Повернутись до головної сторінки фанфіку: Сповідь безіменного

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Обсяг цього твору не перевищує 50000 слів, а у Word нараховується рівно 80 сторінок, і важко повірити в те, що такий маленький текст я писала трішки більше року. Він точно не наповнений геніальними метафорами, влучними аналогіями та цікавими описами, але я рада, що хоча-би спробувала доторкнутися, нехай і кінчиками пальців, до своєї дитячої мрії - бути причетною до світу літератури. Це було може невдало, але дуже-дуже цікаво і складно водночас.

Мені пощастило, що протягом усього часу крізь цей шлях я пробиралася не одна, і хотілося би окремо подякувати тим людям, які супроводжували мене до кінця.

Редакторка і, не побоюся цього слова, моя наставниця Вікторія Юрків допомагала мені не тільки підчищати текст від пунктуальних та граматичних помилок, але й підсвічувала недоліки сюжету та стала моїм першим критиком, якого мені так не вистачало. Дякую, Віко, за нашу прекрасну співпрацю і весь той досвід, що ним ти поділилася зі мною. Твої нечасті комплементи щодо певних розділів чи уривків дуже мотивували мене продовжувати писати далі та допомагали бути більш впевненою в собі.

Творцем неймовірної краси ілюстрацій, що виступили візуальним доповненням до твору, та обкладинки стала моя найкраща у світі подруга Валерія Чередніченко. П’ять років тому ми з великою долею іронії говорили за створення подібних спільних проектів, а тепер, типу, ми реально без жартів це зробили? Без твоїх, Леро, підтримки та віри в мене цього би точно ніколи не сталося. Дякую тобі за те, що ти завжди була готова просто вислухати мене та залишалася поруч, не дивлячись ні на що.

Хочу подякувати Дар’ї Тараньжиній за те, що взялася за таку клопітку роботу, як вимальовування кожного кадру для буктизера.

Також я вдячна своїй подрузі Мар’яні, яка напряму не приймала участі у створенні тексту та додаткового до нього контенту, але стала моїм острівцем спочинку від постійної роботи та нескінчених переживань. Дякую, Мар’яно, за те, що показувала мені життя поза сірими буднями та подарувала купу позитивних емоцій і спогадів.

Сама я як читач не дуже довіряю новим авторам і надаю більше перевагу майстрам письменництва, тому, на останок, хотілося би подякувати кожній людині, яка приділила свій час цьому твору та дочитала його до кінця. Дуже буду рада, якщо ви поділитеся своїми враженнями (не важливо поганими чи хорошими) зі мною.

Ще спишемося,

Вікторія.

    Ставлення автора до критики: Позитивне