Гнів.
Сьогодні я покажу людям їх істинне обличчя. Я покажу, що вони не готові до пробачення і покорення. Сьогодні я покажу їм, що в душі кожної людини живе жадоба помсти. Сьогодні я розкрию реакцію, яка виражається в невдоволенні якоюсь дією або обуренням, що виникає у людини в результаті дій «нашого» педофіла. Праведного гніву з подальшим прагненням усунути цей об’єкт. Але чи може бути гнів праведним?
Іудеї вважають, що якщо гнів збуджений почуттям справедливості, побачивши злочинні дії, то він похвальний, і це є вчинок праведних. Ви вірите іудеям? Сьогодні буде жарко. Часу залишилося все менше до світанку, а саме до п’ятнадцяти хвилин сьомого. Мені треба провести усі маніпуляції, затримаюся хоч на хвилину – буду спійманий на місці злочину. У моїй голові вже давно сформувався план відплати, я спланував місце, час і єдине, чого мені бракувало – це дійової особи.
І зараз з’явиться зірка сьогоднішньої запальної вистави. Вперше я вирішив зрадити своїм правилам, вперше я організовуватиму страту. Мені доводиться вимкнути ліхтарик, він може притягнути зайву увагу, я серйозно замислююся про прилад нічного бачення для таких випадків. Акуратно переступаю, намагаючись не видати ні звуку. Мені не треба, щоб Сатана дізнався, що сьогодні у нього неочікуваний гість.
У правій руці затиснутий шприц з транквілізатором, я трохи збільшив дозу, не знаючи точної маси, але при середній статурі об’єкт буде непритомний три години. Цього часу мені вистачить, щоб довести об’єкт до потрібного місця і стану. Затхле повітря вдаряє в ніс. Огидно. У будинку пахне екскрементами, пліснявою і спермою. Це не той запах, який я люблю, тут немає запаху страху, тут немає запаху задоволення. Тут лише сморід. Вдихаючи його у свої легені, я у черговий раз впевнився, що прийняв вірне рішення про відплату.
Невеликий будинок з кухнею-вітальнею, в кімнаті темно, немає і натяку на освітлення. І зараз мене чекає два розвитки подій: педофіл займається своєю улюбленою справою або спить. Я, звичайно, сподіваюся на сон, не хотілося б з’являтися в підвалі і показувати своє обличчя дітям, це не входило в мої плани. Ніхто не повинен мене бачити. Біля сходів на другий поверх непримітні двері з двома навісними замками. Відсоток того, що я знайшов вірний будинок, нестримно наближається до ста. Зазвичай люди не вішають по два замки на підвал, якщо їм не треба нікого утримувати.
У будинку щонайповніша тиша, і раз замки на місці, означає Сатана точно відпочиває. Швидко піднявшись на другий поверх і вибравши з двох дверей потрібну, я відчуваю, як хвилюючий трепет пробирається під шкіру, я відчуваю адреналін, який починає обпалювати мої вени, навіть сморід, що стоїть у будинку, не може перешкодити мені насолоджуватися полюванням зараз. Я вже уявляю, як плавно і повільно буду різати повіки тонким скальпелем. Я бачитиму страх в очах, які скоро згорять у праведному вогні. П’янке почуття.
Але доводиться трохи відкласти емоції, зараз мені треба переступити поріг спальні, виявити чоловіка і вгнати гостру голку під тонку шкіру на шиї.
Двері відчиняються беззвучно, поза сумнівом, це удача, у таких будинках, як правило, скрипить все. Невелике ліжко, а в центрі не прикритий ковдрою на животі лежить чоловік. З одягу на ньому лише білизна і шкарпетки. Мені заздалегідь неприємно до нього торкатися, ніби я чіпатиму падаль. Але ж так воно і є? Його не можна назвати людиною. Навіть тварини гуманніші до дітей, ніж він.
У тварин не зустрічається такого відхилення, у них немає віку сексуальної згоди і законів, по яких можна було б віднести когось до педофілів, спокусників і насильників, відповідно, і педофілії як такої не існує. До статевого дозрівання дитинчати чіпати його ніхто не буде. Виходить, тварини адекватніші за деяких людей? Я обходжу ліжко і дивлюся на нього: чорні вуса, на голові темне кучеряве волосся.
У кімнаті тхне дешевими сигаретами і потом. Весь будинок просто просякнутий бридкими ароматами. Чоловік спить, і виглядає він абсолютно безневинно: густі вуса тремтять, ніби йому сниться хороший сон, і сам він посміхається. Що ж тобі сниться, Сатана? Фінал? До якого залишилося менше шести годин. Розглядати його у мене більше немає ні бажання, ні часу, я швидко підношу вістря голки до шиї і вводжу дозу транквілізатора, який продається у будь-якому профільному магазині для тварин. А чоловік навіть не ворухнувся і не прокинувся.
Яке буде твоє здивування, коли ти прокинешся на моєму столі? Я вже передчуваю його пробудження. Але до цього треба надто багато зробити. Я не знаю, чи живі діти в підвалі. З дев’яносто процентною вірогідністю можу сказати, що так. Інакше Сатана вже шукав би новий будинок, він часто міняв місця мешкання. І часто після нього залишався слід з дитячих трупів. Але сьогодні буде тільки один – його. Доводиться закинути чоловіка на плече і повільно спуститися по сходах на перший поверх.
Я не передбачив момент, що мені треба підігнати машину до дверей гаража. Не тягнути ж тіло через двір і частину вулиці? Доводиться кинути його на підлогу і, не вмикаючи фар, підігнати орендоване авто. Я передбачив, що в машині сьогодні може виявитися тіло, і ретельно застелив багажник універсалу целофаном. Закинувши Сатану в автомобіль, я востаннє дивлюся на будинок. Більше я його не побачу, як і цей район. Вже від’їжджаючи від об’єкту, я збираюся зробити невеликий гак.
Чи знали ви, що можна відстежити найближчу вишку, з якої був здійснений дзвінок, навіть з одноразового телефону? Від’їхавши на потрібну відстань, щоб максимально відвести підозри про свій маршрут, я дістаю одноразовий телефон і набираю 102, трохи прикривши трубку рукою, я чекаю, коли на іншому кінці мені дадуть відповідь.
– Потрібна поліція і швидка. Швидше. – Дзвінок скинутий, а телефон вирушає у вікно, коли я проїжджаю по мосту. Це був перший і останній дзвінок, здійснений по ньому, тепер він даремний і покоїться на дні Дніпра.
До того, як прокинеться Сатана, залишилося близько двох годин. За цей час мені треба дістатися до свого укриття, покласти тіло на стіл, підготувати його і підготуватися самому. Педофіл зручно влаштувався на столі, сьогодні я відійшов від своїх правил, і чоловік не пов’язаний будівельним скотчем. Мені не треба, щоб на тілі залишилися навіть натяки на липку стрічку, не дивлячись на те, що на при кінці не залишиться нічого.
Те, що я планую провернути, вимагає максимальної уважності, не можна оступитися навіть на дюйм. Руки і ноги Сатани сьогодні утримуються кайданками. Єдине місце, яке я все ж закріпив, це голова, я ж не хочу поранити очні яблука, тоді він нічого не побачить. Я вже відчуваю, як тремтять повіки, які чоловік скоро втратить. Я бачу, як він починає частіше дихати. Я даю тридцять секунд. Цей прекрасний момент, як же я задоволений, що зміг знайти його сплячим, бачити зараз цю реакцію подібно до оргазму.
Тіло починає сіпатися і намагатися повернути собі владу над ситуацією. Але тут у тебе нема влади. Сьогодні ти у моєму світі, сьогодні ти будеш ексклюзивним гостем на моїй вечірці відплати. Чоловік затягує кайданки, ну ні, можеш навіть не намагатися, від цього столу можна звільнитися, тільки якщо ти відгризеш собі руку. Але це неможливо. В історії є тільки декілька підтверджених фактів ампутації руки в польових умовах, але навіть усунувши м’які тканини, не буде ж він перегризати собі кістку? Це фізично нездійсненно.
А він все натягує кайданки, дуже наївно. Добре, що я заклеїв йому рот. Уявляєте, скільки зараз було б крику, а так лише мукання. Сьогодні я не позбавлятиму його голосу. Сьогодні йому треба кричати максимально голосно. Його чекає один квиток на гарячий експрес до пекла, якій почнеться вже на землі, але це трохи пізніше.
– Добрий ранок, пан Сатана. – Я не сподіваюся, що він відповість, але я хочу, щоб він зрозумів, що тут головний я. Сьогодні у нього немає влади. І він заспокоюється. Хороший хлопчик, так воно краще.
Він щось мукає, але звичайно, нічого не зрозуміло. Але мені і не треба. Ривком я зриваю сірий скотч і дивлюся, що позбавив чоловіка деякої частини вусів. Ну що ж, буває.
– Прошу вас, відпустіть мене, я не хотів, я більше не буду, будь ласка. – Я вже пошкодував, що зірвав скотч. Але мені треба було востаннє переконатися. Мені треба було, щоб він зізнався.
– Чи давно ти цим займаєшся? Я думаю, що років з п’ятнадцяти. Це найпоширеніший вік, коли демони вибираються назовні. Мало хто може утримувати їх в собі.
До п’ятнадцяти років ці демони дрімають.
– Прошу вас, відпустіть мене. – Не люблю ці нерозумні неконструктивні діалоги.
– Я повторюю: чи давно ти цим займаєшся, Сатана? Відповідай. – Ось він цей момент. Він зрозумів, що його таємниця розкрита. Зараз він торгуватиметься з самим собою. Розповісти або ні. Але якщо розповісти, це признатися в злочині, а якщо мовчати, не відповісти на питання людини, яка тебе роздягнула і прикувала до металевого столу. І що буде з тобою далі?
– Перший раз в шістнадцять років.
Молодець, хороший хлопчик.
– Продовжуй.
– Я вкрав пістолет свого батька, знайшов сусідського хлопчака, його знали Женик, відвів його під приводом постріляти по тарілках в тихе місце за ставком, де насилував декілька годин, навівши на нього дуло незарядженого пістолета. – Він завмирає, а я бачу, як по його щоках стікають сльози. Ви вважаєте, він жалкує зараз?
– Але за цей злочин я не отримав покарання, оскільки пригрозив хлопцю, що якщо той комусь розповість про те, що сталося, то дуже пошкодує, і я знайду його і його сім’ю і виб’ю їм мізки.
– Тепер ви відпустите мене? – Він жалкує лише за тим, що його спіймали.
– Ні, я не відпущу тебе. Я не маю наміру брехати.
– Ви…ви вб’єте мене?
– Ні, не я вб’ю тебе.
– Я більше не буду, пробачте мене. – Це починає стомлювати, я вже не відчуваю того азарту, який відчував, за дверима спальні у його будинку. Там я був мисливець, а зараз я ніби спіймав щура. Огидно. Я заклеюю його рот назад, я більше не маю наміру слухати його виправдання, ніби такі люди можуть змінитися. Завести дітей і сім’ю.
Від однієї цієї думки стає смішно. Педофіл хворий. І його не вилікує ніщо, це просто неможливо. Його демони вже давно не дрімають, він випустив їх і програв. Він не може контролювати ерекцію, коли бачить об’єкт свого жадання. Ви знаєте, що такі як Сатана, люблять гуляти в парках зблизька до дитячих майданчиків. У них в кишені майже завжди є цукерочка. І дивлячись у безневинні очі дитини, він відчуває це.
Як його демони вибираються назовні, розриваючи його плоть зсередини, випалюючи душу і заповнюючи гарячу кров бажанням, і він здається. Тоді, він насолоджувався криками і страхом, він збуджувався від влади, яка була у нього в руках разом зі зброєю. А зараз в його очах страх, але все ще не прийняття. Ти ще сподіваєшся вибратися? Але сьогодні у нього буде шанс. Сьогодні буде наданий вибір. Він так неприємно вищить, ніби переді мною не чоловік, а свиня. Це безперечно відволікає мене, але точно не збиває з розмірених дій.
Часу залишається все менше.
– Пан, ви знали, що покійному, виходячи з міфів, клали на очі монети, щоб він зміг заплатити поромникові Харону, який переплавляв його в Царство мертвих через річку Стікс? – Звичайно, ти цього не знаєш. Звідки тобі це знати, якщо єдине, що ти знаєш – це заборонена похіть. Я нахиляюся до його обличчя і дивлюся в його карі очі. А вони повні страху і сліз. Який же ти слабкий, Сатана, я ще нічого не зробив, а ти вже плачеш. Але, як я і говорив, час підтискає, сьогодні я не отримаю задоволення.
Сьогодні його отримаю не я.