Лі Мінхо

ав, в якому Джісон сліпий як кріт, і відмовляється носити окуляри, або лінзи, а Мінхо бариста

Мінхо майже двадцять шість, він доросла самостійна людина. В нього престижна робота в університеті, декілька близьких друзів, чудова підтримуюча сім’я. Він знімає квартиру недалеко від центра міста та ходить до ресторану кожні вихідні. Він щасливий. Начебто.

з подачі батьківського піклування, фелікс переїжджає з комфортного сіднею до ноунейм міста, де на вулицях замість котів рівні хлопці, а поруч за партою два придурки, без яких ця осінь була б не такою.

Тому що лицемірство тобі не личить. 

а хіба чан помре?

вони повідгризають одне одному вуха, намалюють два літа, а потім заборонять весну.

тому що його філикс - то і є світло.

Перекладаю свої старі роботи сюди, тут будуть комфортні міні-історії з хлопчиками та реакції, сподіваюсь вам сподобається!!!

Найгірше – це знайомитись з людьми знову, коли ти вже хоча б раз у житті розповів всього себе одній людині, а тепер маєш почати все з нуля з іншою. Історія про отруйні спогади та про минуле, що не дає рухатися вперед.

Мінхо знову хотів заховатися у своїй кімнаті,але у Чана інші плани.