Хан Джісон (Han)

хан чеше потилицю, кидається сніжками і каже: «от би дожити до тридцяти завести собі кішку і в обнімку з нею зкинутись з моста». я слухаю його та думаю який він, бляха, дурний. бідна майбутня кішка.

йшов п’ятий рік, як короля со вважають недоправителем недокоролівства. аби підняти статусність в очах інших, радник джисон радить знайти королю наречену.

Мінхо важко дихає і відкидає голову на спинку стільця.
– Знову?
– Не знову, а наново. Скільки взагалі можна про мене балакати? Знайду і всю душу витрахаю, клянуся.

Синмін заплутався у власних почуттях, стосунках з друзями та сім’єю. Темна магія огортає його смертельними обіймами 
Проте найважче з Мінхо, який знову і знову вривається в життя, лишаючи опіки на серці.

Хан не говорить про свою орієнтацію навіть улюбленим друзям. Він думає, що приховувати її не так уже і важко, але все змінюється, коли в його житті з’являється Фелікс. Що тепер робитимеш, Хані?

Джісон пише хлопцю, з яким у нього було невдале побачення наосліп, але, здається, помиляється номером.

Хан знову тікає в своє улюблене місце.

мінхо пішов до військкомату залишаючи там свою медичну картку, номер телефона та частку миролюбства. мати орала, зриваючи голос, кидалася з кулаками, намагалася пробити стіну з неправильно зрощених кісток.

ав, в якому Джісон сліпий як кріт, і відмовляється носити окуляри, або лінзи, а Мінхо бариста

Мінхо майже двадцять шість, він доросла самостійна людина. В нього престижна робота в університеті, декілька близьких друзів, чудова підтримуюча сім’я. Він знімає квартиру недалеко від центра міста та ходить до ресторану кожні вихідні. Він щасливий. Начебто.