21. Те, про що мрієш

Я йшов по коридору та передивлявся на ходу останні документи, які прислали з кордону Імперії. Я не почув тихі кроки позаду, тоді хтось закрив мені очі. Я посміхнувся та завмер. Лише одна людина в замку могла так вчинити.

- Хто? – питав дзвінкий жіночий голос.

- Айнур, - розвернувся я, цілуючи дружину-королеву у пухкі губи.

Вона обійняла мене за шию, документ стали непотрібними і полетіли на підлогу. Айнур прикусила нижню мою губу, несильно прикушуючи її іклами. Я вирішив теж не залишатися осторонь і вкусив верхню губу дружини. Моя пантерка заурчала від задоволення. Притискаючись щільніше до мене, Айнур стала облизувати кінчиком язика місце, куди недавно кусала, не відпускаючи мене ні на мить. Вирішивши, що з дружини вистачить, я відпустив губи Айнур, вже цілую шию, притискаючи і залишаючи мітку на ній. Я обожнював свою дружину і кожна наша близькість запам’ятовувалась надовго.

- Мій королю… - її вздохи для мене як солодка музика.

Айнур тонула в палаючому поцілунку, запускаючи руки під мою сорочку. Я не відривав погляду від дружини, легко підштовхуючи її до стіни. Не гоже королю   вести себе так розкуто серед коридору, де повно допитливих очей. Айнур закинула  ногу мені на пояс, притягнувши ще ближче, наші тіла спліталися сильніше. Одяг ставав зайвим, застібки на сукні нехотя піддавалися. Я відчував її шкіру та ніжні руки на моїй спині.

- Айнур… - відірвався від м’яких губ я, - у нас нарада…

- Ну той що? Не виділиш хвилинку для своєї королеви?

- Думаю, за хвилинку ми не встигнемо, - похабно облизав я чужі губи.

- Ми вже десять років одружені… Я хочу доньку, - запустила пальці у моє волосся Айнур, - нашому сину вже сім, майже дорослий. Він проводить весь час з твоїми людьми і тобою. А я?

- Я кохаю тебе…

Айнур потерлася носом об мою щоку, прикусила мочку вуха, а потім перейшла до губ. Я на мить завмер, здивувавшись її напору, швидко перехопив ініціативу. Жодні губи на світі не могли б подарувати мені насолоду. Обіймав її за спину сильними руками та виціловував шию та плечі, з яких Айнур спустила сукню.

- У спальню? – поцікавився я.

Моя королева кивнула. Як ми добралися не пам’ятаю, але на круглий стіл я спізнився на дві години…

***

Кам’яний стіл з кріслами пустував, коли я увійшов. Під стіною перемовлялися Маркус з ельфом. Фаріель учтиво мені поклонився, а начальник охорони замку поспішив потиснути руку. Ми довгий час не могли наладнати стосунки, Маркус мене від всієї душі ненавидів. На щастя, наші бої та дуелі в минулому, тепер я можу довірити йому власну спину та захист найдорожчих людей. Він береже  мій власний спокій та замок.

- Ваша величність, - зайняв своє місце Маркус за столом, - у замку все чисто. Доклад я доставив у ваш кабінет.

Поки я говорив з ним, увійшов Сатору і зайняв місце зліва від мене. Канцлер імперії писав усі укази та виконував частину моєї роботи. Горгон легко посміхнувся та зарився у свої папери, встигаючи одразу читати кілька документів та слухати розмови інших. Він пречудово справлявся зі своєю роботою, даючи мені більше вільного часу на королеву та нашого сина. Увійшли Калеб з дружиною. Всі одразу кинулися їх вітати. Тиждень тому у пари народилися близнюки, а Юкаріка вперше після пологів покинула дім. Вона виглядала красунею, на неї часто заглядалися, забуваючи, хто її чоловік. Калеб приймав вітання та широко посміхався до мене кликастою посмішкою.

- Вітаю, - потис я руку названому меншому брату.

За кілька хвилин усі всілися, почули сварку за дверима. Редіан на восьмому місяці вагітності прийшла на засідання, підтримуючи живіт обома руками, за нею поспішав Барт, її чоловік. Ця парочка мене часто дивувала, обоє стали військовими і захищали кордони імперії. Барт ходив за Редіан з першого дня зустрічі, але лише через шість років вона погодилася стати його дружиною. І навіть зараз у своєму нелегкому стані вона не хотіла пропускати наші зустрічі. Її давно звільнили зі служби, але Редіан було впертою і ревнивою, не полишала свого чоловіка ні на годину. А Бартіон до сих пір виглядав як закоханий хлопчисько і все дозволяв своїй дружині. Він цінував її думки та шалено кохав.

Оулін прийшов останнім, бо з головою поринув у нові дослідження. Він розправив мантію Архимага Імперії та чинно зайняв своє місце. Не зважаючи на свій високий статус Оулін лишився добродушний і веселий. Правда, іноді від його витівок ставало не весело людям довкола. Архимаг не сидів на одному місці жодного дня. Я знав, що він буде прикривати мені спину.

- Пробачте, - буркнув він та усівся.

- Почнемо, - заговорив я.

Ми говорили про проблеми та успіхи імперії, про нові факультети в академії, куди я відправив учитися Тайрона та Варіеля. У нага та ельфа були хороші магічні задатки. Тільки-но ми кінчили про неприємне, прийшов Закарі.

- Я спізнився, ваша величність, шторм.

- Знаємо ми твій шторм, - мовив Маркус, - у тебе весілля через два дні.

- Я ледве вирвався, - плюхнувся за стіл Зак, - вони не хочуть без мене готуватися! Всі ці квіточки та костюми…

Веселий сміх дзвенів довкола, я посміхався разом з друзями. Все ж добре знаходитися поряд з тими, кому ти не байдужий. Теплі руки дружини торкнулися мого плеча. Я повернув голову до Айнур.

- Твої батьки та сестра приїхали, - повідомила вона.

- Сатору, закінчуй без мене, - піднявся я.

Під руку з Айнур ми покинули зал та поспішили у двір. З карети вийшов Тиранус, який подав руку моїй матері. Її очі закохано сяяли лише для батька. Маленька сестричка вже ганяла по дворі з моїм сином. Я посміхнувся батькам та став підходити до їх ближче. Моє життя продовжуються…