Іван Овчаренко (Вовчара)

події відбуваються після «Як Назар у наймити подався»

Немає в тій квітці впливу на долю, не обернеться вона дівчиною чарівною чи хлопцем приємним. Лиш почуття приховані старанно та стримані вивільнить, і єдине що буде людина бажати – про них розповісти. Не зводить вона з розуму опісля, не змушує оволодіти, лиш тільки висловитися помагає.

- Я тебе, Назаре, на рік до себе в наймити візьму, - запропонував пан, що Іваном назвався, і посмішка його Назару не подобалася, бо надто вже широка, надто вдавано-щира.

Назарові тяжко дається його нова роль.

Пʼять разів коли Назар натикався на Царка і Красулю, і один раз коли попався сам.

Іван не явився, бо вчора мав йти кудись. Куди - напевне не сказав, лиш як завжди лукаво посміхнувся та ніж вістрям в землю увігнав перед тим, як обернутися вовком. 

Порушення наказів Назара Іван вважає виправданим. Особливо коли на кону може бути життя його кошового.

- То думаєш, він з Іванком… той?

або абсолютно реальна історія про те, як козаки побилися об заклад, бо в них є очі, а не помітити особливих стосунків між кошовим і характерником міг тільки сліпий

– Хотів тобі, цей во, успіху побажати, - характерник підходить до Назара майже впритул, й встає навшпиньки, тягнучи долоні до обличчя навпроти. Він трохи нахиляє Назара собі на зустріч, й поки той не встигає якось зреагувати, цілує прямо в губи.

 Songfic: Жадан і Собаки - Листопад

 Поранення Івана більш серйозне ніж здавалось. Назар сторожить його сон.