Смуток.
А ви знали, що мені довелося оформити ліцензію на риболовлю, щоб мати можливість позбавитися від пана Грозного, та і не тільки? Я офіційно можу знаходитися на озері у будь-який час доби. Але мене, звичайно, цікавить тільки ніч. Я вибрав один з найпростіших способів позбавлення від непотрібних тел. Ідеально – кремація. Повна відсутність доказів, але я не хочу зв’язувати своє життя із спалюванням покійників, а випадково стати власником печі – неможливо. Навіть на спалювання людей потрібна ліцензія. Я вибрав самий непомітний – риболовля.
Тому, пан Грозний покоїтиметься на дні озера. Дивлячись, як пан Грозний в чорному щільному целофані з обважнювачами всередині занурюється під товщі води, я не відчуваю задоволення. Я відчуваю лише гнітючу нудьгу. А ви знаєте, який це гріх? Вірно, смуток. Стан апатії. Але скажу вам чесно, я прийняв усі свої гріхи. І це – не найстрашніший з них. Я давно вдягнув на себе «маску пристойності» і зображую звичайну людину.
Яка займається спортом, стежить за здоров’ям і зовнішнім виглядом, акуратно виголює коротку бороду кожні три дні і веде книжковий клуб щоп’ятниці. Якби Ви зустріли мене на вулиці, в аудиторії, в ліжку, подумали б ви, що я ріжу повіки тонким скальпелем? Я знаю вашу відповідь: ні. Я не вбиваю безневинних. Перед тим, як вколоти необхідну дозу транквілізатора для тварин, я знаю все напевно. Моя мета – вбивця. Для того, щоб подумати за відплату, має бути вагома причина.
Я не вб’ю людину, якщо він збив кішку на вулиці. Треба чітко володіти своїми емоціями у будь-якій ситуації. В сексі, на лекції, з ножем у руках. Емоції затуманюють всякий розум, як і почуття. Я гранично уважний. Не залишаю за собою ніяких слідів і зачіпок. Нічого. Навіть те, що я складаю психологічні портрети для поліції, не приведе охоронців порядку до мене, на них працюють щонайменше десять чоловік в цьому напрямку. І головне, не вмішувати в роботу особисті інтереси. Ніколи.
Це туманить розум і притуплює увагу. Сьогодні був довгий день, мені необхідно прийняти теплий душ і перегорнути останній раз матеріали справи по серійному педофілові, які я зібрав особисто. Мені вдалося вичислити зразкове місце його знаходження. Залишилося перевірити чотири можливі адреси. Але зараз мені необхідно відновити сили. Під час полювання на пана Грозного я не спав більше сорока восьми годин. Два дні пролетіли в звичайному режимі, після лекцій я оглядав будинки, які підходили під опис.
Для того, щоб моя машина не потрапила на камери, доводилося брати автомобілі в оренду із запорукою без підтвердження документів. Давно я не їздив за кермом «таких» авто. Весь салон пропахнув сигаретним димом. У цьому автомобілі безперечно вдавалися до гріха, і не один десяток разів. Але зараз це було неважливо. Я під’їхав до останнього об’єкту спостережень. Тут було все, як треба.
Непримітний світлий будинок з невисоким дахом, оголошення про оренду було закрите тиждень тому. По опису і фото з сайту агента, у будинку є підвал і зручний прохід до будинку через гараж. Будинок знаходився в небезпечному районі, кількість вчинених злочинів тут росла з кожнем днем. Шанс бути вбитим, пограбованим або стати жертвою насильника тут був значно вищий, ніж в районі у десяти хвилинах їзди. Через це будинок здавався за пониженою вартістю.
Ви ж пам’ятаєте, що наш об’єкт не працює і знаходиться на забезпеченні держави? Я вже розповідав, що він тихий громадянин, сіра істота, яка з дитинства насолоджується тим, що зваблює дітей. Спочатку він погрожував і примушував жертв мовчати. Але з віком потреби його стали змінюватися. Йому ставало мало разової акції, йому були потрібні об’єкти його насильства у безпорадності. У страху.
Що тижнями лежать на холодній підлозі підвалів. Поліцейські після складання портрета почали обшукувати будинки, здані нещодавно. Але проблема полягала у тому, що на початку навчального року попит на оренду виріс багаторазово. Знаєте, як я знайшов цей будинок? Поруч немає учбових закладів, найближча автобусна зупинка в парі кілометрів. Цей район ідеальний, щоб сховатися від очей. Цей будинок ідеальний, щоб в ньому знаходилися двоє викрадених дітей і один педофіл. Наручний годинник підказує мені, що час наближається до півночі.
Отже, якщо сьогодні я доб’юся успіху, найближчий сон буде не скоро. Але на початку треба перевірити будинок. На цій вулиці навіть освітлення не працює – для мене це ідеально. Щоб знати напевно, мені доведеться покинути автомобіль і оглянути будинок. У цей момент я відчуваю трепет. Ніби я хижак, який загнав в кут стерв’ятника. І я не пожиратиму плоть своєї жертви, я полюю тільки заради задоволення. Ви любите дельфінів? Швидше за все – так. Вам подобається, як вони стрибають в кільце і тримають м’яч на носі. Насправді ж, вони вбивці. Хижаки. Серед них можна зустріти справжніх монстрів. Все, як у людей.
Є певний рід дельфінів – Афаліни, вони можуть іноді вбивати і мучити морських свиней просто заради розваги. Вони не їдять їх і не намагаються вигнати зі своєї території, а просто б’ють до півсмерті і не дають дихати, поки ті не помруть. Також деякі дельфіни-самці насилують як самиць, так і колег-самців, не кажучи вже про інші види. Ви все ще любите дельфінів?
А деякі мавпи також здатні на асоціальну і відверто божевільну поведінку, схожу з подібною у людей. Дельфіни-насильники і шимпанзе з психологічним розладом. Я вже дивлюся на двері гаража з облупленою білою фарбою. Навіть природнього освітлення місця вистачає, щоб побачити обшарпані стіни будівлі. Я надіваю чорні шкіряні рукавички, а на голові вже темний капюшон. Мені не треба, щоб мене впізнали, і не треба залишати свої відбитки на місці злочину.
Цей будинок перевірятимуть вздовж і поперек. Я навчився розкривати двері відмичками ще в дитинстві, збігаючи з дитячих будинків. Безперечно, це одна з корисних навичок. Тихо. Без зайвого шуму. Без ключів. Замок тихо клацає, але якщо натиснути на замкову щілину в момент відкриття, клацання майже не чутне. Двері відкриваються без скрипу, за що я вдячний зараз. Зайвий шум міг би притягнути непотрібну увагу. Далі я переступаю поріг гаража і прикриваю за собою двері не до кінця, щоб був шлях до відступу. Доводиться ввімкнути ліхтарик.
І ось вона. Машина не з рапорту поліції. Очевидці помилилися з маркою авто, і вже не перший рік шукають не ту машину. Колір вказаний вірно, хоч тут вони не прокололися. Якщо я бачу машину, це означає у будинку знаходиться той, кого поліція шукає, обшукуючи кожен куточок міста. І зараз я познайомлюся з ним особисто. Якщо він ще тут, то може діти, яких він викрав недалеко від середньої школи, ще живі. І я не знаю, радіти за них зараз або ні. Цей спогад житиме з ними, вони прокидатимуться з думками про цей тиждень і засинати завжди зі світлом.
Сорок сім відсотків дітей не справляються і не можуть жити далі. І зараз я не можу радіти за них. Їх чекає занадто довгий шлях реабілітації. І можливо, через тридцять років вони їздитимуть на бежевому авто і зніматимуть дешевий будинок з підвалом. Щоб насолоджуватися владою, якої їх позбавили зараз.
Сьогодні нас чекає захоплююча подорож в помсту. Сьогодні я вперше дам людям вибір у здійсненні покарання. Адже у кожного є вибір.