Хва Чен

Сє Ляню не важко, йому просто нестерпно. Він тримається за слово «стабільність», виправдовується «у мене все гаразд» та грає у напрочуд цікаву гру про роботів. 

Він не може забути ці червоні троянди.

Сянь Ле. Його розбитий скарб, наново зітканий із болю, страждання та принижень. Колись він з повагою та шаною відносився до Володаря, схиляв голову, захоплювався зброєю і дарував свою чудову усмішку.

Тепер він готовий сотні разів розкидатися в небі ясним маревом власної тіні й сріблястим відблиском метеликів, поки рука Його Високости тримає його, а очі виблискують щирим зацікавленням таємничою постаттю послідовника – тепер Володарем Привидів, чия душа навіки належить Богові.

— А-Ян, твої балачки одного дня точно зведуть всіх нас в могилу!

— Ха-ха, Му Цін, якби все справді було так погано, то ми загинули б ще вісімсот років тому, ха-ха!

— О, Небеса! Я так більше не можу! Ваше Високосте, скажи їй щось! Хай замовкне!

Хва Чен — талановитий молодий тату-майстер, який несподівано зустрічає примарно знайомого хлопця, але поки не знає, що ця зустріч потягне за собою всі старанно заховані скелети з шафи. Тепер йому час зазирнути в себе і визнати те, хто він такий насправді.

отично-романтичні мрії на тлі вересових пусток та чорного моря.

Хе Сюань повертається в свій минулий дім. Хва Чен залишається поряд.

переклала власну стару роботу і трохи переробила на честь #сніжнийданьмей від улюбленої персефони❤️

солоденькі хвалянікі та перший сніг, що нещодавно був майже по всій Україні хєхє

Тцгф в сеттінзі «Калейдоскоп смерті».