Член портової мафії
Сині очі скоса кліпають у відповідь. Брови насуплені, наче він робить усе можливе, щоб запустити свій маленький розум. Через кілька секунд він, схоже, здається і запитує: «Зачекай, хто ти такий?»
Присвячую цю роботу своїм улюбленим квітам, які стали свідками мого невдалого першого кохання.
Чюя звик контролювати бажання лащитися до блідих, завжди ніжних до нього рук Дадзая. Але про який контроль може йти мова, коли такі кохані руки пахнуть не менш коханим бузком?
– Цілуй… цілуй, цілуй, не зупиняйся…
Минуло майже чотири роки після сумнозвісного подвійного самогубства в Йокогамському університеті.
- Ні.
- Чюя.
- Я сказав ні.
- Благаю тебе..
- Я сказав ні, дідька лисого. Я не збираюсь, чорт забирай, стріляти в тебе, Дадзай.
Або: Дадзай просить Чюю зробити те, що він не може зробити.
— Як думаєш, чи існує всесвіт, де ми можемо бути живими і щасливими?
— Я не думаю, що є така світобудова, де я заслуговую бути живим і щасливим.
— Я сподіваюся, що є місце, де ти навчишся любити себе за те, чого ти вартий.
Дадзай дивиться на Чюю.
Дахи барів, безсумнівно, найкращі місця для поцілунків.
Іноді можна втратити усе, але знайдеться людина що дасть тобі нове
Переклад присвячується українській фанхаті бродячих псів
Університетське AU, де Чюя дізнається, що хлопчик, з яким він п’яно цілувався в ніч посвяти в студенти, — його новий сусід по кімнаті.
Його гордовитий, самовдоволений, дуже натуральний сусід по кімнаті.
Не можу відійти від всесвіту Звіра, тому ось.