Нарциси

Ці квіти почали з’являтися під моїми дверима в лютому. Зима ставала особливо нестерпною, дратуючи своєю білизною і раптовими поривами холодного вітру. Голі обмерзлі дерева, неприродна тиша ночами, ожеледиця і снігопади. І тут - нарциси.

Не знаю, хто і де їх вирощував. Навіщо поклав квітку біля дверей мого дому. Але ця людина не знала одного: я ненавиділа нарциси, не любила до них торкатися. Пелюстки квітки здавалися хворобливо жовтими. А ще - вона була отруйна. Я знала це, бо якось отруїлася нарцисом кілька років тому, хоч і не розумію, як це сталося.

Тому квітку я викинула.

Ми з сім’єю живемо в приватному будинку на тихій вулиці Житомира. Щоб покласти нарцис під двері, треба здолати кам’яний паркан або ворота. Втім, будь-яку перешкоду подолати можливо, якщо постаратися. Мене це не тішило. Думка про те, що якийсь незнайомець вліз на приватну територію, не була приємною. Розуміння, що навіть у себе вдома я не можу бути в безпеці, лякало. Я лиш сподівалася, що ці прояви нездорового романтизму пройдуть і людина знайде собі іншу справу.

Нарциси з’являлися щодня, жовто-зеленими плямами виділяючись на засніжених сходах. Їх знаходили і батьки, і я. Вони вважали це романтичним, дивуючись хоробрості невідомого гостя. Мене поява квітів змушувала озиратися, коли я ходила на роботу. Можливо, це була параноя, та мені стало здаватися, що за мною хтось стежить. Дедалі важче було зберігати спокій та зосередженість. Особливо коли нарциси я стала знаходити на робочому столі.

Єдине, що я хотіла, - щоб це скінчилося. Люди не бачили ніякої проблеми в тому, що хтось залазить на подвір’я мого дому чи приходить до мене на роботу. Якщо ця людина бажає познайомитися, хай так і зробить. Бо такі дії геть не романтичні.

Я витримала десять днів. Тоді взяла відпустку за свій рахунок і поїхала до сестри в Литву на невизначений час. До самого березня я була у Вільнюсі. І ніхто не надсилав огидних нарцисів. Я змогла заспокоїтись і подумати, що робитиму, якщо після повернення історія з нарцисами повториться, я вистежу того, хто це робить.

Але нічого робити не довелося.

Коли я повернулася, стурбовані батьки розповіли, що помер сусідський син Женя. Я пам’ятала його. Невисокий сором’язливий хлопець постійно допомагав, як мені була потрібна допомога. Ми ходили в одну школу і непогано ладнали, а потім розійшлися своїми шляхами. Кожен раз, коли йшла на роботу, віталася з ним. Стало його шкода. Я спитала, як це сталося. Батьки довго не хотіли відповідати, але все ж розповіли, що 14 лютого мати Жені знайшла його у ямі серед безлічі нарцисів. Він отруївся соком цих квітів.

Найгіршим було те, що яму Женя викопав для мене.

Поліція знайшла його щоденник, де Женя зізнався, що був закоханий у мене, але ніяк не насмілювався поговорити про свої почуття. Він став вирощувати нарциси, аби дарувати їх мені, а одного разу, прочитавши в інтернеті абсурдну статтю про те, що сік нарцисів начебто може приворожити людину, яку кохаєш, додав його мені в каву. 

Я так і заціпеніла, коли це почула, а десь ізсередини почала підійматися хвиля паніки. Я обхопила себе руками, щоб не показувати, як тремчу. А батько продовжував понурим голосом. Побачивши, що накоїв, Женя на якийсь час притих, а цього року вирішив діяти. Спочатку лишав нарциси на сходах мого дому. А 14 лютого планував викрасти мене, адже добре знав, яким шляхом я повертаюся додому. Женя мав намір тримати мене у тій ямі з нарцисами, допоки я не згодилася б вийти за нього заміж. Але мій від’їзд зруйнував його план, і хлопець, впавши у відчай, зачинився у ямі і з’їв кілька отруйних стеблин. Звісно, він звинувачував мене у своїй смерті, бо я не відповіла на його почуття. Тільки я себе винною не відчувала. Була наляканою і втомленою. Ненавиділа цього виродка всією душею. Хотіла плакати від того, що дізналася, а ще - замкнутися в будинку і ніколи більше не показуватися серед людей.

Я більше не живу в Житомирі. Переїхала в Литву. Працюю вдома й категорично відмовляюся відвідувати залюднені місця. Досі здається, ніби хтось за мною стежить. Іноді я гуляю з сестрою, хоч почуваюся так, ніби мене розглядає кожен перехожий. Це нестерпно і лячно. Перш ніж кудись іти, я постійно п’ю заспокійливі й ношу із собою перцевий балончик.

А ще я до нудоти ненавиджу квіти. Особливо нарциси.