пʼять до одного

Як хтось з козаків думає, що бути сином курінного легко, Назар готовий натовкти йому пику. Власне іноді він це й робить, за що вже кілька разів був у холодній - всього на кілька днів, бо молодий ще, гарячий, як казав кошовий. А батько завжди додавав «і дурний», і певно був правий. 

Назар дуже старанно намагається сісти подалі від свого куреня, проте хлопці, а потім і батько його тягнуть назад разом з тарілкою. 

- Ти чого тікаєш? Чи з побратимами чого не поділив?  - допитується батько, та Назар відмахується. - Ну то йди до своїх.

Якби хтось сказав, що Назар здатен стати ще більш похмурим, мабуть би над цим посміялися. Або більш задумливим, ніби самотужки продумує як взяти фортецю неприступну.

За два дні що Назар проводить в селі, він на мить навіть забуває про те, що козаком став. На Січі в нього один всього курінний, а тут ніби вже двоє, бо матір його якби до козаків пустили - вмить би порядки навела, що й кошовий би їй слова поперек не вставив.

Назару соромно визнавати, та зрада Івана вдаряє його сильніше навіть за зраду Ігоря.

Сонечко приємно гріє обличчя, навіть не сліпить - бо Красуля турботливо сідає так, щоби тінь падала на очі. Він розстелив на сіні свій жупан, тому навіть тонкі соломинки не впиваються в потилицю і не заважають відпочивати.