Повернутись до головної сторінки фанфіку: Книжкові хроніки Анімант Крамб (альтернативна кінцівка)

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Вечір поволі опускався на місто, вкриваючи вулиці тьмяним синім світлом. Містер Рід стояв на тротуарі перед знайомими дверима книгарні, його серце билося так голосно, що він міг би почути цей стукіт навіть у самому гучному натовпі. 


Його погляд зупинився на вицвілих вітринах, де ще вчора вона стояла між полицями, серед книжок, які так любила. Він бачив її очі — теплі, розумні, сповнені сили і ніжності водночас. Вона, мабуть, навіть не здогадується, скільки разів він репетирував у думках ті слова, які збирався їй сказати.

Та тепер, коли хвилина настала, все його сміливість почала танути, мов туман на світанку. Він зробив крок вперед, відчув холод кам’яної підлоги під ногами, пальці ледве торкнулися дверної ручки — і раптом відступив назад. Серце стискалося, ніби воно не витримає цього болю.

Він відходив кілька кроків, намагаючись зібратися з думками, затамувати подих, що зривався грудьми. Йому здавалося, що весь світ зупинився, і лише він один залишився на цьому перехресті між надією і страхом.

Він повернувся, повільно підійшов знову до дверей, але цього разу його погляд впав на темне вікно, у якому відбивалося його власне відображення — людина, що боїться зробити найважливіший крок у житті.

— Чому я боюся? — прошепотів він сам до себе, голос ледь чути.

У голові крутилися сотні думок — а що, якщо вона його відштовхне? А якщо вона вже забула? А якщо він просто зайвий у її світі?

Він опустив голову, відчуваючи, як руки знову починають тремтіти, і відступив від дверей ще далі. Серце рвалося в грудях, душа кричала про те, що він повинен бути чесним із собою і з нею, але ноги не слухалися.

Вітер холодом пройшов по його обличчю, і він закрив очі, вдихнув глибоко, намагаючись заспокоїтись. Той лист у кишені пульсував власним життям — символом усіх невисловлених слів і почуттів.

Він зітхнув і повільно відвернувся, починаючи йти назад, крок за кроком віддаляючись від дверей, які не відкрив.

Під ногами шелестів опалий листя, а він думав лише про одне: що колись, можливо, знайде в собі силу переступити цей поріг.

    Ставлення автора до критики: Обережне
    Надіслав: Deewana_Tania , дата: пн, 07/07/2025 - 12:37