Лі Фелікс (Лі Йонбок)

Коли твій хлопець захворів, і ти не можеш залишити його самого.

Коли вночі цілувався з братом найкращого друга та віджигав на танцполі, а на ранок нічого не пам’ятаєш, але вуха чомусь червоні…

Йому не так часто хочеться відсмоктати незнайомцям із сигаретою, але іноді все ж таки хочеться.

Любов не є протизаконною лише тоді, коли це не стосується дітей.

— Приходьте до храму, — мляво усміхаючись, троє дітей роздають листівки перехожим.

– Що… відбувається? Чому метелики змінили свій колір? - Мінхо підійшов впритул до незнайомця, заглядаючи тому прямо в очі. – І чому частина твого волосся посиніла?

Що спершу приходить у вашу голову, коли чуєте слово «безсоння»? Постійні рухи в ліжку чи якийсь мʼятний чай, який «допомагає», за словами бабусі?

Брати Лі зовсім недавно переїхали з міста в селище під назвою Лінтрон, яке огороджене лісом і магією. Мінхо домовився з бабусею, що молодший брат не повинен дізнатися великий секрет їхньої родини. Фелікс особливий, але поки він цього не знає.

Іноді людині потрібна інша людина для загоєння ран. Шрамів. Для нормального самопочуття. Для відчуття, що ти живий. Що ти комусь потрібний. Що хтось буде піклуватись про тебе. Любити.

«ми завжди шукатимемо партнерів, схожих на наших батьків, котрих так не вистачало».