Глава 2

Прокинувся я, як завжди, з першими променями сонця. Привів себе в порядок: вдягнув броню, на пояс з правого боку прикріпив свій меч, з лівого — кинжал, яким не вмію користуватися, не рахуючи знання теоретичної частини, а навик Рівень володіння полуторними мечем не поширюється на кинджали. Хоча якщо я візьму в руки іншу клинкову зброю, навик буде взаємодіяти з іншим видом меча, але чим сильніший меч відрізнятиметься від бастарда, тим менше буде взаємодія, наприклад, спокійно зможу битися одноручним мечем, але якщо взяти шпагу… Що сказати? Знатиму, з якого боку її триматиму.

Кинжал служить більше як застереження, та й не завжди знаєш, коли меч буде недоступний.

— «Чому меч із правого боку? Це ж незручно», — подав голос мій невидимий друг, заглушаючи спів птахів за вікном.

— «Згоден, незручно, але я не відмовився від ідеї використати два мечі, а прикріпив із правої, щоб звикнути».

— «Іноді ти така дитина!»

Останню репліку залишив без відповіді, адже це правда.

Я знав, де шукати Богиню, бо вже кілька разів ми перетиналися. Сподіваюся, що сьогодні ми також зустрінемося; у крайньому випадку доведеться шукати покинуту церкву.

Мені пощастило, як тільки я зайшов на площу, то одразу її помітив. Все ж вона виглядає як в аніме: чорне волосся, зав’язане в два хвостики, блакитні очі і міні-сукня, також не варто забувати про значні груди і маленький зріст.

Ех, я хвилююся, навіть не знаю, що робитиму, якщо вона мені відмовить. Гаразд, переживання справі не допоможеш.

— « Удачі, Еш», — я кивнув Кірі, прямуючи до Всевишньої.

— Добрий день. Це ви Богиня сімейного осередку, Гестія-сама? — ніяково розпочав розмову я.

— Так. Ти щось хотів? — поцікавилася дівчина, уважно разглядаючи мене.

— Я шукаю сім’ю, в яку зміг би вступити. Хотілося б дізнатися, чи можна вступити до вашої родини? Чи є якісь вимоги, може щось потрібно зробити для цього? — я затамував подих, адже саме зараз вирішується моя доля.

— Моя сім’я досить молода. Жодних вимог у нас немає, головне — бажання, але й запропонувати щось натомість ми не можемо, — сумно сказала вона.

Миленька, ну як так можна? Її настрій змінюється дуже швидко. Я теж так хочу.

— Мене звуть Еш Ейнсворт, маю бажання вступити до Вашої родини. Камі-само, прийміть мене, будь ласка! — мені довелося зігнутися в поклоні, на знак поваги.

— Звісно.

Боже, та як так можна? Після однієї фрази так підбадьоритися. Я читав, що очі можуть сяяти, але жодного разу не бачив такий феномен до сьогодні. Вона посміхнулася мені щиро та заразливо. На моєму місці будь-хто посміхнувся б у відповідь, але я — ні.

Проблема в тому, що крига з мого серця не зникла, навіть більше — ситуація погіршилася. Той випадок у клубі залишив рани на серці, вони досі не загоїлися. Найгірше те, що я став ховати будь-які емоції від чужих людей. Це відбувалося поступово і неусвідомлено, коли я помітив зміни, було вже пізно щось робити, а простого бажання мало.

З рідними та Кірою я поводився як завжди, а біля незнайомців моє обличчя зображало емоції Саске, тобто байдуже ставлення до всього. Звісно, намагався імітувати емоції, але нічого не вийшло. Одягати маски я не вмію, а коли спробував, виходило погано, адже одразу ставало зрозуміло — фальш.

Поки я думав про своє, Богиня встигла взяти мене за руку і відбуксирувати досить далеко, на ходу пояснюючи:

— Зараз я не можу дати тобі Фалну, тому ми йдемо до мене додому, там я зможу провести відповідний ритуал, і ти офіційно увійдеш у сім’ю, — я вдосталь насолодився приємними відчуттями від її дотиків, адже рука дівчини така приємна і тепла, і ніжна - просто фантастика.

— «Незайманий. Збоченець. Досі не можу зрозуміти, як таке можливо? Якщо незайманий, то де кров із носа, чому твоє обличчя не повністю червоне? А якщо збоченець, тоді чого ти досі в дівках ходиш, га?» —  знову подав голос мій незадоволений друг.

— «Пф-ф. Я особливий, неповторний, унікальний, не заздри», — я відчув, що Кіра закотив очі.

— «Мені є що сказати…»

—  «А мені є чим відповісти», — я перебив його.

Поки ми вели уявну суперечку, Гестія привела мене до церкви. Ну що сказати? Скрізь розруха та поламані речі, а ось сама кімната приємно здивувала. Хоча в ній було не так багато речей: ліжко, де, швидше за все, спить дівчина, диван та стіл зі стільцями, але вразила мене сама атмосфера затишку та спокою. Чудове місце: одного разу, побувавши тут, уже хочеться повернутися.

Я розглядав кімнату, а Богиня завершила свої приготування і наказала зняти верхню одежу і лягти на ліжко. Мені залишалося лише підкоритися. Незабаром процедура закінчилася для мене непомітно.

— Ну все, я закінчила, тепер ти офіційно вступив до моєї родини — сказавши це, вона полізла обійматися.

А що я? А я нічого. Хоч моє обличчя і залишалося беземоційним, усередині я радів і посміхався не тільки тому, що отримав Фалну, але й обіймам Гестії, а при такому тісному контакті не дивно, що я відчув їх розмір і м’якість. Так, стоп, вона твоя Богиня!

Коли вона мене відпустила, я знову низько вклонився.

— Дякую, Камі-само!

— Тепер ми одна сім’я, не треба дякувати за все поспіль, — полегшено видихнула дівчина, посміхаючись до мене.

Я так не можу, моя натура не дозволить. Потрібно повертати добро — так мене виховали. У мене правило: рівноцінний обмін. Намагаюся дотримуватись його.

— Нам треба відсвяткувати поповнення!

Поки я філософствував, Камі-сама думала про сім’ю. Блін, який же я егоїст, ось що мені варто було прихопити з собою якісь ласощі? Адже завжди ношу сумку з собою. Так, вистачить думати, час діяти.

— Гестія-само, надайте організацію вечірки мені, — швидко промовив, одягаючись.

Так, де найкраща випічка у місті, я знаю, прихоплю ще кілька смаколиків, і можна святкувати. Було б непогано просто піти в ресторан чи гарний трактир, але Белл ще в підземеллі, а коли і в якому стані прийде — незрозуміло, тому найкращий варіант — тихо відсвяткувати вдома.

Повернувся я з двома пакетами смакоти; Поки розставляли на стіл, прийшов і Белл. Ну, що можу сказати? Біле волосся, червоні очі, трохи вище за мене, з екіпірування тільки грудна пластина і поганий кинджал — все за каноном.

Гестія швидко нас познайомила, і ми приступили до бенкету. Було смачно, особливо у такій приємній компанії. Хоча я був не дуже багатослівним, але цій парі вдалося залучити мене до розмови. Затяглося наше свято до глибокої ночі.

— Еш, де ти ночуєш? —  поцікавилася Богиня.

—  Готель «Берда».

Гестія стала серйознішою, а вигляд у неї був стурбований.

— Про цей готель ходять не найкращі чутки.

— Так, місце не вселяє довіри, але що робити, якщо мої фінанси не безмежні, а коли можу сам заробляти — незрозуміло? — я чесно промовив.

— Ти можеш тут залишитися! — відразу запропонувала Богиня.

Ми з Беллом синхронно здивувалися.

— Н-но, Камі-само, тут же немає місця, — подав голос хлопець.

— Знайдемо. Ми можемо спати на одному ліжку! - о-о, тепер я знаю, як виглядає палаючий погляд, бо інші слова не так підходять для опису. Ну що ж, допоможемо дівчині.

— Белл, мені страшно повертатися туди після цього! — я спробував зобразити страх і очі кота із «Шрека», передаючи все інтонацією та мімікою, але сумніваюся, що вийшло гідно, хоч і подіяло.

— Гаразд, залишайся, — він тяжко зітхнув, ніяково поправив своє волосся.

— Ура-а! — секунда, і Гестія висне на хлопці, показує мені великий палець догори, доки він не бачить, я відповів підморгуванням.

План-капкан вдався.

— Ви, це, тільки не шумите сильно, — просто не зміг стриматися від підколу.

Дві червоні мордочки були моєю нагородою, але Богиня швидко взяла себе в руки, і я отримав ще одину вподобайку

Ах, чудовий день! З Беллом ми домовилися, що завтра він відведе мене до гільдії для реєстрації, а потім у підземеллі; нарешті дочекався. Вранці у мене була запланована серйозна розмова з партнером.

А зараз тільки спати, завтра важкий день, але Кіра мене обламав в останню мить:

— «Еш, у мене для тебе є приємна новина!»

— «Так? Тільки ось твій тон говорить про інше. Ну, розповідай».

— «В даний момент присутній поріг твоїх фізичних можливостей, тобто ти не можеш бути сильнішим, ніж найсильніша людина на твоїй планеті. Також це стосується й решти характеристик».

— «Неприємно, але не критично, адже має бути вихід, чи не так? А до речі, як там справи з магією?»

—«З магією? Ніяк, твій світ - звичайнісінький; ніколи в ньому не було якоїсь надприродної енергії. Так, перейдемо краще до більш цікавого питання: щоб розширити твої можливості, можна вигадати безліч цікавих навиків, але я б радив ввести в тіло якусь енергію, вона в парі з Фалною покращуватиме тіло».

Хм-м, типів енергій існує дуже багато: нен, кі, мана, чакра, духовна сила, — і це лише найпопулярніші, але все не так важливо, бо я вже давно визначився з шляхом розвитку:

—  «Мій вибір - мана, магія, Магічна енергія!»

— «Чудово, адже ця енергія є найпоширенішою, але треба вигадати й відповідні вміння».

А далі я розпитував друга про деталі та вигадував різні навика, але все було не те чи надто дороге, на кшталт: тіла ельфа, ядра духа чи формування нових мана-каналів, але це не панацея - такого роду навички потрібно покращувати з часом, інакше я знову зіткнуся зі стелею; і тільки через годину мені вдалося придумати щось справді приголомшене, але знову ж таки — дорого. Довелося вигадувати обмеження та ускладнення, щоб зменшити ціну за навик. Вартість, звичайно, поменшала, але все одно більша — сто двадцять мільйонів.

—«Еш, ну год його ти такий жадібний? Можна ж купити щось набагато дешевше, а то ти швидко дістанешся до максимуму фізичних можливостей і далі не прогресуватимеш».

— «Жадібний я, і все тут. Розумію, що роблю безглуздо, але це й не важливо; у крайньому випадку куплю щось дешеве».

— «Хах, роби що хочеш, сподіваюся, завтрашній похід у підземелля трохи вправить тобі мізки».

— «Ага, все може бути. Ах так, не підкажеш, скільки часу до канону?

— «Рівне три місяці. До речі, після того, як дістанешся до свого максимуму, то досвід із монстрів буде зберігатися, і після покупки навика характеристики підростуть».

Ну хоч одна приємна новина.

— «Дякую», — після цих слів я провалився в сон, адже сьогодні був надто насичений день.