Історичні постаті (українські)

— Може, вже досить!? — ідилію зруйнував дзвінкий хлопок долонь по столу. Не дивлячись на те, що засідання давно скінчилося, у приміщенні залишились двоє. Вони мали, що сказати один одному. Але спокійний діалог — це не про них.

Мал сидів за ґратами, маленька людинка під її п’ятою, ще один — скорений, підкорений.

Роками Павло чув легенду про руту, казали, мов оберігає її нечисть, ту золоту квітку. Кістьми полягти чи ризукнути наблизитися до квітки лиш питання часу. Але душа козача не знала, що його чекає.

Забери мене до себе на Різдво, твоя любов — найкращий санаторій. 

Unholy 2.0 Primavera

Порочніше. Жорсткіше. Чуттєвіше

Особиста сповідь автора.

У траві сидять двоє — хтось та ще хтось. 

Колись, вже дуже давно, я почула про одну цікаву літературну теорію, що стосувалась «Майстра та Маргарити».

*з гуркотом ввалююсь на повній швидкості у двері нового фандому*

писала під алкогольним сп’янінням, насправді. дуже сподіваюсь що це читається цікаво та не душно