— Чудово.

***

Два дні пролетіли непомітно. Чутки про нічний напад не згасли, навпаки — обросли новими і новими фантастичними подробицями. Але я не звертав на них уваги і продовжував жити своїм життям, навіть одного разу бачив Локі в місті. Дівчина задоволена ходила в обновці. Я навіть запишався.

Через старого Ріка, Локі передала повідомлення про місце зустрічі. Також попередила, що Гефест знайшла у своєму щільному графіку час на чудика у масці. Тобто, на клієнта з пухким гаманцем та цікавим матеріалом.

У призначений час я, при всьому параді і з величезною сумкою за спиною, стукаю в задні двері маєтку сім’ї Гефест. За кілька секунд двері відчинила Цубакі.

— Добрий вечір.

— Вітаю, — дівчина з цікавістю оглянула мене з ніг до голови. Особливо довго її погляд затримався на моїй білій масці без прорізів для очей. — Проходь, на тебе вже чекають.

Кивком подякувавши, я увійшов усередину. Цубаки мовчки зачинила двері й повела мене в глибину маєтку. Було видно, що господар будинку любить свою справу, на стінах висіла різноманітна зброя, причому бойова, а не муляж. Гравіювання на деяких заворожувало, там була прихована ціла історія.

— Подобається? — посміхнулася дівчина.

— Звичайно, зброя — моя слабкість, особливо клинкова.

— Деякі з них зробила я, але зараз немає часу говорити. Якщо хочеш, проведу екскурсію іншим разом.

— Із задоволенням прийму запрошення.

Дійшовши до потрібних дверей, Цубакі постукала.

— Заходьте.

Я ввійшов усередину, після чого моя супроводжуюча зачинила за мною двері. Помешкання було невелике, але обставлене зі смаком. Права стіна була обставлена полицями з книгами, ліва ж була стендом із різноманітними молотами. Деякі з них світилися в магічному спектрі, а деякі складались з цікавих сплавів.

Струнка красива жінка сиділа за робочим столом і пильно вдивлялася в маску. Наче намагаючись упіймати мій погляд.

— Твоя маска дерев’яна, як ти можеш бачити? — дівчина поклала на схрещені руки своє підборіддя.

Ого, ось так відразу визначити матеріал, вона справді приголомшливий ремісник. Адже в цьому світі вистачає усіляких дивовижних матеріалів. Зовсім нескладно зробити глуху маску або шолом і чудово бачити, інше питання вже в ціні, але це зовсім інша історія.

— Особливий навик, — охоче поділився краплею інформацією. — Якщо ви не проти.

— Ох, де ж мої манери, сідай, — схаменулась дівчина і махнула рукою на стілець навпроти.

— Дякую, — обережно поклавши на підлогу сумку, я сів.

Всі мої плани так чи інакше безпосередньо пов’язані з Гефест. Мені треба завербувати її, а найкращий спосіб це зробити це…

— Ти?! — око дівчини здивовано розкрилося, кілька довгих секунд вона приголомшено вирячилася на моє обличчя. Варто визначити, що в цей момент вона виглядала дуже мило. Але варто віддати їй, належне вона швидко прийшла до тями. — Кхм. Еш Ейнсворт, не очікувала побачити тебе під цією маскою. Складно повірити, що ти той самий Лицар Відчаю, — сумно похитала головою і відкинулася на спинку крісла. — Але ще важче повірити, що моя подруга пішла на такий обман. Виявляється, весь цей час я її не знала.

— Вона нічого не знає. Скажімо так, я особливий і можу приховати свій справжній статус, — Гефест прямолінійна і чесна богиня, саме такі якості вона цінує в інших, тому я маю бути з нею відвертим.

Господиня кабінету, почувши мої слова, почала масажувати віскі у нападі мігрені. — Про що ти говориш? Як це взагалі можливо?

Складно повірити у щось, що суперечить світоустрою та здоровому глузду. Але я маю спосіб довести свої слова. Підвівшись зі стільця, я розвіяв плащ і зняв свою чорну кофту.

— Будь ласка, погляньте.

Гефест обійшла стіл і доторкнулася до моєї спини своїм тонким пальчиком, в ту ж мить татуювання проявилось і вона побачила параметри звичайного авантюриста.

— «Кіра, як і домовлялися».

На жаль, я не можу бути з нею до кінця чесний. Адже тоді доведеться розповісти про Кіру, а цього ніяк не можна допустити. Передбачити, що вона зробить просто неможливо. Через секунду я почув уражений вигук.

— Тепер ви мені вірите? — одягнувши кофту, я обернувся до співрозмовниці. Хе-хе, за такий короткий проміжок часу мені знову вдалося побачити її шоковане личко.

— Восьмий рівень менший, ніж за рік, Божественне приховування, Підвищення, Погоня за мрією, Бьякуган, магія Проектування, багато інших. Ти монстр, — богиня плюхнулася в своє крісло. Кілька хвилин вона мовчки дивилася крізь мене. Я ж, як на голках, сидів на стільці і не заважав їй перетравлювати інформацію.

— Звідки в тебе така сила?

— Я виявив її, коли одержав Фалну, — до цього питання я підготувався заздалегідь, тому відповідь Ментального двійника була негайно. Мені не хотілося б брехати, але деякі теми повинні залишитися таємницею. Принаймні поки я не зможу їй повністю довіряти.

— Ясно.

І знову на кімнату опустилася тяжка тиша. Секунди тяглися наче години, я навіть почав обливатись потом. Адже зараз у цьому кабінеті вирішується моя доля. У найгіршому випадку мені навіть доведеться покинути цей світ.

— Ти хоч розумієш, чим це вам загрожує? — утомленим голосом поцікавилася богиня.

— Можу лише припустити, — я не зміг витримати важкого погляду богині і опустив голову. — Нашу сім’ю намагатимуться знищити. Всі захочуть отримати мене в свої ряди, дізнатися мої секрети. У результаті Гестію під тим чи іншим приводом виженуть із міста чи на небеса. На моїх друзів теж розпочнеться полювання як на потенційних заручників. Проте з моєю магією я зможу протистояти всьому місту. Як результат в Ораріо запанує цілковитий хаос.

— Ти загрожуєш.?— око Гефест звузилося.

— Ні в якому разі. Просто розглядаю найгірший сценарій.

Якийсь час вона задумливо барабанила пальцями по столу. Мимоволі цими діями господиня кабінету грала з моїми і так до краю напруженими нервами. Чорт та я навіть не здивуюсь якщо вийду з кабінету сивим, яка ж вона страшна коли хмуритися. Краще б вона й далі мило дивувалася.

— Скажи, чого ти прийшов сюди? Які в тебе цілі?

— Я хочу віддячити пані Гестію та сімї, — покопавшись у сумці, я вийняв кілька важких мішечків з грошима. — Тут 270 мільйонів Валіс. Двісті це за кинжал Белла, а решта за маєток. Я хотів би, щоб ви допомогли мені з цим. Будь ласка,. — підвівшись зі стільця, я глибоко схилився.

— Останнє питання. Чому ти нічого не розповів Гестії?

Хоч богиня і не змінила пози чи свого суворого погляду, але я відчув, що це питання дуже важливе. Можливо, відповідь на нього вирішить долю переговорів.

— Вона надто чиста та безневинна. Я не можу уявити, як вона бреше. Тому вирішив залишити всіх у невіданні до кінця. Незабаром я, можливо, назавжди покину Ораріо. Ще трохи вони побудутьу солодкому незнанні, а після мого відходу правда вже не матиме жодного значення, — мої губи розтяглися в кривій посмішці.

— Дурний хлопчик! — Гефест стукнула столом, тим самим повністю зруйнувавши важку атмосферу. — Хоч Гестія і виглядає легковажною та ненадійною, але вона Богиня! На неї можна покластися. А ти як нерозумне дитя вирішив пограти і те що не потрібно. Не довіряти найближчим тобі людям, тоді кому ще можна довіряти у цьому світі?

Вона… Вона мене відчитала як нерозумну дитину. Від такої різкої зміни теми я навіть голову втиснув у плечі, поки вона кричала. Настала оглушлива тиша, мені варто визнати — вона має рацію, але й від свого погляду я не збирався так просто відмовлятися.

— Я довіряю друзям, просто намагаюсь захистити.

— Ти не хочеш приносити їм проблеми, — легко розгадала мої мотиви Богиня. — А уяви хоч на мить, що, приміром, Белл почав би поводитися таким чином, що б ти відчув? — Гефест зазирнула у мої очі, на що я тільки опустив голову, не знайшовши, що відповісти. — Неприємно, правда? Адже він теж хоче тебе «захистити».

— Це вже неважливо, що зроблено, те зроблено. Я зайшов уже надто далеко і не можу завтра просто сказати: «Знаєте, я не трохи не першого рівня, а трохи восьмого. Як вийшло? Та якось саме. Ах так, я полюю не на сьомому рівні, а нещодавно вісімдесятий поверх зачистив, — представивши подібну картину, я мало не розсміявся в голос, мене прийняли б як мінімум за психічнохворого. Але після розкриття правди, швидше за все, від мене відвернулися б.

— До чого ж упертий. Гаразд, я збережу твою таємницю, але тільки заради Гестії, зрозумів? — дівчина тицьнула в мене пальцем.

Еее, ось так просто, вона навіть нічого не попросила натомість? Я думав буде набагато важче, навіть кілька планів відступу підготував. Що ж, чудово, не доведеться скористатися брудним шантажем. Відчувши як з плечей упав важкий тягар, я з величезним полегшенням повернувся на стілець.

— Ви допоможете мені?

— Спочатку я вислухаю тебе, а потім уже вирішу, — Гефест поклала підборіддя на сплетені пальці, з цікавістю дивлячись на мене.

— Думаю, що борг Гестії-сами це не просто гроші. Ну, як би пояснити, це щось більше. Я бачив, як у лаві до неї ставляться працівники, і що від неї вимагається, — коли я блукав магазинами всередині Вавилонської вежі в пошуках цікавої та нової зброї, натрапив на магазинчик сім’ї Гефест, у якому працювала моя Богиня. Менеджер та інші працівники зверталися з нею як зі звичайною дівчиною, ніякого шанування, жодних поблажок, лише суворий режим. Така поведінка для місцевих неможлива без наказу іншої богині. — Наважуюсь припустити, що ви хочете привчити подругу до самостійності та відповідальності. Тому ви швидше за все не приймете ці гроші. Якщо чесно, у мене немає доказів, які б переконали вас прийняти їх. Просто як член її сім’ї хочу подбати про неї. Розумію, моє бажання егоїстично і не піде їй на користь. Але я не знаю як ще віддячити.

— А ти не пробував сказати? Простими словами виразити свою вдячність? — запитала Гефест, загадково посміхаючись, її погляд так і казав, що я лише нерозумне хлопчисько.

— Я ще встигну подякувати словами, але дії набагато цінніші, — вона зазирнула мені в очі, мовчки питаючи: Вона ж ніколи не дізнається що це зробив ти. На що мій непохитний погляд відповів: Поки що вона щаслива мені все одно.

Якби мене запитали до цього чи можна розмовляти поглядом, я без сумніву відповів би «ні». Але зараз якимось чином ми зрозуміли одне одного просто зазирнувши у вічі. Як це? Що то за магія? Мені невідомо, але одне я знаю точно — ми на одній хвилі й обидва бажаємо добра Гестії.

— Як ти вже сказав, я не можу просто пробачити борг. Тому вчинимо так: Гестія продовжить працювати у мене, поки я не побачу, що вона змінилася. Як тільки це станеться, вона отримає всю зарплату за весь час роботи у моєму магазинчику. Як щодо такого? — схрестивши руки, вона відкинулася на м’яку спинку крісла.

— У мене є кілька умов. По-перше, контракт буде знищено. По-друге, Гестія ніколи не дізнається, що борг був сплачений мною. Нехай краще гадає, що їй допоміг добрий хтось невідомий.

—…Добре. Якщо ти знаєш про існування договору, то знищ його сам.

— Тепер про новий будинок. За два місяці буде велике свято Нового року. Прошу, організуйте підставну лотерею головний приз якого буде маєток та гроші на його утримання строком на п’ять років.

Щось я зовсім забув про пору року, ну так, і не дивно, тут домінує теплий клімат, тільки в перший місяць зими видно, що погода змінюється. Постійні дощі, прохолодний вітерець, може навіть на новий рік і сніг випаде, загалом, побачимо.

Дівчина міцно замислилася. Було видно, як вона час від часу хмуриться і киває про себе. І це зрозуміла реакція, адже прохання досить моторошне і трудомістке. Якби я міг, то впорався сам. Але потрібно мати багато зв’язків та пройти купу перевірок. Загалом, не та справа, з якою може впоратися одинак на зразок мене.

— А який мені з цього зиск? — Гефест хитро посміхнулася. Вона вже вирішила, це видно по блиску в очах.

— У мене більше нема грошей, але є багато нереалізованих трофеїв.

— Надіюсь ти не забудь про втішні призи, — помітивши мій кислий вираз обличчя, вона не втрималась і засміялася. Сріблястий сміх, який був схожий на передзвін дзвіночків. Музика для моїх вух, але чомусь мій настрій ще сильніше впав.

— Пані Гефест, а ви жадібна.

— Що? Нестерпний паршивець, я йому допомагаю, а він ще чимось не задоволений? — вона нагородила мене скептичним поглядом. — Вже пізно, давай вали додому, — вона махнула рукою, наче проганяла кота, що нашкодив. Однак я маю те, що змусить її забути про сон надовго.

Гефест, заразливо позіхаючи, піднялася з крісла. Я навіть з місця не зрушив, тільки сумку відкрив. Проходячи повз, вона побачила вміст, застигнувши в безглуздій позі, на всі очі дивилася на самородок, що світився.

— Приголомшливо. Ніколи такого ще не бачила, — Гефест із радістю маленької дитини почала розглядати камінь з усіх боків. Від колишньої втоми і сліду не залишилося, такої енергійної я її ще не бачив. На щось таке і був розрахунок, проте залишитися байдужим поруч з таким скарбом нереально.

— Вночі він починає сяяти, тож я назвав його Місячним сріблом. Будь ласка, зробіть мені живу зброю, як у Белла.

— По-перше, потрібний каталізатор — Божественна кров. Попереджаю одразу — свою не дам. По-друге, такий матеріал я бачу вперше, і не знаю, як його використовувати. Адже чим якісніший матеріал, тим він вибагливіший. Наприклад, вибравши неправильну температуру, можна зіпсувати метал, а також…

Богиня ще довго мені пояснювала як важко працювати з новими матеріалами і будь-яка помилка може загробити всю роботу. Було видно, що вона збуджена і хоче якнайшвидше приступити до роботи.

— Щодо другого пункту — можете не хвилюватися, моя магія здатна повернути матеріал у вихідний стан. Головне, щоб мені вистачило магії та під рукою були всі компоненти. А щодо першого пункту, то містом чимало богів ходить, — мій погляд палав гастрономічним інтересом. Може Фрейя погодиться побути донором або Іштаром, хоча добре зафіксований пацієнт анестезії не потребує.

— Так, стривай, я не збираюся бути співучасником злочину. Навіть якщо ти принесеш мені кров, я не куватиму тобі клинки.

— Навіщо мені йти на злочин, якщо можна домовитись? Пані Гефест, я можу залікувати ваше око і… — дівчина пронизала мене поглядом, атмосфера швидко поважчала, я торкнувся хворої теми, виберу не ті слова і можу зруйнувати все, чого досяг. — У своїх рейдах я натрапив на цілюще джерело. Навіть крапля води з нього може залікувати будь-яку рану.

Мої слова не були брехнею, я справді натрапив на таке джерело, але його властивості не такі фантастичні. Його сили абсолютно недостатньо, щоб зцілити рану такого рівня, тому я витратив усі бали та зробив еліксир Життя. Назва не зовсім відображає суть, хоч вона і відчувається як квінтесенція життя, насправді діятиме лише на Гефест. Для всіх інших це просто золота вода, яка трохи покращує самопочуття. Такий підхід дозволив мені неабияк заощадити. Обійшлося мені це в жахливих 340 мільйонів, 270 за нічний рейд, 50 мільйонів за Локі, а решту за невдалий рейд.

Я витяг з кишені пробірку із золотою рідиною, що світиться, життєва енергія незабаром поширилася по кімнаті. Змусила умиротворено заплющити очі, було відчуття, що з кожним вдихом кожна клітина організму активізується. Гефест виглядала схвильованою, слабкий вогник надії переріс у повноцінне багаття. Тепер вона повірила, що справді є шанс повернути колишню красу.

Тремтячими руками богиня прийняла пробірку, відкоркував її, і залпом випил. Тіло дівчини засяяло, і так ідеальна шкіра стала ще кращою, волосся стало трохи довшим і м’якшим. Вона безперечно стала ще привабливішою. Цікавий бонус.

Коли еліксир перестав діяти, богиня нетерпляче попрямувала до дзеркала, на ходу знімаючи пов’язку. У відбитку вона побачила цілком здорове око та ніжну шкіру. Раптом почали текти сльози. Я тактовно відвернувся, може залишити її наодинці?

— Еш. — почувши своє ім’я, я по дурості обернувся, тієї ж миті мене стиснули в міцні обійми. Моя голова опинилася між її пагорбами, спочатку відчув блаженство в чистому вигляді, проте невдовзі повітря стало не вистачати. Я б відштовхнув дівчину, але боюся образити, та й приємно, чорт забирай. Ніжно погладжуючи її по спинці, вона поступово заспокоїлася, а ось моя свідомість поступово згасала. — Гей! Що з тобою? Ти в порядку? — красуня нарешті помітила недобре, послабила хватку.

— Я ні про що не шкодую, — глибокий вдих повернув мене з того боку. Адже я справді побачив світло в кінці тунелю, великі груди — страшна зброя. Боячись бути на смерть затиснутий, зробив кілька кроків назад.

— Кхм, Еш Ейнсворт, я, Гефесте, присягаюся виконати будь-яке твоє прохання, що б ти не попросив, — з непохитною рішучістю промовила богиня.

— Не варто казати це хлопцеві в період статевого дозрівання, — красуня трохи почервоніла і хотіла вже відкрити свій милий рот, але я її перебив. — Просто зробіть мені найкращі мечі і ми будемо з розрахунку, —не хочу чути щось на кшталт: «Ну якщо ти цього хочеш.» — Звичайно, я заплачу, але якщо ви не проти, то трофеями.

— Отже, спершу я хотіла б дізнатися, що кувати, — схрестивши руки під грудьми, вона почала чекати від мене зразка. Я не став розчаровувати красуню і витяг руки перед собою. Без слів активації до рук із синіми спалахами впали мої старі, добрі клинки. Обережно передавши їхній дівчині, я спостерігав, як її обличчя змінюється. — Еш, ти ворог усіх ковалів у світі. Безперечно, — кивнувши, вона перестала звертати на мене увагу і повністю перейшла на точну копію моїх мечів.

— Все ж таки вражаюча в тебе магія, ти зміг повністю відтворити мечі, вагу, баланс, гостроту. Навіть не відрізнити від оригіналу.

Тут я ненадовго завмер, це що виходить, якби я не розкрив свою особистість, то мене видали б клинки? І коли вона їх бачила? Включивши Ідеальну пам’ять, я швиденько переглянув спогади, у результаті не знайшов відповіді це питання. До сьогодні ми жодного разу не зустрічалися, ну тоді як? Піддавшись інтересу, я таки запитав.

— Ну, одного разу в мене видалася вільна хвилинка, і я зайшла в гості до подруги. Там і побачила цю дивну працю.

Не вірю, чи така зайнята богиня знайшла час зайти до подруги? На край Ораріо в районі трущоб, до церкви, що розвалюється? Важко, дуже важко повірити.

— Давай приступимо негайно, — ми спустилися на поверх нижче, у святу святих — особисту кузню Гефест. Відразу ж запахло металом, мм, приємний запах, я б сказав умиротворюючий. Що примітно — ще навіть не зайшовши до кімнати, відчуваю жар, що дивно з моїм зачарованим одягом. Дивний вогонь.

За день ми встигли зробити не так вже й багато, винищити купу інструментів і все-таки відпиляти маленький камінчик. Так, з такою важкою рудою навіть божественному ковалю не доводилося працювати. Та що вже говорити, якби не я зі своїм Укріпленням, ми навіть не мали б інструментів для обробки цього дива. Ну така важка доля першопрохідників.

Тиждень ми експериментували з температурою плавлення, загартування, обробки та багатьох, багатьох інших аспектах. Щиро кажучи, я навіть не думав, що буде так складно. Але в нас була нескінченна кількість спроб, все ж таки повернути маленькому шматочку первозданну форму і хімічний склад не складає труднощів. Довелося навіть розповісти про властивості моїх очей та магії, але це навіть плюс, робота просувається досить непогано. Можливо, ще кілька тижнів і у нас буде готова технологія роботи з місячним сріблом. Гефест все ж таки погодилася офіційно закріпити цю назву за металом.

Через кілька днів я телепортувався прямо до кузні і застав звичайну картину. Богиня, обійнявшись з молотом і ковадлом, розвалилася на підлозі. З подихом піднявши легку дівчину, я відніс її на диван у сусідній кімнаті, попередньо знявши робочий фартух. Вона віддає всю себе роботі, навіть не помічає, як повільно в’яне, ці кола під очима вже тиждень як не сходять. Я дуже добре розумію її стан, коли зайнятий улюбленою справою, то все довкола перестає існувати. Магічні дослідження завжди захоплювали мене з головою, але магія дуже швидко закінчувалася, за рахунок цього я не можу зникнути на тижні. Поки я вдавався до спогадів, Гефест встигла прокинутися.

— Доброго ранку.

— А, Еш, це ти, добре. Я зараз пообідаю і знову за роботу, — дівчина, сонно потягуючись, попрямувала у ванну. А поки вона була там, я сервірував стіл стравами, які приготував. Нічого незвичайного, яєчня, бекон, кілька салатів і чавшечка гарячої кави, легкий сніданок — саме для початку гарного дня.

— Я тобі не раз казав, припини засипати на робочому місці, ти з себе всі соки вичавлюєш.

— Перестань читати мені лекції, я краще за тебе знаю межі свого тіла, — богиня плюхнулася на стілець і почала апетитно поглинати сніданок. — Вийшло досить смачно, бекон взагалі смакота.

— Не переводи тему, твої кола під очима мене дуже турбують, ще трохи й станеш схожою на панду. Тож сьогодні у нас вихідний, крапка! Заперечення не приймаються.

Зрозуміло, дівчина була не згодна, адже залишилося зовсім «трохи», але я був непохитний, вона з ніг валиться, а все намагається щось довести. У розпал нашої суперечки ми почули шум і нерозбірливі крики, що стрімко наближалися. Подивившись один на одного, я миттєво відтворив маску з плащем, а їй пов’язку на око. Поки що світу рано знати про це.

— І хто це там такий нахабний зранку раніше? — пробурчала Гефест. Я б відповів, але через секунду в цьому відпаде будь-яка потреба.

— Вам сюди не можна!

— Та я тільки побачитись із найкращою подругою, багато часу це не займе, — двері відчинилися і в кімнату ввалилася Локі, Цубаки яка намагалася її зупинити. — І ти тут, чудово, я тебе й шукала.

— Цубаки, покинь нас, — наказала господарка кабінету. Дівчина відпустила Локі і, вклонившись, покинула кімнату. — Чому ти вдерлася до мене без запрошення?

Піднявшись, Локі пройшла поглядом по кімнаті, особливо загострила увагу на столових приладах, мені, а потім її погляд упав на край столу Гефест. Там лежала ще одна маска, мені захотілося стукнути себе по лобі, чую проблеми.

— Ти знімав перед нею маску? — у голосі дівчини відчувалася така всесвітня образа, що в пору заволати.

— Ні…

— Звичайно, — впевнено заявила Гефест, урочисто посміхнувшись. Гей, а як же секрет? І нащо цей переможний тон? Що відбувається?

— Кхі. — Локі, наче отримавши удар, заскрипіла зубами. — Зате я перша дізналася, хто під нею ховається. Еш Ейнсворт – член сім’ї креветки. Пощастило ж грудастій Лолі відхопити таких унікумів, — я сів би, якби вже не сидів. Що? Як? Де? Коли? Немов читаючи мої думки, мила продовжила. — Перші підозри виникли, коли Фін розповів про твою появу поряд з Юним новачком. Потім, коли ми зустрілися, мені здався твій голос знайомим, і потім я згадала одного сміливого хлопця, який не побоявся заперечити Бете. Ріст, колір волосся, статура, все збіглося, — вона досі це пам’ятає? Стільки ж води вибігло з того моменту… а ну так, це ж боги, час для них тече інакше. Але я навіть припустити не міг, що п’яна дівчина запам’ятає той випадок. — А не казала, ну, хоче він побути таємничим Мрійником, то чому б і не підіграти.

— Мрійник. Досить мило, — прокоментувала Гефест. Я ж від сорому хотів згоріти. Думав, що зможу обдурити Локі і пограти з нею, а в результаті сам став іграшкою.

— «Гей, Кіро, добий мене і скажи, що ти знаєш хто та дівчина».

— «Ну, у мене є кілька варіантів. Місака Мікото, Рівен, Тосака Рін, Сейбер, Ферріс Еріс, Марія? Але моя фаворитка — це, звичайно, Хлоя Фон Айнцберн» — він хотів побачити реакцію на одне з імен? Тоді вибір час невдалий, адже завдяки Локі у мене не залишилося сил на будь-які емоції.

— «Хлоя — це як би прикол такий?» — вона ж із дівчаток чарівниць Ілля, та я й таке дивився, ох, яка ганьба.

— Та ні, тобі ж подобається Широ, ось я й подумав про його жіночу версію. Ну, а ще іноді ти так тепло відгукувався про лолі».