Звичайний день Суміре де Сноу

Ранок у Суміре починається з будильника, як і у всіх звичайних людей.

Він встає раніше за інших у будинку, а потім збирається на ранкову пробіжку вулицями. Все одно в такий час зустріти людей дуже малоймовірно, а Суміре просто терпіти не міг бачитися з людьми, тому, начепивши навушники, він покидає будинок з думками про майбутній день.

Загалом нічого особливого. Зазвичай він би міркував про те, як йому самотньо, але заводити стосунки сам не наважувався, та й не вмів, але останнім часом все життя змінилося на краще. Він знайшов собі справжніх друзів, хто міг би подумати! І хто? Блейн Б’ю, який ще кілька днів тому викликав у Суміре роздратування, але познайомившись ближче, Суміре зрозумів, що вони схожі. Крім Блейна цікавим співрозмовником виявився вічно розсіяний Ел, з яким вони раніше взагалі не перетиналися. Нехай не так багато, але тепер навички спілкування покращуються, Суміре може спокійно спілкуватися з людьми з гуртка казкарів.

— …Суміре!

Він зупинився на півдорозі, вийняв навушник та обернувся на оклик.

Нєж, виявляється, намагався його наздогнати, але не зміг, тому зараз довелося почекати його наближення. Суміре здивувався:

— Щось не пам’ятаю, щоб ти вставав так рано. В чому справа?

— Я хотів бігати вранці з тобою, але проспав і ти побіг без мене, — відхилившись, відповів Нєж, а потім щиро посміхнувся.

Суміре ненавидів, коли він так робить, цей альфа не повинен викликати такий приємний потяг, це неправильно.

— Навіщо? — холодно відповів Суміре. — Твій живіт навіть бігцем не прибереш.

— Що? Живіт? — схаменувся Нєж, обмацуючи прес, який раніше не викликав сумнівів у своїй ідеальності. — Серйозно? Чи ти просто підколюєш?

— Підколюю. Твоя наївність мене бавить.

— Я просто вірю тобі, — знову усміхнувся Нєж, заспокоївшись за свою статуру. — Останнім часом ми мало спілкувалися, бо ти переживав через своє походження. Тепер треба надолужити втрачене, давай бігати разом!

Подумки Суміре тріумфував: йому подобалася безмежна увага і прихильність Нежа до своєї персони, але це все все давило на совість. Нєж — син прийомних батьків, які дали йому притулок над головою, тому ставлення до сім’ї у Суміре було збудовано на принципі відплатити подякою.

— Гаразд, — здався Суміре, знімаючи навушники. — Про що нам говорити? Ми не маємо спільних тем.

— Ми з однієї казки, звичайно ж є! — знову посміхнувся Нєж, заспокоївшись за свою статуру.

***

Школа – місце, яке треба обов’язково відвідувати, щоб тебе не вважали мертвим.

Суміре вчився напрочуд добре, хоча терпіти не міг пізнавати деякі деталі життя. Він навчався в одинадцятому класі, а Нєж у дванадцятому, тому всі уроки викликали смертну тугу… раніше.

Тепер Суміре міг сидіти поруч із Блейном, який весь час копався в телефоні і показував цікаві пости, а не слухав Верджіла з новою темою з хімії.

— …Раніше оцтовий альдегід отримували гідратацією ацетилену у присутності кислоти та солей ртуті. Таким чином… — містер Верджіл різко замовк та обернувся. Суміре здригнувся за звичкою, але вчитель глянув на Блейна, захопленого телефоном: — Бачу, що містер Б’ю зовсім не хоче вчитися.

Блейн зітхнув: скільки можна отримувати догани від вчителів? Суміре тільки посміхнувся, коли побачив на екрані, що так відволікало його нового друга — селфі з Абелем, у останнього було похмуре обличчя, ніби його змусили.

І тут Сноу задумався: чому б і йому не сфотографуватися з Нєжем?..

Саме цим він і наважився зайнятися після уроку хімії. По дзвінку весь клас став збирати речі, а містер Верджіл покликав його на два слова. Коли вони залишилися наодинці, тоді й він сказав:

— Ти пропустив останні заняття з магії, в чому річ?

— А… — зам’явся той. — Були проблеми. Я… ну… Не міг контролювати сили та приховував цей факт.

— Навіщо? — суворо запитав містер Верджіл, схрестивши на грудях руки. — Ти маєш величезний потенціал, тобі не можна бути таким легковажним! Безглуздий учень — Абель, але не ти.

— Вибачте. Я не знав, що мені робити. Не думав, що закоханість так впливає на магію.

— Далеко не завжди. Магія – це відображення внутрішнього стану. Якщо ця закоханість тебе гнітить, то магія поводитиметься неприборкано. Тому ми вчимося контролювати себе та працюємо над концентрацією. Мелорі мав схожі проблеми, коли він підпалив воду… це було дивно. Але він упорався, ти теж впораєшся.

Суміре стало не по собі, але в хорошому розумінні. Він не чув слова підтримки вже дуже давно, бо ніколи не говорив про свої проблеми. Тепер він розумів, що це було дарма.

Суміре вийшов із кабінету. Тільки він подумав, що на цьому все закінчилося, як вирішив, що не знає, як і запропонувати Нежу сфотографуватись разом. Тому що просто не вміє пропонувати невластиві для себе речі. Суміре знав, у кого можна просити допомоги, коли він гадки не має, що робити — у свого першого друга.

— Мел! Гей, шериф Мелорі Ліндгрен! — Суміре наздогнав Мелорі, коли той йшов на другий поверх.

Зацікавлені незнайомі учні повернулися на такий оклик, а Мелорі довелося спуститися сходами, щоб не викликати зайвої уваги.

— Так? — спитав він. — Ти можеш називати мене інакше, але гаразд.

— Як зробити селфі з Нежем? — одразу запитав Суміре, чим приголомшив друга. — Так, це тупе питання, але, може, треба якось до такого готувати?

— От вже не думаю… — розгублено відповів Мелорі. — На мене так селфі — це одна із проблем людства, яка нікому не заважає. Нічого страшного у ньому немає.

— І що? Чи можна так просто сфоткатися?

— Так. Чому ти питаєш? Можеш просто підійти та запропонувати сфотографуватися на згадку. Він твій брат, до того ж він тебе обожнює. Думаєш, ти колись отримаєш відмову?

— Не знаю. Значить, підійти та запитати?

— Саме так…

Брендан якраз йшов на перший поверх, але почувши цікаву його тему і не менш цікаву особистість, швидко загорнув до пари. Враховуючи, що Мелорі радив Суміре щось з приводу селфі, Брендан не міг не скористатися моментом:

— Зроби селфі зі мною! — закинувши руку за плече Мелорі, він дістав телефон.

— Але… це… — Мелорі розгубився, а потім закомплексував: — Я надто страшний для таких справ!

— Ти страшний, коли злишся, а не для таких справ, — Пендрагон увімкнув фронталку та підняв телефон, користуючись моментом розгубленості Мелорі, щоб вчасно клацнути.

Суміре, поспостерігавши за цією сценкою, вирішив, що нічого страшного в реченні зробити спільне селфі — ні. Просто потрібно підібрати момент, як це зробив Брендан Пендрагон, який тепер сяє від радості від одного лише знімка у телефоні. Суміре хотів так само.

***

— Нєж, — невпевнено промовив Суміре, розпаковуючи свій ланч. Нєж зазвичай їсть окремо, але сьогодні зміг нав’язатися. — У мене є прохання…

— Що завгодно, — дружелюбно відгукнувся той, задоволений такою увагою.

— Е-е… — Суміре не думав, що це буде так складно. — Ну, знаєш… Сьогодні ну… Загалом…

Нєж упустив бутерброд на стіл і вхопив Суміре за руки, через що його серце забилося в рази сильніше. Неправильно любити брата, навіть якщо й зведеного, такого чистого й невинного, як Нєж!

— Заспокойся! — вигукнув Нєж. — А то хтось помітить це!

Суміре не відразу зрозумів, про що йшлося, але варто було йому обернутися, як усе стало на круги своя. Можливо це від нервів, але в повітрі ширяли дрібні камінці та бур’яни, начебто скасували гравітацію.

Взявши себе в руки, Суміре утихомирив безчинство і одночасно зрозумів, а точніше згадав, що є дуже небезпечним магом для оточуючих. І для Нєжа.

— Не нервуйся, — Нєж ласкаво посміхнувся, стискаючи його руки у своїх долонях. — Ти можеш просити в мене про що завгодно.

Суміре знову відчув нестерпний смуток від власного безсилля перед людиною, якого немає права відчувати любов.

— Ні, нічого, Нєж. Забудь.

***

Остін був добрим домогосподарем. Він зранку поливав газон, стежив за садом, потім прибирався в будинку та готував дуже смачні страви. Суміре ніколи не був господарським, але цими вихідними спробував ув’язатися за татом у сад, який знаходився позаду будинку.

Але все пішло не так, як він планував, бо Суміре гадки не мав, що доброго в садівництві.

— Петуньї туди не садять, Суміре, любий, — Остін не знав у чому причина несподіваної уваги молодшого в сім’ї, але був дуже радий. — Давай посадимо їх на сонце.

— Ненавиджу квіти, — буркнув Суміре.

— Навіщо тоді садиш їх зі мною?

— Ну… Від мене ніякого штибу. Хоча я повинен вести себе вдячніше.

— Не говори дурниць! — Остін обурився. — Ти нічого нам не винен! Ми твоя сім’я ось і все.

— Але ж через мого татка ти спав у кришталевій труні! Не вірю, що ти так просто про це забув!

— Не забув, — лаконічно відповів Остін. — Це було жахливо. Але це вже минулося, а ти — не твій тато, розумієш? Нема чого порівнювати себе і його, ти дуже хороший.

Суміре приречено зітхнув. Від доброти ще більше зміцнюється почуття обов’язку.

Він клацнув пальцями — з землі спалахнуло фіолетове секундне сяйво, після якого всі квіти проросли та розцвіли на очах. Остін зрадів посвіжілому саду, а потім поспішив похвалити Суміре:

— Бачиш? Якщо темна магія здатна творити добрі речі, то чому не можеш ти?

— Суміре! — Нєж вискочив на ганок будинку, а помітивши Суміре з татом у саду, зодягнувся: — Я подумав, ти пішов на пробіжку без мене.

Остін весело розсміявся:

— Як ти будеш Суміре з його чоловіком ділити?

— З яким чоловіком? — невдоволено пробурчав Нєж, як кіт, якому настали на хвіст.

— Про це я й говорю, — потім поплескав Суміре по плечу. — Доведеться тобі виходити заміж за Нєжа, він без тебе і ранок не може пережити.

Суміре легко почервонів, бо сама ідея була втішною та приємною. Нєж спустився до них сходами, бурчачи щось про чоловіка, битий ревнощами від думки, що якийсь альфа може відібрати всю увагу молодшого брата.

— Я буду добрим чоловіком! — сказав він.

— Не маю сумніву, — сказав Остін, а Суміре так і не зрозумів: жарт це чи ні. — Роботи в саду я вже не маю. Піду приготую щось смачненьке!

Нєж проводив тата поглядом, сповненим дитячої образи за недавнє припущення про майбутнього чоловіка молодшого.

— Нєж, — наважився Суміре. — Я хочу зробити з тобою селфі!

— Правда? — вмить зрадів Нєж. — Чи можна тебе обійняти? І викласти в мережу потім? Щоб усі бачили!

Суміре посміхнувся, не розуміючи, чому раніше так боявся запропонувати. Тим не менш, Нєж — єдиний альфа в його житті.

***

Замість одного знімка вийшло кілька. Суміре і Нєж трохи захопилися, але з їхньою фотогенічністю — можна пробачити. Суміре весь вечір переглядав фотографії на телефоні, доки не наважився відправити одну своєму татові.

В телефоні з’явилася темна вирва, через яку чітко просвітилося зображення його тата — Кейдна Еверітта. Він був прекрасний навіть із фарфоровою блідою шкірою, яка під чорний одяг викликала відчуття готичного короля. Проте зовнішність оманлива.

— Цей хлопець і є Нєж? — запитав Кейдн.

— Так, — Суміре не зміг стримати посмішки. — Що скажеш?

— Як він схожий на Сноувайта, — за гордістю Короля Зла не зрозумієш, комплімент це був чи ні. — Він із розряду героїв, Суміре. А ти потенційний лиходій. Ні, я не кажу, що ти станеш таким, але шанс великий.

Суміре сумно посміхнувся. Мабуть, магія Принца Зла небезпечна, а сам Принц вочевидь не позитивний персонаж казки, не міг сприймати себе таким.

— І все ж, — сказав він. — Мріяти можна завжди.

— Якщо цей альфа тобі такий дорогий, то зачаруй його.

— Що? — чомусь жахнувся Суміре. — Я так не можу! Я не хочу вимагати всього обману.

— Що ж, мої вітання, — розвів руками тато, — ти щойно довів, що не злодій. Тому вистачить себе мучити, насолоджуйся життям, яке тобі дали у світі, де темні маги мають шанс стати щасливими.