Чужий гнів.
Сатана кричав занадто голосно. Ви знали, що крик є поширеною фізіологічною реакцією організму на стрес або біль? Виходячи з цього визначення, можна подумати, що дискомфорт, який я заподіював зараз, був максимальним. Але це навіть не половина того, що його чекає. Якби він знав, то благав би не про те, щоб я зупинився, а про смерть. Швидкої смерті. Занадто голосно для мене, я вважаю за краще працювати в тиші.
Але в мить, коли я відділяв ніжну шкіру повік від тіла, дивлячись, як очі заповнюються сльозами, змішуючись з кров’ю, зовсім не звертаю уваги на його крики. Декілька секунд мені було все одно на те, як тремтять його кінцівки, як пальці намагаються вхопитися за повітря і знайти там порятунок. У порожнечі. Я насолоджувався його агонією, його страхом і болем. Зараз хоч трохи, але він випробовує те, що заподіював дітям багато років. Зараз він в моїй владі. Я тільки почав, ми тільки почали.
У мої плани не входило заподіювати біль, я лише зробив те, що робив завжди. Примушував людину дивитися до кінця, не даючи закрити очі. Сьогодні Сатану чекає воістину теплий прийом, сьогодні я покажу людям їх темні сторони, потривожу їх демонів, трохи відкрию двері, звільняючи пітьму кожної душі. Зараз у багажнику орендованого авто лежало непритомне тіло, я зменшив дозу транквілізатора, мені треба, щоб педофіл відчував все через дві години.
У багажнику лежав будівельний степлер, стопка газетних вирізок про скоєні ним злочини, я вибрав найсоковитіші кадри і фотографії викрадених дітей. Останній раз подивившись на тіло, звертаючи увагу на очні яблука, які закотилися і зараз були просто білими і порожніми. Навіть якщо сьогодні він виживе, то зір точно втратить. Неможливо постійно підтримувати необхідну вологість слизової оболонки. Навіть з потрібними краплями, яких у нього точно не буде.
Але я готовий поставити свою свободу на кін, я готовий ризикнути. Адже якщо Сатана виживе, він зможе впізнати мене. Але якщо він залишиться жити, це означає я не вгадав. Означає в людях немає пітьми. Немає праведного гніву. Скоро я дізнаюся, скоро усі ми станемо глядачами запального шоу у цирку гріха. Я детально вивчив місце нашої вистави: сьогодні ми відвідаємо середню школу з великим парком на території. Звідси були викрадені останні жертви.
Батьків дітей, які були в підвалі, не проінформують про порятунок, доки не встановлять особу. На це піде близько шести годин. А це якраз потрібний час для фінального акорду. До школи веде невеликий сквер, який закритий в нічний час, з невеликою асфальтованою дорогою. Камер на моєму шляху немає, але все ж вирішив перестрахуватися. Я надів кепку з довгим козирком і капюшон. Мій зовнішній вигляд був огидний, я був схожий на плебея, але сьогодні я не можу надіти білу сорочку. Це занадто приверне увагу.
О шостій годині ранку відкриваються ворота до скверу, я ж проїду через другий вхід, який відкритий двадцять чотири години на добу, але він не користується популярністю. Часу залишається усе менше, не люблю спізнюватися, а сьогодні це неприйнятно. Зупинка коштуватиме мені свободи, а може і життя.
Педофіла знову довелося нести на плечі, до його тріумфу залишилося зовсім небагато часу. Невеликий рюкзак з усім необхідним і голе тіло на плечі. Скажу вам чесно, це найогидливіше, що я робив – носив людину на плечі. Я дуже пошкодував, що не загорнув його в простирадло. Але зараз вже не можна гальмувати. На території є футбольне поле, яке майже не використовується, сюди не заходять учні, але поруч біговий трек.
У шість ранку, як тільки старий сторож відчиняє замок, на територію сквера забігають близько тридцяти чоловік. Сьогодні, якщо я все прорахував і батьки ще не дізналися, що їх діти живі, вони будуть тут. Я завжди захоплювався людьми і їх любов’ю до свого тіла, їх бажанням зробити його витриваліше, сексуальніше, засмагливіше навіть у найтемніші періоди їхнього життя. Але сьогодні це мені на руку. Сатана вже прикований кайданками до стовпа. Довелося постаратися, щоб тіло без свідомості не впало на землю.
Проблема у тому, що навіть обливши людське тіло бензином і кинувши сірник, воно не горітиме до кінця, поки не залишиться купка попілу. Нажаль це працює тільки у фільмах. На ділі ж тіло перестане палахкотіти, як тільки випаруються горючі матеріали. Шанс вижити при підпалі дуже високий, що не входить в мої плани. Мені доводиться встановити дозатор з бензином, який повільно крапатиме на тіло, створюючи безперервне джерело палива.
Останні штрихи: мені довелося написати табличку на шматку картону, намагаючись максимально змінити свій почерк. Прибити газетні вирізки будівельним степлером по потрібній території, які приведуть бігунів до вистави. Поза сумнівом, крики теж притягнуть увагу. І фінальний акорд, який змусить педофіла прокинутися. Напис на табличці червоним маркером і великим шрифтом свідчить: «Я насилував ваших дітей». Табличка в комплекті з потрібними фотографіями і статтями повинна спрацювати як червона ганчірка на бика.
Я підношу табличку до грудей Сатани і закріплюю її двома ударами будівельного пістолета. Як тільки перша скоба розриває плоть, а усвідомлення болю доходить до мозку, він опам’ятовується. Я впевнений, що зараз йому дуже дискомфортно: слизова оболонка ока висохла, він майже нічого не бачить, але мені треба, щоб він бачив кожне обличчя, бачив вибір кожної людини. Я відходжу на пару кроків і стаю глядачем мерзотної картини, спостерігаючи, як випорожнюється Сатана.
Страх, подвійна доза транквілізатора; дивно, що він не зробив цього раніше. Сьогодні я дам людям вибір: перед ногами педофіла знаходяться декілька предметів. Одна частина з них може його врятувати, друга – вбити. Подивимося, що виберуть люди. Рот його все ще заклеєний сірою липкою стрічкою, зараз ще рано її зривати і привертати увагу його криками, залишився фінальний акорд. Чи розпалювали ви вогнища за допомогою бензину? Моє улюблене – це коли сигаретним недопалком підпалюють паливо, на жаль, це так не працює.
Бензин не спалахне від простої сигарети, а ось від іскри від неї може. Але сьогодні я і так досить ризикую, сьогодні це запальничка, каністра з паливом і ключі від кайданків.
У людини завжди є вибір. Сьогодні я надам його. Вони зможуть звільнити педофіла, а зможуть влаштувати йому страту. Як думаєте, що виберуть люди? Я вже знаю відповідь. Думаю, що треба трохи прискорити процес. Я відкрутюю вентиль каністри, яка випускає невеликі об’єми бензину на голову Сатани, і дивлюся, як прохолодна бурштинова рідина стікає спочатку на голову, вбираючись в чорне кучеряве волосся. Він намагається кричати і замружити очі, але на жаль, сьогодні доведеться бачити все.
Піт стікає повільними цівками по голому тілу, чоловік намагається звільнитися, хоче вибратися, хоче жити. А чи залишав ти життя своїм останнім жертвам? Ні. Востаннє я перевіряю усе необхідне, вентиль перекритий, табличка на грудях закріплена і тепер теж просякнута горючим паливом – мені це тільки на руку. Доводиться закапати йому о в очі по парі капель для зволоження слизової оболонки і очищення її від бензину.
Усе приладдя лежить на невеликому виступі поруч, запальничка не постраждала, вона суха і готова до використання. Клейка стрічка відривається від імені чоловіка, роблячи його чорні вуса ще менш густими. І у цей момент пронизливий крик лунає на весь сквер. Але тебе не прийдуть рятувати, Сатана. Сторож школи сьогодні п’яний, йому три дні поспіль приносять по пляшці горілки на початку зміни від анонімного адресата. А ось бігуни, які потрапили до скверу, вже наближаються, зараз ми їх побачимо. Я останній раз перевіряю, чи все прибрав за собою.
– Прошу, Богом прошу! Відпустіть. Я все усвідомив, я більше не буду. – Звичайно не будеш. Я не хочу вступати в діалог, зараз мені треба відійти на безпечну відстань. Трохи вище на стадіоні є закрита суддівська будка, її вікна тоновані, що дозволить мені спостерігати за гарячою виставою непомітно. Я вже розгортаюся, щоб віддалитися, а Сатана все не зупиняється просити вибачення. Але навіщо ти просиш його у мене? Ось прийдуть батьки, попроси у них. Я непомітно йду.
6: 10 – часу якраз вистачить, щоб дійти і влаштуватися зручніше. Забув розповісти, я детально вивчив справу своєї нової практикантки, я вважаю за краще знати, з ким маю справу. Милій Анні двадцять чотири роки, не була помічена ні в яких розглядах, веде домашній спосіб життя, сторінки в соціальних мережах порожні, є деякі згадки про її дитинство, але після шістнадцяти років вона ніби пропала, ніби данні про неї навмисно видалялися. Це можливо тільки за умови, що вона проходила по закритій справі в поліції.
Але з’ясувати це мені не вдалося. Але вдалося знайти її медичну карту: в шістнадцять вона зверталася за допомогою з численними забиттями і парою переломів. Але знову ж таки, немає ніяких відомостей, чим вони були викликані. У пані Анни є брат, пара подруг і живі батьки. А ще один дуже цікавий збіг: мила Анна кожен ранок бігає по п’ять кілометрів у цьому сквері, і через хвилину вона і ще кілька людей виявляться тут. Я прикрив за собою двері суддівської, якою давно не користувалися за призначенням, затхле повітря тхне в ніс, але навіть це не відволікає мене.
Зараз я повністю поглинений виставою, я бачу, як перші бігуни з’являються на доріжці, навіть знаходячись на відстані, я виразно чую крики Сатани, як він просить вибачення. Це ідеальна вистава. Перші три людини підходять, але я все ще не бачу пані Анни. Чоловіки звертають зі свого звичайного маршруту і повертають у бік педофіла, який привертає їх увагу. Хороший хлопчик, голосніше. А він ніби чує і починає волати ще голосніше.
Прибулі люди не підходять до нього, а лише передають газетні вирізки з рук в руки, дивлячись на соковиті картинки з минулого. Їх невпевненість підкріплюється криками: «Пробачте, я більше так не буду». Ніби це не дорослий хворий чоловік з розладами, а дитина, яка розбила старовинну вазу бабусі. А ось і Анна, давай, мила, не розчаруй мене, підштовхни натовп, розбуди їх гнів, оголи їх ненависть, нехай їх поглинуть їх демони. Зібралося вже близько двадцяти чоловік, вони лише стоять, вони не підходять, вони все ще бояться.
Але все міняється у той момент, коли вони помічають фотографії зниклих, в цю секунду натовп перестає сумніватися. Їм не треба підтвердження поліції, їм не потрібен суд і розгляди, зараз вони судді, зараз вони одночасно демони і боги з владою, яка зберігається в полум’ї запальнички. Я не чую, про що вони говорять, я бачу їх різкі рухи, їх напружені спини, серед них тільки чотири жінки. Але одна відрізняється: її біляве волосся зібране у високий хвіст, а чорні лосини обтягують стрункі ноги.
Я дивлюся лише на її поведінку, як вона приборкує натовп, як направляє його, я хочу, щоб пітьма, яку я побачив в її блакитних очах, розплеснулася, вирвалася назовні руйнівним потоком. Анна мне одну з вирізок, я бачу, як її спина напружена, а рука з силою стискає клаптик паперу. Ніби це особисте. Я бачу, як її плечі трохи тремтять, і в якийсь момент я не чую, що вона говорить, але вона ніби віддає наказ, ніби відкриває замкнуті двері, вона випускає пітьму. Троє чоловіків підходять до Сатани, я знаю, що вони виберуть.
Один з них бере каністру і поливає і так облите тіло бензином, намагаючись не упустити жодної частки шкіри. Молодець, вірний вибір. Другий нахиляється і піднімає металеву запальничку. Шкода, через відстань я не бачу страху в очах педофіла, я впевнений, він прекрасно пахне, страхом упереміш з паливом. Шкода, я не бачу його обличчя, він до останнього думав, що вибереться, що усі його злочини зійдуть йому з рук, і він зможе займатися цим вічно. Але зараз закінчується його епоха.
Зараз, коли спалахує вогонь від кременя запальнички. Сатана намагається відвернутися, він більше не просить вибачення, він зрозумів, що його тут не пробачать. Чоловіки роблять крок назад, і середній з них трохи підкидаючи сріблястий метал, кидком направляє його до ніг педофіла. Він спалахує ніби різдвяна ялинка, ніби гірлянду ввімкнули в розетку. Вогонь вмить охоплює його тіло. Волосся на грудях, ногах і паху розплавляється від високої температури. Кажуть, що найболючиша річ – це згорання живцем. Я не вірю у ці казки.
По-перше, не можна перевірити, по-друге, людський організм відключається від больового шоку раніше, ніж догорить, якщо догорить. Але в нашому випадку – догорить. Люди підходять і під крики кидають газетні вирізки у вогонь, ніби намагаючись збільшити полум’я.
Поважаю таку винахідливість. Останній крик доноситься до моїх вух, останній раз я чую крик і настає тиша. Каністра згори подає порції палива, допомагаючи вогню не затухати. Зараз я зовсім не дивлюся на вогонь. Зараз я дивлюся на розслаблені плечі милої Анни, ніби вона спалила свої проблеми разом з цим тілом. Її рука розслабляється і на траву падає зім’ята газетна вирізка. І настає тиша, прекрасна тиша, яку я так люблю.
Анна обертається і дивиться прямо на мене через тоноване скло. Якби вона бачила, то наші погляди б зустрілися. Я дивлюся, як вона киває, на губах з’являється легка посмішка. Пані Анна розвертається і перша покидає шоу, услід за нею починають розходитися і інші.