Скорбота за живими

Червоні краплі стікали зі стіни, в калюжу крові на асфальті. Недопалок кинули у залиту кров’ю порожню очну ямку і притиснули підбором черевика. 

—Той пес здох.-похмурий голос з легкими хриплими нотками буденно відзвітував.- Сподіваюся, що це тебе потішить. 

—Одасаку, що ти робиш?-прошепотів Дадзай, дивлячись на пістолет, наставлений на нього.-А як же дружба, незважаючи на ранг та статус? 

—В мафії існує таке поняття?-не опускаючи пістолет, запитав Одасаку.-Такий, як ти, бос мафії, ніколи не стане для мене другом. Ти-чудовисько. 

Ацуші швидко набрав номер і пішов слідом за Чюєю. 

-Слухаю.-по той бік зв’язку пролунав м’який голос. 

Чюя нетерпляче простягнув руку і Ацуші одразу ж дав йому телефон. 

Два роки тому.

—Дадзай!-гаркнув Чюя, з розгону відчиняючи двері спальні. Дадзай лежав на ліжку, читаючи книгу. Він повільно відклав книгу і глянув на розлюченого Чюю крізь скельця окуляр. 

—Якісь проблеми?-Дадзай був надто спокійним. І це дратувало Чюю ще більше.