світло гадає на ромашках, гасає по полю та ловить сонячні промені пальцями. в нього на руках подряпини від гострої трави та підліткового життя; на всіх старих пошморгах - цвітасті пластирі та залишки від м’ятних жуйок. колінка в нього червоні, кров просочила білі шорти, намалювала біду та птахів.
мінхо у спину колеться каміння і він перевертається на інший бік.
кросівок на ногах світла не бачити, а на п’ятах - розтоптані черви, сонячні поцілунки та пелюстки квітів. світло бігає по полю, збирає квіти та пригає по землі в пошуках старшого; зараз ще декілька секунд та якщо світло не заверне направо - пригне на живіт мінхо. але замість кишок та бронхів лі викашляє сонечок та фіолетову фарбу, яку зранку залило йому в рот світло, коли залізло через вікно в хату фарбувати стіни. біля поля лежить старенький, перефарбований сьогодні гуашшю у жовтий велосипед, у його корзині маки та волошки; маки, котрі саме як сонце, а волошки - як вірність. ланцюг розірван, а у колесах палки. на увагу - реально.
залишки маминої помади, змішані із ластовинням від кохання та сонця, розмазані над бров’ю. поцілунки мінхо пропалили філиксові губи…
- мінхо!
…обійми мінхо пропалили філиксове серце…
- мінхо, ну агов! я тебе кличу!
…спалах філиксових метеликів із пропалених грудей заразили вогнищем і серце мінхо.
- мінхо, я зараз ображуся! ти взагалі зі мною?
і лі виповзає з чудово виготовленного ліжка, де простирадлом служили трава та комахи, а ковдрою - світло та тепло. здається, на спині засів клещ.
- так, серденько, я тут, тут.
філикс обертається на нього; перестає шукати у колоссі риже волосся та запах кíшки. на кучерявій голові зплетений віночок зі звіробію, кульбаб та маленьких випадаючих лютиків. саме як чаклунство, світло та молодість.
- ти диви, яка краса в мене є!
і чіпляє такий самий на голову мінхо.
тільки із льону, цикорію та дзвіночків. саме як жіночність, ощадливість та вдячність.
йдучи додому вони цілуються кожні двадцать три кроки, тому що в філикса вибухи ніжності та кохання; тому що в філикса забагато яскравих очей; тому що філикс сяє любов’ю та життям. він дихає холодною водою, фарбою та серцями. велосипед залишається біля поля, але квіти хлопці хапають з собою. найближчими днями мінхо буде вимушений прийти сюди за велосипедом один. заради посмішки філикса та його:
- знову підемо по квіти!
тому що його філикс - то і є світло.
Відгуки