All The Young Dudes

   Субота, 7-е серпня, 1971 рік.

   Ремус почухав голову, потім ніс з якого інколи йшла кров. Це продовжувалось з минулого вечора, коли його вдарив один хлопець. Чесно кажучи, Ремус першим його пихнув. Але цьому парубку — Малкольму Вайту — було чотирнадцять років і він був у двічі більше одинадцятирічного Ремуса.

   Ремус був майже впевнений у тому, що спав. Або потонув, доки вони плили по тому жахливому озеру і тепер його мозок просто вигадує всіляку маячню перед смертю. Він стояв у неймовірно великій кам’яній залі розміром з який-небудь храм.

   Неділя, 5-е вересня, 1971 рік.

   П’ятниця, 10-те вересня, 1971 рік.

— Ну то що? — запитав Джеймс недільного вечора. — Який маємо план, щодо помсти?
— Кому? — спитав Пітер шукаючи щось у своїх папірцях.

   Середа, 15-те вересня, 1971 рік.

    Вівторок, 5-те жовтня, 1971 рік.

   П’ятниця, 15-те жовтня, 1971 рік.

   Субота, 23-те жовтня, 1971 рік.

— Тебе просто ніколи не вчили?

На щастя, мадам Помфрі змогла зняти прокляття одним лише рухом палички. Але, все ж, відрахувала їх за використання небезпечної магії. 

— Неначе ми самі хотіли бути, як діти! — жалівся Джеймс, коли вони і досі чухаючись виходили з лікарняного крила. 

— Люпине, можливо, ви дасте мені відповідь на це питання — які трансформаційні якості філософського каменю? — одного разу в кінці уроку запитала Макґонагол. Вона з викликом подивилась на Ремуса. Минулого разу, коли вона запитала його, він лише знизав плечима та відвернувся.

Вівторок, 27-е грудня, 1971 рік.

Неділя, 2-е січня, 1972 рік.

— Неймовірно! — викрикнув Джеймс, плескаючи долонями по стільниці у ванній кімнаті. — Це просто неймовірно!

— Ти такий розумний! — з видихом промовив Пітер.

   Більшість грифіндорців залишилась у спільній вітальні, перешіптуючись та ділячись чутками. Усі хотіли знати, хто це зробив. Мародери, які зазвичай були раді опинитися в центрі обговорень, тепер заповзли у свою кімнату бліді та винуваті.

— Ми дуже раді, що ти знову з нами, Люпине, — усміхнувся Сіріус, коли вони зняли мантію-невидимку, заходячи до кабінету (який був до цього зачинений) захисту від темних мистецтв.

   Дванадцятий день народження Ремуса припадав на п’ятницю. Зазвичай, щоп’ятниці після уроків Джеймс змушував їх усіх іти дивитися тренування команди Грифіндору по квідичу, де Ремус тихо читав на трибунах.

   Після Дня народження Ремуса час, здавалося, пришвидшився. Дні стали довшими і весна увірвалась в замок, заливаючи його сонячним світлом і свіжим повітрям після довгої зими.

   Ремус би нікому і ніколи не зізнався би, але йому подобалися екзамени в Гоґвортсі. Цілих два тижні у них не було бодай якихось уроків і поки всі носились довкола, наче безголові кури, Ремус майже не переймався через усе це.

   Любий Ремусе,  

   Як твоє літо? Моє просто відстій.

   Metal Guru, could it be?

   You’re gonna bring my baby to me

   She’ll be wild, y’know

   A rock „n“ roll child, oh yeah…

   (Це може бути гуру металу?

   Коли він зрештою дістався до мадам Помфрі, та прийшла в жах від виду його худого побитого тіла.

— Що ця жінка з тобою робила?! — зі злістю викрикнула вона.

   У Ремуса не було брата, ну, принаймні, він про нього не знав. Напевно, його мати могла вийти ще раз заміж і народити декілька не-чарівних не-монстрів. Йому здавалося, що це геть не його справа, він прийняв свою участь вже дуже давно.

   Незважаючи на гучні слова, Ремус насправді почекав. Він не бачив іншого розвитку цієї ситуації, хіба що піти прямісінько до Дамблдора і просити відправити його назад у будинок, але він не те щоб він знав, де знаходиться кабінет директора. Він не мав особливих досягнень зі своєю мапою.

П’ятниця, 6-те вересня, 1972 рік.

Як тільки-но перший лід тріснув, Ремуса просто завалили питаннями. Того ж вечора четверо хлопців після вечері всілися на ліжко Ремуса.

— Коли це сталося?

— А Дамблдор знає?!

— З мне досить, — похмуро сказав Пітер. Ремус зітхнув поруч із ним. Він був солідарним, але зараз безкорисно було жалітись. — Я серйозно! — підвищив тон Піт і подивився на Ремуса в пошуках підтримки.
— Я розумію, — відповів Ремус із надією допомогти йому.

   П’ятниця, 3-тє листопада, 1972 рік.