27. Другий рік: Заручини на День народження

   П’ятниця, 3-тє листопада, 1972 рік.

---

   Тринадцятий День народження Сіріуса не припадав на повню, на відміну від попереднього. Він так і не наважився розповісти іншим про розмову із Ремусом – принаймні, так це бачив останній, хоч його відношення до друзів і змінилося. Якщо раніше Блек міг спілкуватися із Ремусом, наче з домашнім улюбленцем, немов дивуючись щоразу його вмінням розмовляти та мислити критично, то зараз докладав зусиль, аби відноситися до двох «другорядних» мародерів, як до рівних.
   Квідич серед друзів досі лишався хворобливою темою, тому в ранком дня народження, Джеймс проявив достатню тактовність, щоб не запропонувати зайнятися ним після обіду.
   Сніданок почався з пісні «З днем народження тебе!», яка співалась із надмірною гучністю, що вже закріпилось за Мародерами як традиція. Поттери надіслали Сіріусові величезного кошика із шоколадом, а Джеймс, у якості подарунка, замовив левину долю всього асортименту «Зонко». Ремусу було трохи соромно простягати до нього свої подарунки – старі видання журналів «Melody Maker» і «NME», які він стягнув ще влітку, але попри це, Сіріус був у повному захваті: в одному з них було інтерв’ю з Марком Боланом. Снідаючи, вони провели час за читанням сторінок, а три чистокровних чарівника із сусідніх факультетів сміялися над нерухомими світлинами.
   Ремус таємно поглядав на Сіріуса. Чи змінився він тепер якось, ставши справжнісіньким підлітком? Ремус вже давно чекав, коли йому виповниться тринадцять, на його думку, це доволі дорослий вік. Він розумів, що дурнувато було сподіватися, що за одну ніч тобі явиться якась нова всесвітня мудрість, проте це точно можна було називати новим етапом життя, як не поглянь. Сіріус явно поводився інакше, тримався по-іншому, Ремус був у цьому впевнений.
   На жаль, безтурботний ранок на тому і скінчився. Коли вони наїлися і поспішили на свій перший урок, а саме – історію магії, вихід із зали був закритим.
— Сіріусе, — промовив строгий голос.
   Перед ними стояла Нарциса Блек. У свої п’ятнадцять вона була вищою за них усіх. Ремусові подумалося, що вона була би доволі привабливою дівчиною, якби личко не псував надто надмірний його вираз. У неї не було скаженого погляду, як у сестри, а нещодавно випрямлене і вже світліше волосся, спадало вишуканою платиновою хвилею на плечі сяючи по-новому.
   Вона стала на їхньому шляху склавши руки на грудях. Реґулус ходив поблизу.
— Циссі, — кивнув Сіріус на знак привітання. Та скривилась, але не заперечила проти такого звернення.
— Сьогодні твій День народження, — сказала вона.
— Ну, я помітив як би.

Вона закотила очі. Схоже, яскравим характером сестри теж не володіла, що Ремусу було лише в радість.

— Сьогодні ти проведеш вечерю з нами.
— Сідайте за грифіндорський стіл, якщо так кортить.
— Ні, — Вона зіщурила свої сірі очі. — Твоя мати дала нам чіткі вказівки. Ми вечерятимемо без зайвих очей у вітальні Слизерину, як минулого року.
— Ні! — Сіріус умить втратив свою щойно надбану зрілість і раптом почав нагадувати Ремусу малу дитину, яка топала ніжкою від незадоволення. — Я хочу повечеряти зі своїми друзями.
— Ти можеш повечеряти із ними у будь-який інший час, — грубо відповіла Нарциса вперши руки в боки. — День народження – це сімейне свято.
   Реґулус опустив погляд на ноги, досі стоячи позад своєї двоюрідної сестри. Сіріус був украй незадоволеним, але схвально кивнув головою. Джеймс поклав руку на його плече – невинна дія, але Реґулус підняв голову і вчепився поглядом, наче той зробив щось надзвичайно гидке.
   Тільки-но вони домовились про час вечері, слизеринці пішли, а Мародери дивились їм у слід. Потім Джеймс перевів погляд на Сіріуса.
— Не повезло, — зі співчуттям промовив він. — Хочеш, звалимо з уроків?
— Ні, — Сіріус хитнув головою. — Я просто прихоплю із собою декілька навозних бомб.

— Можемо перевірити чи працює на них те заклинання із таймером!
— Просто ідеально.

***

   Після вечері Сіріус довго не з’являвся. Джеймс вимірював довжину кімнати кроками і перевіряв час кожні декілька хвилин, роздумуючи вголос, чи варто йому спуститися в підземелля і почати кликати Сіріуса коло входу до вітальні Слизерину.
— Нам варто знову почати працювати над твоєю картою, Люпине, — сказав він, водячи рукою по своєму (вже жахливо зачуханому) волоссю. — Накласти відслідковуючи чари на кожного, щоб ми завжди знали, хто і де знаходиться.
— До цього ще далеко, — відповів Ремус зі свого ліжка, де саме читав книгу. — Я досі не досліджував східне крило. Можу зайнятися цим на Різдво.
— Ні, — Джеймс зупинився посеред кімнати. — Ви з Блеком їдете до мене на це Різдво.

Ремус задивився на нього і нервово ковтнув ком у горлі.

— Джеймсе, я не можу. Ти ж знаєш, що не можу.

Джеймс махнув рукою, повернувшись до свого спалаху по кімнаті.

— Я обговорю це з татом, не хвилюйся. Повня припадає на двадцяте, я перевіряв. Ми всі залишимось тут до цього дня, а двадцять першого поїдемо.

   Ремус утратив здатність говорити, але це було неважливо. Після цього Джеймс швидко взяв свою мантію і пішов на пошуки Сіріуса. Пітер вельми передбачувано послідував за ним, але Ремус був захоплений книгою і відпустив їх самих. Він ліг на спину і задумався, а чи не поставити йому яку-небудь платівку. Джеймс і Пітер протестували проти прослуховування Бові до кінця року, але якщо їх не було у кімнаті…
   Насправді, Ремус знав усе про Ziggy Stardust, але на початку року він був настільки захопленим враженнями Сіріуса, що не сказав цього. Взагалі-то, майже всі у маґлівському світі обговорювали його протягом літа.
   Одного разу, в середині липня, Ремус сидів у кімнаті відпочинку після чаю із кількома юнаками по-старше, аби подивитися передачу «Top of the Pops». Їх телевізор досі залишався чорно-білим, але Ремусові здавалося, немов він дивиться виставу в яскравих фарбах. Девід Бові абсолютно відрізнявся від усіх людей, яких Ремус коли-небудь бачив. Вони усі з відкритими ротами витріщалися на екран, де худий чоловік у яскравому трико, схожий на інопланетанина, стрибав по сцені. Він був сніжно-блідим, довге позаду волосся дико стирчало на маківці, а очі заворожували: одна зіниця була більшою за іншу, чоловік навіть був нафарбований. Ремус умить захотів дізнатися про нього більше. Коли Девід закинув руку на плече білявого гітариста, шлунок Ремуса зробив дивне сальто і поки два чоловіка співали в один мікрофон, притиснувшись одне до одного, працівниця будинку ввірвалась до кімнати відпочинку і вимкнула телевізор. «Брудні педики, — сказала вона. — Показують по телевізору всіляку маячню, але ж це можуть побачити дітлахи». Ремус думав про це набагато довше, ніж було потрібно.
   Скоро повернулися Джеймс із Пітером, і білим Сіріусом на додачу. Він мав ще гірший вигляд, ніж зазвичай після зустрічі зі своєю родиною: закритий у собі та жахливо похмурий. Навіть очі стали блідими, майже сірими.

— Як усе пройшло? — схвильовано піднявся Ремус.
— Мерзенно, — відповів Сіріус. — Усе дуже і дуже погано. Препогано. Гірше всього на світі, не уявити… Жахливо, — він кинувся на ліжко обличчям униз.
— Він продовжує говорити одне й те саме, з тих пір, як ми знайшли його у підземеллі, — пояснив Джеймс. — Нічого, крім цих слів.
— Негативних нарікань у надзвичайному ступені, — уточнив Сіріус трохи заглушеним подушкою голосом.
— Так, так, ти як завжди, королева драми, — зітхнув Джеймс. Він знову провів рукою по волоссю. Із такою звичкою він стане лисим ще до тридцяти, подумав Ремус. — Не хочеш розповісти нам чому?!
   Сіріус перевернувся на спину, розглядаючи балдахін над своїм ліжком.
— Я одружуюсь.
— Що?! — Пітер і Джеймс були такими само шокованим, як і Ремус, тож, принаймні, він знав, що це не було нормальним явищем у чарівному світі.

— Нарциса мені сказала, — кивнув Сіріус не відриваючи погляду від однієї точки. — Зазвичай, вони не домовляються про шлюб, поки ми не стаємо повнолітніми, як це було з Белатрисою, але Циссі сказала, що вони вирішили підстрахуватися у моєму випадку.
— Домовляються про шлюб?! — Джеймс був враженим. — Блеки ж не влаштовують досі шлюби по домовленності? Будь ласка, скажи, що це не так!
— Звісно влаштовують, — видихнув Сіріус. — Благородний і стародавній дім і так далі, і далі… Вони хочуть провести церемонію заручення наступного літа. Я повинен «подумати над своєю поведінкою» до цього часу. Потім весілля, як тільки-но я закінчу Гоґвортс. Сумніваюсь, що ви, народ, будете запрошені.
— Це ж повня маячня! Це ж, як у середньовіччі! Це ж, як…
— Моя мати, — закінчив Сіріус.
— Емм, — Ремусові здавалося грубим їх перебивати, але зацікавленість взяла гору. — І на кому ти повинен одружитися?

Сіріус сів прямо.

— А це неочікуваний поворот сюжету, куди ж без нього, — із сарказмом кинув Сіріус. — Це справді pièce de résistance (*вишенька на торті*) від моєї матері, — він сказав фразу французькою із ідеальною вимовою. Навіть у найстрашнішому гніві Сіріус Блек розмовляв красиво.
— На кому?!
— На Циссі. 
— Що?!
— На Нарцисі?!
— На твоїй двоюрідній сестрі?!
— На Нарцисі Блек?!

Сіріус кивнув. Його плечі опустилися. Із затравленим виразом очей він перевернувся і знову ліг на спину.

— Схоже, вони теж шукають куди їх притулити. Андромеда – її сестра, ну знаєте, єдина нормальна і вона вагітна, якщо вірити Циссі. Вони скорочують коло спілкування, намагаються не допустити брудну кров до роду.
— Але ж повинні бути й інші чистокровні дівчата, — розумно відмітив Джеймс. — І, мені здавалося, вона зустрічається із цим поїхавшим Малфоєм.
— Зустрічається, — кивнув Сіріус. — Повірте мені, ця ситуація злить мене не менше. Оце так райський шлюб нас чекає.
— А що на рахунок Реґулуса? — запитав Джеймс. Він мав такий вигляд, немов його мозок зараз працював зі швидкістю світла.
— А що з ним? — гірко сказав Блек. — Гадаєте, він їй більше підходить?
— Вона доволі вродлива, — миттю подав голос Пітер. Сіріус кинув на нього погляд, гострий, мов скло.
— Вона моя сестра, придурка ти шматок.
— Так, годі, — Джеймс підняв руку рухом лідера. — Не варто нікого ображати, ми лише намагаємося допомогти, — Ремус не розумів, чим саме намагався допомогти Пітер, але він закусив язика і дозволив Джеймсові продивжити. — Я маю на увазі, Реґулус говорив хоч щось? Адже він теж був там, правда?
— Жодного. Трасця. Слова, — прогарчав Сіріус і ніхто більше не насмілився заговорити про його брата.
— Так, гаразд, — повторився Джеймс і поправив окуляри на носі. — Ми маємо час до наступного літа. І Нарциса також на нашому боці, хочемо ми цього чи ні. Тож, ситуація на така вже й безнадійна.
— Ти не дізнаєшся, що таке безнадійність, поки не зустрінеш мою матір, — сказав Сіріус.
— А вона не дізнається, хто такі Мародери, — твердо промовив Джеймс. — Джентльмени, — він подивився на кожного в кімнаті по черзі. Ремус зумів дослівно передбачити його наступні слова. — У нас з’явилася нова місія.