Волошки! Безцінні блакитні діаманти з вінків русалок!
Вони ніколи не зможуть плести вінки з інших квітів.
Сонце сідало повільно-повільно: відчувалось, як воно щиро хоче проводити більше часу з людьми та героями їхніх мітів.
Русалки плели вінки з волошок, ховаючись подалі від людських очей, бо плести вінки, плести вінки – це дуже інтимно.
Вінки плетуть лише із тими, кому довіряють, кого вважають не друзями – родиною, не менше, по крові-не по крові – не важливо.
Вдягти вінок на голову – це дуже особисто, вдягти вінок на голову комусь – це еротично…
В русалок спритні пальці, такі ж гнучкі й проворні, здається, як їхні риб’ячі хвости, які в останніх промінцях виблискують,
виблискують! В смарагди раптом перетворюється срібло, і сріблом стають смарагди, русалоча краса – невимовна не по-людськи.
Русалкам квіти приносять наївні рибалки чи добрі хлопчаки, останніх не чіпають, а от рибалку можуть затягти в глибинь,
і – немов раптово сонце почне заходити – вода заливається відтінками найкращих червоних барв, які тільки можуть бути.
Чомусь вони до вподоби лише русалкам: рибалки з берега замовкають, закурюють, і хмуро дивляться на суворі води.
Черговий дурень приніс рокові блакитні квіти русалкам для вінків.
Але частіше за все цариця боліт та річок наказує своїм слугам – всіляким гидким жабам та великим комахам
нести русалкам волошки.
Іноді, коли сонце остаточно зайде, вона може вийти – показатись дівчатам, підійти, посидіти з ними, але – мовчки,
в абсолютному, величному мовчанні.
Вона не приймає русалочих залицянь і не дає вдягнути вінка собі на голову, проте дозволяє їм класти голову їй на коліна,
вона перебирає вологе волосся, немов грає на арфі.
І дивиться далеко, далеко в ніч: з темряви виринають русалочі блискучі очі, наче зірочки, блакитні волошки, зібрані в вінок.
Русалки їй співають – хвостами по камінню відбивають ритм, від їх пісень цариця постійно плаче, русалки сліз не розуміють,
вони безжальні, та не жорстокі.
Вони так люблять царицю, на жаль, вона не може їм ім’я назвати – між собою вони прозвали її Мелінда, на честь дівчини,
яка зникла в цій місцевості дуже давно.
Русалки і не знають, що вгадали.
Волошки! Безцінні блакитні діаманти з вінків русалок.
Наказ Мелінди має силу досі, але русалки не бачили її давно.