– Добре, я зрозуміла, на кого тобі схожі Проліски та Айстри, – сміючись сказала Ехінацея Жасмин. – А на кого тобі схожий Барвінок?
– Барвінок… – задумалась. – Знаєш, той Барвінок схожий мені на маленьке лоша, і абсолютно не має значення, наскільки він дорослий.
Ехінацея засміялась дуже голосно, і аж щоки стали рожевими – під колір волосся, під колір вінка, швидко прикрила долонями рот,
і зустрілася поглядом з Жасмин: та теж посміхалась, явно була задоволена, що так точно добрала порівняння.
Не згодитись з ними не можна: Барвінок – він такий і є, кажуть, щоб привести його Весна довго блукала лісами Закарпаття.
Ехінацея – як і всі квітки-янголи – не розуміє, за яким принципом Весна обирає та створює янголів для свого чарівного саду.
Наче навмисне добирає таких, щоб точно не виникало порозуміння: Айстри до біса наївні для Ехінацей,
Ехінацеї для Айстр до біса серйозні і відповідальні; Проліски для тих, і для тих надто закриті і дивні, холодні,
а в Пролісків в свою чергу тріщить схилена голова від постійних розмов Айстр та Ехінацей, без перебільшень.
А Барвінок, певно, вважає всі квітки надто повільними та інертними.
Сама Весна розповідає про свою довго відсутність перед появою Барвінка так: мовляв, бачили б ви, мої янголи,
які то чарівні ліси! Ви б там лишились й на довше – я себе стримала ще!
Насправді ж Барвінок, коли став квіткою-янголом, просто грав із Весною у хованки: він ховався у траві, за деревами,
маскувався під дівочі віночки, відверто дражнив Весну.
Весна ніколи нікого не змушує йти у свій сад – квітка-янгол, кажуть, поза його межами дуже швидко забуде, хто вона,
і почне вдавати людину.
Вона була вражена нахабністю Барвінка: він чи надто дурний, чи надто розумний, але головне – Весна відчула у ньому той дух,
той легкий та сміливий дух, яким надихалась, створюючи квіти.
І тому впіймати цього янгола-охоронця їй треба було будь-якою ціною.
Барвінок справді, як сказала Жасмин, схожий на маленьке лоша: трохи незграбний, наче може бігати, але катастрофічно того не вміє.
Цікавий до всього – з радістю поговорив би з усіма квітами, та й з іншими Барвінками, але спробуй догнати самого себе,
бо абсолютно такі ж самі, не міняються геть.
Він часто буває в рідних лісах Закарпаття: все так само грає у хованки, бігає з малятами-квітками наввипередки,
дозволяє їм перемагати. Потайки Ехінацея симпатизує цій рисі в ньому, але – потайки.
– А я, Жасмин, на кого тобі схожа я? – запитала Ехінацея.