Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
—Одасаку, що ти робиш?-прошепотів Дадзай, дивлячись на пістолет, наставлений на нього.-А як же дружба, незважаючи на ранг та статус?
—В мафії існує таке поняття?-не опускаючи пістолет, запитав Одасаку.-Такий, як ти, бос мафії, ніколи не стане для мене другом. Ти-чудовисько.
Погляд Дадзая був повен розпачу. Здавалося, що він от-от заплаче.
—Я впевнений, що в іншому світі ми з тобою були хорошими друзями.-Дадзай поплескав Одасаку по плечу й відчув, як той здригнувся.-В такому випадку, мені нічого тут робити. -Дадзай підвівся і покинув бар.
Дадзая знайшов Чюя, коли той сидів, скляним поглядом втупившись у стелю.
—Ось де ти…-Він кинув на стіл папку, стиха зітхнувши.- Шукав тебе півдня. У нас тут є одна пропозиція від уряду..
Той не відповів.
—Агов!
Чюя підійшов до нього, торкнувшись плеча. Щось скляне випало з руки Дадзая і впало на паркет.
Чюя відсахнувся, але одразу ж кинувся до Дадзая, оглядаючи його. Він не дихав. Пульсу не було. Холод його сухої мертвої шкіри, спричиняв поколювання кінчиків пальців Чюї.
—Не може бути…-шоковано прошепотів Чюя і впав на коліна. Він міцно, аж до судом, стискав холодну руку Дадзая. -Як ти посмів?-через силу прошепотів Чюя. Здавалося, якась невидима рука здушувала його горло, а все тіло наче різала міцна мотузка.
Гарячі гіркі сльози покотилися щоками.
Чюя підвівся, відпустивши Дадзая. Задерши голову вгору, він заплющив очі і зробив повільний видих.
Все тіло тремтіло.
—Я тебе ненавиджу…-прошепотів він.
—Я тебе ненавиджу!-закричав Чюя.-Ненавиджу!-він скинув усі папери зі столу у пориві гніву.-Ненавиджу! Ненавиджу! Ненавиджу!-Він перекинув великий стіл з червоного дерева і жбурнув, з грюкотом розбивши друзки об броньовану стіну.
Чюя, наче живий мрець, поплентався до тіла Дадзая і, сівши коло нього, тихо заплакав, схлипуючи.
У двері постукали. Чюя не відреагував, обіймаючи тіло Дадзая, наче хотів стати з ним одним цілим.
Постукали ще раз.
—Бос, я заходжу. -пролунав голос за дверима.
Чюя насилу підвівся, похитуючись.
У кабінет зайшов Ацуші. Він завмер, побачивши лежачого Дадзая та розбитий стіл.
—Дзвони Оґаю. Скажи, що він помер.
—Але ж…-почав було Ацуші.
—Дзвони, я сказав!-гаркнув Чюя.—Моя робота тут завершена. Після похорону, я хочу, щоб Мафія забула про моє існування.-стиха сказав він, дивлячись на тіло Дадзая.