Му Цін

Сє Ляню не важко, йому просто нестерпно. Він тримається за слово «стабільність», виправдовується «у мене все гаразд» та грає у напрочуд цікаву гру про роботів. 

Він не може забути ці червоні троянди.

— А-Ян, твої балачки одного дня точно зведуть всіх нас в могилу!

— Ха-ха, Му Цін, якби все справді було так погано, то ми загинули б ще вісімсот років тому, ха-ха!

— О, Небеса! Я так більше не можу! Ваше Високосте, скажи їй щось! Хай замовкне!

Тцгф в сеттінзі «Калейдоскоп смерті».

Про те, як Сє Ляня «загубили» на Раді небожителів.

— Шо там твій стрьомний сталкер?

Ніхто не полюбить такого як він, такого можна тільки брати, з думками про іншого, із зайнятим сердцем. Але нічого. Йому і цього достатньо.

Му Цин не вміє вибачатись словами, але він точно знає, що у Фен Сіня стоїть на нього у

Ось він бере її за руку та посміхається. Му Ціну не віриться, але той справді вміє посміхатись так щиро, невимушено, ледь не закохано.

До того, щоб завести кота, його підштовхнула слушна думка, що кіт точно не зрадить, не натворить дурниць, не втече від проблем, а заодно і від тебе в придачу, хоча до того здавалось, що ви друзі… а може навіть й більше.