Два погляди

Ганнібал згодився на пропозицію Джека Кроуфорда виключно з цікавості, а не тому, що захотів допомогти ФБР. Та й новина про канібала, котрий їсть молодих дівчат, здалася вартою уваги. Проте Кроуфорд попросив скласти портрет не вбивці, а профайлера, що допомагав розслідувати справу.

Поки що Лектер знав тільки його ім’я - Вілл Ґрем.

Тому зараз доктор розглядав фото зниклих жертв. Сховавши руки в кишені, намагався менше звертати увагу на незнайомця в кріслі. Від нього віяло напругою і небажанням знаходитися тут. Складалося враження, що Вілл Ґрем пішов би одразу, якби випала нагода. Можливо, був тут з ввічливості. А може, через прохання Джека. Профайлер завмер, опустивши голову так, що було важко розгледіти вираз обличчя. Ганнібал все чіткіше відчував моторошне зацікавлення цим чоловіком.

А він лише знав, що Вілл може зрозуміти точку зору будь-якої людини.

«Чи зрозумів би він мене?» - одразу ж промайнула думка. Варто б розговорити профайлера. Хочеться почути його голос, інтонації, побачити вираз обличчя, вивчити його…

Лектер спинив себе. Всьому свій час.

- Скажіть, Джеку, скільки свідків? - поцікавився Ганнібал, читаючи імена жертв. Вродливі, здорові. Що ж, убивці можна поаплодувати, доктор теж би не відмовився з’їсти якусь із них.

- Коли я дивився, було півтори сотні, - відповів Кроуфорд. Вілл уперто мовчав, не звертаючи уваги на присутніх. Певно, думав про своє. - Ні в кого не було деталей. До сьогоднішнього ранку. Тепер вони є у всіх. Якийсь розумник з поліції зробив фото тіла Еліз Ніколс на мобільний і розіслав друзям. А Фредді Лаундс опублікувала його в Тетл Крайм.

- Який несмак, - нарешті озвався Вілл. Він неохоче, проте вороже вимовив ці два слова, ніби Фредді була його особистою ворогинею. Він підняв голову, кинув короткий погляд на Джека й нервово потер підборіддя. Профайлеру було незручно. Він і не сказав би цих слів. Промовчав би. Але відсутність такту у Фредді Лаундс виводила з себе.

- У вас проблеми зі смаком? - спитав Ганнібал, краєм ока побачивши стомлене обличчя Ґрема. Він не був якимось особливим. Може, Лектер навіть не зауважив би цього чоловіка у дешевому костюмі та зі скуйовдженими кучерями. Та коли Вілл випадково глянув на співрозмовника, доктор ледь стримав захват. Темна блакить за скельцями окулярів заворожувала. А за мить Вілл відвів погляд.

- Думки мої часто несмачні, - сказав Ґрем, явно не бажаючи продовження розмови.

- Як і мої, - зізнався Ганнібал, якому стало цікаво, як би прокоментував його думки Вілл. І куди ж їх заведе цей діалог? - Ефективних бар’єрів не існує, - додав доктор, маючи на увазі бажання Вілла відгородитися від світу.

- Я побудував фортецю, - швидко кинув Ґрем, узявши до рук чашку з чаєм. Так само не дивився на Ганнібала, коли той сів поруч.

- Асоціації з’являються у вас швидко, - зауважив Лектер, майже забувши про присутність Джека, котрий тепер почувався третім зайвим.

- Як і фортеці, - мовив Вілл.

- Не любите дивитися в очі? - вирішив прямо спитати Ганнібал. Ґрем трохи підняв голову. Схоже, він давно не посміхався. Серйозний і замкнутий. Так і хотілося зруйнувати його захисні фортеці свідомості. Та краще робити це поступово. Інакше він ще більше закриється.

- Очі відволікають, - відповів профайлер. Він ніби дивився крізь Лектера, а погляд затримувався то на плечі, то десь над головою співрозмовника. Очі у нього дійсно були блакитні - темні через тінь, уважні й глибокі. - Бачиш надто багато або надто мало. Складно сконцентруватися, коли думаєш: «У нього такі білі білки» або «У нього, либонь, гепатит», або «О, луснула судина». - цей саркастично-ворожий тон припав до душі Ганнібалу. Вілл ніби захищався від небажаного гостя, що нахабно розпочав розмову. Ганнібалу аж кортіло провокувати профайлера щораз більше. - Тому так. Я намагаюся уникати очей. Джеку?

- Що? - озвався Кроуфорд, сівши у крісло навпроти.

Ґрем зібрався щось сказати. Ганнібал його випередив.

- Думаю, все, що ви бачите й засвоюєте, зачіпає ваш розум. Ваші цінності й манери в стані шоку від асоціацій. Вам сняться жахи. Коли б’ють по тому, що любиш, фортеця не врятує.

Нарешті Вілл осмислено подивився на Лектера. Цей незнайомець надто точно, надто чітко висловив його відчуття. Від слів чоловіка навпроти Ґрем насупився. Та впродовж короткого монологу не зронив ні слова. А Ганнібал насолоджувався зоровим контактом. Лектеру подобалось, як Вілл на нього дивився. Профайлер ніби вивчав доктора, що доброзичливо йому всміхався.

- Ви над чиїм профілем працюєте? - у голосі Вілла з’явилися ворожі нотки. Він різко відвернувся і сверлив поглядом Джека, якому це не надто сподобалося. - Над чиїм профілем він працює?

- Вибачте, Вілле, - сказав Ганнібал, втішений своєю провокацією, - спостерігати — це наша робота. Я не можу припинити так само, як і ви.

- Прошу, не треба мене аналізувати, - Ґрем не дивився на співрозмовника. Певно, жалкував, що дав себе роздивитись - як у фізичному плані, так і в емоційному. - Вам не сподобаються результати.

- Вілле… - озвався Джек, намагаючись заспокоїти профайлера. Проте той вже зірвався зі стільця, збільшуючи відстань між собою і співрозмовниками. Бажав опинитися подалі від допитливого погляду карих очей. Не хотілося думати, чим він зацікавив цього незнайомця і яку думку той склав про Ґрема.

А тепер даруйте, - кинув Вілл, перш ніж покинути приміщення, - мені пора на лекцію з психоаналізу.

Останнє слово було вимовлене з явним роздратуванням.

Коли Вілл пішов, якусь мить у кабінеті панувала тиша.

- Не варто його так провокувати, докторе, - Кроуфорд говорив заспокійливий тоном. Скоріш за все, гадав, що Ґрем образив Лектера. - Потрібен інший підхід.

- Вілл сповнений емпатії, - доктору розмова з профайлером припала до душі, а думки так і роїлися в голові. Наскільки глибоко Ґрем може зрозуміти когось? Мозок Ганнібала вже складав цікавий план. - Він може дізнатися вашу точку зору або мою, або ті, що його лякають. Це тяжкий дар, Джеку. Сприйняття — це палиця з двома кінцями. Цей канібал, якого ви хочете викрити… - доктор мрійливо посміхнувся. Варто підштовхнути Вілла. Спочатку легенько. А згодом подивитися, що з цього вийде. І постаратися самому зрозуміти Ґрема. Чи не вперше в житті Ганнібал кимось так зацікавився. - Думаю, я зможу допомогти Віллу з його портретом.

Очі його хижо зблиснули.