Річкова прохолода
- Забороняю перекладати роботу російською
- Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Нічого особливо ! Просто замальовка одного жаркого літнього дня Хюрем і валіде у Рогатині 🌞🌡️🇺🇦 .
Фанфік, у котрому кінцівка частково дає відповідь про долю героїв, проте все ж залишаючи можливість читачеві зробити власний висновок
Увага! На сайті заборонена романтизація, нормалізація та видавання за щось правильне й бажане таких явищ як насилля (фізичне, сексуальне та психоемоційне), відсутність прямої згоди на секс та навколосексуальні практики, педофілія, зоофілія та знущання над тваринами, а також різні прояви ненависті та нетерпимості, як-от гомофобія, расизм, сексизм тощо. Персонажі, котрі беруть участь у сценах сексуального характеру, мають досягти віку сексуальної згоди (16 років), а краще — повноліття (18 років). Роботи, котрі порушують правила сайту, будуть видалені із зазначенням причин.
Нічого особливо ! Просто замальовка одного жаркого літнього дня Хюрем і валіде у Рогатині 🌞🌡️🇺🇦 .
Це історія про закінчення війни в Україні 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Події цього фанфіку розгортаються у 1534-1535 роках . Валіде султан жива і взагалі не збирається хворіти і помирати як було у серіалі .
Точка зору сусіда Сульфуса. (◕ㅅ◕)
Присвячую це майбутнім читачам, сподіваюся вам зайде😃👍
Пайпер - молода дівчина, блондинка… Вона зовсім звичайна, на перший погляд. Але є те, що її відрізняє від інших.(я леді баг!! я талісман! чудо з чудес..-) А саме, її робота(ще в неї є підробіток у пекарні, але то вже таке).
Тепер Сокі живе щасливим життям, з чоловіком і дитиною. Чи не так?
Хлопець, що одержимий дівчиною, нарешті зустрічає її у реальному житті. Він ідеалізує її, марить нею. Не помічає власних протиріч і вважає, що йому дозволено трошки більше, ніж іншим.
Сьогодні зірки не те щоб не нашіптували землі усілякі секрети своїм мерехтінням — їх взагалі не було. Небо здавалося великим чорним полотном з однією лиш білою плямою – повним місяцем.
Це події, які відбулися після вбивчої гри в Danganronpa: World Art Despair. У цій частині ви дізнаєтеся більше про життя вцілілих учнів і про їхню подальшу долю.
https://www.fanfic.pp.ua/node/10042
Дехто згадує травматичні події з сміхом, дехто з сумом, а я згадую зі спокоєм. І так відбувається лише через те, що я вже дуже погано пам’ятаю, що саме відчувала в той момент мого життя. Момент, який став ключовим в моєму житті, і який я б хотіла забути назавжди.
Сприймайте цей твір як хочете. Як записку, зізнання чи розмову, не важливо. Головну суть я написала.