Того вечора вони повертаються до квартири Фен Сіня, і Му Цін навіть не встигає зняти пальто чи взуття, коли Фен Сінь тягне його за руку, щоб він пішов за ним на кухню. Фен Сінь високий, але йому доводиться ставати навшпиньки, щоб відкрити одну з вищих шаф і витягнути щось із полиці…
Маленька коробочка. Темно-коричнева, як еспресо, перев’язана золотою стрічкою. Він кладе її в руки Му Ціня, щоки червоніють від чогось, що аж ніяк не може бути холодною весняною погодою.
— Фен Сінь, – голос Му Ціна стає тихішим, ніби попереджуючи, але його груди стискаються, і він має раптове бажання протиснутися повз нього й втекти в вуличну темряву.
— Я знаю, — поспіхом відповідає Фен Сінь, дивлячись на коробку й тиснучи її в руки Му Цін. – Я знаю. Ти говорив…
— Я не люблю солодкого, — Му Цін заціпеніло завершує речення замість нього.
Примітки від авторки: Дія відбувається у кінематографічному всесвіті After Hours Office AU.
Примітки від перекладача: Будь ласка, перейдіть за посиланням на оригінал та залиште kudos 🤍
