Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Червоні краплі стікали зі стіни, в калюжу крові на асфальті. Недопалок кинули у залиту кров’ю порожню очну ямку і притиснули підбором черевика.
—Той пес здох.-похмурий голос з легкими хриплими нотками буденно відзвітував.- Сподіваюся, що це тебе потішить.
—Ммм-по той бік зв’язку пролунав м’який голос.-Я не помилився, призначивши тебе своїм заступником, Чюя. Не минуло й двох годин, як ти вже знайшов мого найманця. Серце моє, може ти ще й дізнався звідки там ноги ростуть?
Чюя цикнув з досади.
—Мої люди над цим працюють.
По той бік було чутно, як співрозмовник хмикнув.
—Чекаю на результати.
Чюя, поклавши слухавку, важко зітхнув. Він знав, хто спробував зробити замах на боса.
Чюя набрав номер.
—Я буду у вас через десять хвилин. Не чіпайте його до того приїзду.
Чюя сів за кермо мотоцикла й помчав по підземній трасі. Він прибув у порт, де на нього чекали.
—Як успіхи?-З порогу запитав він.
—Пане Чюя, він не піддається тортурам.-стривожено підмітив один із підлеглих.
В одному зі складів, що належали Мафії, підлеглі Чюї влаштували катівню.
Чюя скинув чорний плащ, передавши одному із мафіозі в класичному костюмі.
—Тц, дилетанти.-Чюя хруснув пальцями, розім’явши суглоби.-Ви оглянули його? Забрали усе?
Лисий мафіозі коротко кивнув.
Чюя, крутнувшись на підборах, пішов до полоненого.
—Ой-йой, якісь кóгути намагалися вчинити замах на життя мого босса.-посмішка Чюї була наче гостра бритва, а очі палали радісним вогнем.
—Ваш босс за один день, відправив на той світ сімнадцять моїх людей. Тому, це закономірно, що я бажаю йому смерті.-процідив крізь зуби полонений.
—Хто ти такий і на кого працюєш?-холодно запитав Чюя, діставши складаний ніж-метелик з кишені.
—Я знаю хто ти, Накахара Чюя, сторожовий пес Диявола підпілля.
Чюя, що до цього задумливо бавився ножем, раптом хижо всміхнувся і встромив лезо ножа у п’ястя полоненого, аж по рукоятку.
Чоловік глухо застогнав від болю.
—Тобі ліпше почати говорити…-Чюя схопив чоловіка за волосся.
Раптом він почув тихий тріск. Через кілька секунд, чоловік почав задихатися, а його рот наповнився кривавою піною.
Чюя з огидою відпустив його.
—От же мішок із лайном. Боссу це не сподобається.-Чюя повернувся до солдат, що стояли позаду.—От же недолугі!-Чюя витягнув пістолет і спересердя вистрелив одному із мафіозі під ноги.-Не зуміли побачити пломбу з отрутою коли оглядали його?!
Ігноруючи виправдання, він, не в гуморі, покинув порт, нічого не сказавши підлеглим. Їм залишалося просто стояти і дивитися, як керівник, злий, наче чорт, покидає порт.
Чюя вирішив не телефонувати Дадзаю і одразу попрямував до офісу. Він, не вагаючись, зайшов у кабінет.
Дадзай стояв біля вікна, дивлячись, як згасає багряне вечірнє небо над Йокогамою. М’які промені падали на його бліде обличчя, вираз якого Чюя не міг зрозуміти.
—Дадзай, тут така справа…-невпевнено почав Чюя, вклонившись.
Дадзай повернувся до нього, і всміхнувся, примружившись.
—Він мертвий, а ти не дістав ніякої інформації, чи не так?- спокійно запитав він, підійшовши до Чюї.
Чюя похмуро зиркнув на Дадзая.
—Ти знав, що я вже був натрапив на слід… Чому ти так легковажно до цього ставишся?
Дадзай нахилився до Чюї, м’яко провівши долонею по його щоці.
—Ти ж обіцяв мене вбити, коли настане час, а допоки…-Дадзай залишив легкий поцілунок на м’яких вустах Чюї.- я знаю, що ти зробиш все можливе, щоб захистити свого босса.
Чюя схопив Дадзая за краватку й потягнув його до себе. Не відпускаючи, він затягнув її на шиї і поцілував Дадзая глибше.
—Який же ти нестерпний.-прошепотів Чюя, розірвавши дещо відчайдушний поцілунок.-пообіцяй, що даси мені право позбавити тебе життя, коли прийде час.
Дадзай глянув йому в очі. Сталевий холод горіхових очей пробирав до кісток. Дадзай ледь всміхнувся, поцілувавши його у чоло.
—Обіцяю. Ти вб’єш мене та посядеш моє місце, як і належить.
Чюя обережно взяв Дадзая за підборіддя, вдивляючись в його обличчя, намагаючись прочитати емоції, написані на ньому. Почервонілі очі та синці під очима свідчили про втому. Чюя побачив лише глибоку, наче морська впадина, журбу, на дні темних очей. Він бачив, як Дадзай гаснув просто на очах. Чюя похитав головою.
—Ні, я не дозволю тобі такої розкоші. Я змушу й далі тебе страждати.
Дадзай хижо всміхнувся. Він м’яко провів великим пальцем по вустах Чюї.
—Любове моя, а хіба я питатиму дозволу?