Передбачувана смерть персонажа

Всі говорять про війну. Батьки на кухні, однокласники поміж уроками, відеоблогери в мережі. Хочеться заритись в плед й ніби мале ведмежа засопіти в сплячці. Сказати, контраргументом, як ті дітлахи з двору - Я в домікє! Але чи сон завжди приносить спокій?

Смерть це кінець? А якщо ні, тоді що відбувается з людьми котрі вертаються з потойбіччя?

В індустріальному Місті панують порядки розділення районів, соціальних класів та правил Вищої Поліції. Ці люди можуть вбивати заради розваги, проваджувати диктатуру та суцільно контролювати жителів. Однак завжди є противага. Це Підпілля. 

Мить коли межа між вигадкою та реальністю стерлась.

Війна спалахнула неочікувано, зі страхом та, ще раз страхом. Всі хотіли вижити, а ми хотіли любити. Останні хвилини, останні секунди разом. ми чули останні подихи одне одного, чули, та не знали, що ж буде далі.

Розкидані пелюстки троянд, ароматичні свічки та вечеря супроводжувалися важким запахом смерті. Вона хотіла піти красиво, та їй не вдалось. У долі на Джену були свої плани.

Одна з багаточисельних картин, які доводиться бачити Дáміану під час роботи судмедекспертом.

— Пітьма все сильніша…

— На світанку!

Діалог Берена і Фінрода в темниці Саурона.