У сон Ехінацеї завітала загадкова смаглява красуня: ввічливо, не рухаючи вустами, запитала дозволу, чи можна подивитись
її сон? Ехінацея не відмовила, і не могла відвести погляду – не могла припинити дивитися просто у вічі,
і не вистачило часу запитати, хто вона така. Настав ранок – і незнайомка розчинилась у повітрі, але лишилось відчуття,
що не пішла.
Ехінацеї зібрались в саду – плели рожеві коси з довгого волосся, вуркотіли, немов голубки, сміялись – і сміх був наче рожевий.
Тримали в руках кришталеві віночки, на галявинці стояв теплий запах сонця і чистих локонів, стримані і сором’язливі янголи,
хотілося за ними спостерігати – та здавалося, що погляд зі сторони буде вкрай недоречним, неможливо зайвим.
Ніхто й не дивився – щоб не злякати і не потурбувати, бо дівчата б точно відчули, всі квітки-янголи дуже уважні,
і всі квітки-янголи усвідомлюють проникливість власних поглядів.
Розслаблена ранкова метушня!
Та все ж відчувала юна Ехінацея, якій коси сьогодні плели вперше: хтось на них дивиться, а точніше – хтось наче дивиться саме на неї.
Це був не Пролісок і не Барвінок, це була не їхня велична Весна, вона тихо спитала в старшої подруги: «хтось дивиться,
відчуваєш?».
Та подивилась навколо – інші янголи не підходили, поблизу не було нікого, а потім тихо сказала, майже пошепки і майже на вухо:
«Жасмин».
Хто така Жасмин Ехінацея не знала, а випитувати щось у подруг про інші квітки вважається дуже не ввічливо і відверто грубо.
Але це не значить, що про неї не чутно розмов, і питати дійсно – не ввічливо й грубо, а от слухати – навпаки.
Жасмин – це маленька таємниця у великій загадці чарівного саду, нерозгадане переплетіння солодкого запаху зі – здавалося –
зеленою, свіжою пристрастю самого життя.
Кажуть, в чарівнім саду немає самотніх, окрім двох: самої Весни та Жасмин.
Жасмин дійсно одна, такої другої не існує, в принципі, не всі певні, що і перша існує, але це деталі.
Весна прийшла у цей сад і зробила його своїм чарівним; Жасмин же в цьому саду вже була і вже була чарівною.
Немає одностайності в думці квіток-янголів, чи Жасмин справді одна з них: таке життя можна мати, як це не дивно,
тільки якщо не померти.
Жасмин не видно й не чутно: вона ховається між подихами вітрів, що заходять в чарівний сад,
Жасмин крокує, ледь торкаючись кінчиків стебел трави – не лишає слідів, не лишає звуків.
Вічноквітнучий, смаглявий янгол у довгій і білій сукні! Запах чаю приносить у сні, тінь білих квітів на повіки лягає.
Всі колись дивились на Жасмин у своєму сні. І тільки юна Ехінацея справді захотіла її побачити.
Вона зустрічається з ніби неіснуючим поглядом звідкись з глибини саду.
Карі очі блищать, посміхаються – Ехінацея це відчуває. Сонце ще високо, сонце ще світить, але вона
дочекається сну.