5. Перший рік: Зіллєваріння

   П’ятниця, 10-те вересня, 1971 рік.

   До кінця першого навчального тижня Ремус втратив десять очок факультету, вивчив одне закляття та отримав ще синця, цього разу на підборідді.
   Перші кілька занять були не поганими — вони були вступними і доки Лілі Еванс люто розписувала сторінки одну за одною, роблячи помітки, ніхто інший особливо не замислювався. Їм задали не багато і не важкої роботи, але Ремус вирішив сказати, що забув зробити запис, якщо хтось запитає.
   Найцікавішим предметом виявились чари. Крихітний професор зачаклував купу  соснових шишок і змусив їх літати по всій кімнаті на радість учням. Після деяких спроб Лілі вдалося підняти свою шишку як мінімум на три фути в повітря, а Сіріус змусив свою вертітись як юла, доки не втратив контроль і вона не розбила вікно. Джеймс, Пітер і Ремус виявились менш успішними, проте Ремус був упевнений, що його шишка один чи два рази підстрибнула на місці. 

   Трансфіґурація була не гіршою, щоправда, вельми серйознішою, адже її проводила професорка Макґонагол. Вона пояснила, що в перший тиждень навчання жодних практичних робіт не передбачено, проте для оцінки здібностей буде багато домашніх завдань.
   Історія магії була просто жахливою і краще про неї й не думати. Ремус з усіх сил старався не впасти у сон, доки професор-примара Бінс літав поздовж рядів, кидаючись датами та назвами битв. Він також давав домашку — прочитати два параграфи з підручника. Сіріус закотив очі та промовив до Джеймса:
— Наче є хтось, хто ще не читав «Історію магії». Це ж дитяча книжечка.
   Джеймс кивнув, прикриваючи позіхання рукою. Ремуса занудило. Він ще ні разу не відкривав книжки з валізи, хіба що, коли виривав першу сторінку з «Зіллєваріння. Перший рівень», щоб сховати туди жувальну  гумку. 
   Насправді, він з нетерпінням чекав зіллєваріння, бо мав надію побачити як щось вибухає, як на уроках хімії. Проте, виявилось, що цей предмет так само потребує хорошої пам’яті та читання у великих об’ємах, а також, що є ще гіршим, їм довелося ділити кабінет зі Слизерином. Професор, котрий проводив зіллєваріння, страшенно дратував своїм веселим і легким настроєм. Він витратив майже пів години лише не перекличку.
— Сіріус Блек … ага! Он ти де! Я вкрай здивований розподілу, хлопчику мій, вкрай здивований! Кожен Блек навчався на моєму факультеті ще з моменту, коли я почав викладати! Не стану сприймати це на свій рахунок, юний Сіріусе, але буду очікувати від вас великих звершень! 
   Сіріус мав вигляд, наче мало в землю не провалився. Слизнорт продовжив перекличку:
— Поттер і Петіґру, га! Ну-ну, поруч із паном Блеком у цьому класі в нас ще той родовід, так? Давайте поглянемо далі… Люпин! Я знав вашого батька, не один з моїх учнів, але ще той дуелянт! Яка прикрість… 
   Ремус моргнув. Цікаво, чи знає Слизнорт, що він перевертень. Всі у класі повернулись до нього — на цей час усі вже знали, що він зростав у прихистку для дітей і що його батько був чаклуном. (Ремус підозрював, що то Пітер розповів), але ніхто не знаходив сміливості питати ще щось. Схоже, по школі ходили чутки, що він аґресивний і, ймовірно, адгерент у зграї хуліганів. Він був певен, що Джеймс і Сіріус також пускали про це плітки, ну і нехай.
   На щастя, Слизнорт забажав, щоб вони перейшли до практики якомога швидше.
— Найкраще рішення — це заглибитись одразу з головою! — посміхнувся він. — Так, зараз розділимось по чотири чоловіки біля котла і по черзі виконуємо кожен крок… 
   Усі почали розбиватись на пари — Джеймс, Сіріус і Пітер одразу обрали котел у кінці приміщення, де до них приєднався Натаніель Квінс зі Слизерину, який знав Поттера і Петіґру по дому. Ремус вирішив чекати, доки всі розіб’ються на групи і потім глянути чи зійде йому з рук, якщо він просто постоїть у закутку до кінця уроку.
   Але вдача повернулась іншим боком.
— Ремусе! Ходи до нас! — Лілі вхопила його за руку і притягнула до котла, який ділила з Северусом Снейпом — довгоносим дружком, якого Ремус зустрів у потязі — і зі здорованем Мальсибером, якого Ремус трохи побоювався.

   Лілі, між тим, вже почавши розмову, розкладала на столі інгредієнти і обережно запалювала вогонь. Вона дивилась на книгу Северуса, що вже була заповнена нотатками.
— Ось висушені вуса равлика, — Лілі потрусила невеликою пляшечкою. — Гадаю, нам потрібна чверть унції… 
— Ти можеш дозволити собі невелику похибку, Лілі, вони не сильно вплинуть на результат, — з нудьгою протягнув Северус.
   Лілі все ж відмірила їх і кинула окріп. Після, Мальсибер узяв книжку і помішував зілля близько п’яти хвилин, слухаючи інструкції Северуса, щодо швидкості та напряму в який варто мішати. Згодом настала черга Ремуса. Лілі передала йому книгу. Він подивився на сторінку. Ремус бачив, що перед ним була інструкція, проте ледь розумів половину слів. І кожного разу, коли він думав, що ось-ось зрозуміє сенс, літери немов розмивались на паперах і він знову губився. Щоки потеплішали і його трохи занудило. Він знизав плечима і відвернувся.
— Ох, пошвидше, — грубо сказав Северус. — Це ж не важко.
— Залиш його, Севе, — докоряла Лілі. — вся книга в твоїх нотатках, не дивно, що він не може знайти потрібний рядок. Тримай, Ремусе, — вона відкрила новий і чистий підручник. Проте, це не допомогло. Ремус знову відвернувся.
— Чого ти тоді самостійно цього не зробиш, якщо такий розумний, — огризнувся він на Северуса.
— О, Мерліне, — той надимав губи. — Ти читати хоч умієш? Хоча б цьому маґли в школах учать? 
— Северусе! — крикнула Лілі, але той не встиг дати відповідь — Ремус перестрибнув через стіл і кинувся на Снейпа з кулаками. Його перевагою була лише неочікуваність, але Мальсибер встиг вхопити його і відтягнути назад, а слідом врізав у щелепу. Ремус упав на підлогу, зверху на нього кинувся Северус, зав’язалась бійка.
— Схаменіться! — закричав Слизнорт. Всі застигли. Професор грізно пішов у їхній бік. — Підніміться, ви обидва! 
   Снейп і Ремус піднялись важко дихаючи. Снейп мав гірший вигляд, його волосся було закудланим, з носу йшла кров. У Ремуса сильно боліло підборіддя там, де його вдарив Мальсибер, але, якщо не враховувати пом’ятої форми, він був у нормі.
— Ну ж бо, поясніть! — кинув Слизнорт. Вони опустили очі. Мальсибер посміхався. Лілі плакала. — Ну добре, — зі злістю промовив учитель, — відпрацювання вам обом, два тижні. Також, мінус десять балів Грифіндору та Слизерину.
— Це нечесно! — зненацька почувся голос Джеймса. — Слизерину варто відняти вдвічі більше, два проти одного!
— Наскільки пам’ятаю, саме пан Люпин почав бійку, — відповів Слизнорт, але все ж кивнув. — Ваша правда. Мальсибере, п’ять балів за те, що вдарили Ремуса. Жорстокість нічого не вирішує, юначе, як я і казав вашому брату, вкотре. Пані Еванс, прошу, проведіть Северуса до лікарняного крила. Люпин, приберіть безлад, який вчинили.
   Ремус не знав жодних очисних чар, тому довелось прибирати самостійно. Слизнорт навіть заставив витерти кров Снейпа з кам’яної підлоги. На жаль, повний місяць пройшов зовсім нещодавно і як наслідок його живіт сильно забренів від голоду, коли відчув холодний запах кам’яної підлоги. Джеймс, Сіріус і Пітер чекали на нього в коридорі.
— Це було неймовірно, — Джеймс плеснув Ремуса по плечу. — Ти просто розірвав його!
— Мальсибер хвалився усім після уроку словами Снейпа, — додав Сіріус. — Ти правильно зробив. Що за ирод…
— Він розповів… усім? — стогнучи протягнув Ремус.
— Не переймайся, усі на твоєму боці, — сказав Джеймс. — Ну, без урахування слизеринців.
— Ага, наче комусь є діло до них, — підсміхнувся Сіріус. — Пішли, скоро вечеря. Їсти хочеш?
— Вмираю з голоду, – посміхнувся Ремус.