dostockerman.
халепа ходяча
Оріджинали
16+
Змішані
Аполлінарія Вімарон, Ілос К'юрі, Іса Вебер, Август
Міді
Запитуйте дозволу
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
пт, 07/29/2022 - 15:58
вт, 10/24/2023 - 01:01
670 хвилин, 2 секунди
1
Навіґація

Чи зможуть вони подолати прірву між собою?

Хто зна.

* у даному фанфіку 4 головних герої: гетеро-пара та гомо-пара. Випуск розділів йде почергово ( перші 2 - гетеро, наступні 2 - гомо )

Розділ 1. "Додому"

Фактично вона втікала від життя, яке руйнувало її вісімнадцять років. Якщо розглянути більш ситуативно - вона втікала від своєї аб’юзивної матері-нарцисса, яка руйнувала її скільки вона себе пам’ятає.

Розділ 3. "Художник"

На всьому прибережному ринку це була найяскравіша голова. Мабуть, взагалі одна така на все це містечко: руда та кучерява. Він сидів на облупленій табуреточці, оточений своїми роботами.

Розділ 4. "Повернення"

Вони прибігли майже одночасно, але в абсолютно різні домівки. Августа вдома чекали люблячі батьки, а Ісу — прийомна сім’я. Чесно кажучи, називати це сім’єю ні в кого не повертався язик, особливо у Іси. Він називав їх просто, чітко, лаконічно — йобані алкаші.

Розділ 7. "Прірва"

Вони не повернулись ні ввечері, ні пізно ввечері, ні вночі. Вони не повернулись. І не повернуться більше ніколи. Метою їхньої поїздки були якісь ділові справи, але найважливішим пунктом був магазин для художників.

Розділ 11. "Прощання"

Для нього це була не просто двоповерхова будівля, в якій він прожив вісімнадцять років свого життя. Ні. Це була його домівка. Його місце, де завжди чекали, завжди любили. Місце, де завжди було спокійно. Стіни цього дому рідко були свідками сварок, бо сварки? В його сім’ї? Аж ніяк.

Розділ 12. "Алкоголь"

Одне його око, синє, з зеленими вкрапленнями, нагадувало про матір, інше — майже чорне — про батька. Тому він намагався не дивитися в поверхні, які могли відбити його лице. Але зараз він зайшов у ванну кімнату, аби забрати дещо. Ох, якби про це «дещо» дізналися його батьки..

Розділ 13. "Зіткнення"

Ступор. Темний, холодний та в’язкий. Хочеш ти цього чи ні — він поглинає тебе, краде можливість мислити, говорити, рухатись. Наче в твоїй голові перегоріла лампочка, яку ти не можеш замінити. Але може замінити хтось інший.

Інтерв'ю з Аполлінарією

 Вітаю, Аполлінарія.
— Вітаю, пані інтерв’юєрко.
— Я обізнана про те, що ти палиш, тому підготувала для тебе попільничку і цигарки, бери, будь ласка.
— Хм, дуже ласкаво з твого боку підтримувати мою ядовиту звичку. Дякую.

Розділ 15. "Спасіння"

Його свідомість сплуталася, як нитки неслухняного клубка. Очі блукали, тяжке прискорене дихання, що змінювалось його затримкою, ще більше дурманило і змушувало дійсність пульсувати.

Розділ 16. "Кушель"

Наскільки відома історія Сабіни Шпільрейн? Причетні до психології, прихильники Фрейда та його наступників, люди, що читали Фіцджеральда, або просто ті, хто цікавиться шизофренією — можливо обізнані.

Розділ 17. "Сповідь"

Як, по вашому, відчуваються обійми майже незнайомих людей? Незграбно? Дивно? Бридко? Можливо. В більшості випадків — так і є. Хтось з вас впевнений, що не варто цього робити, а хтось більш товариський і вже розкриває свої руки-хапачки.

    Вподобайка
    4
    Ставлення автора до критики