Персонажами твору виступають характерники — козаки, котрі володіли певними магічними здібностями, що допомагали їх у бою та у житті.
5 разів, коли Назар та Іван порозумітися не могли.
Та 1 раз, коли їм вдалось.
Немає в тій квітці впливу на долю, не обернеться вона дівчиною чарівною чи хлопцем приємним. Лиш почуття приховані старанно та стримані вивільнить, і єдине що буде людина бажати – про них розповісти. Не зводить вона з розуму опісля, не змушує оволодіти, лиш тільки висловитися помагає.
капібариці, бо вона це все терпіла і читала хд
Пʼять разів коли Назар натикався на Царка і Красулю, і один раз коли попався сам.
Іван не явився, бо вчора мав йти кудись. Куди - напевне не сказав, лиш як завжди лукаво посміхнувся та ніж вістрям в землю увігнав перед тим, як обернутися вовком.
Порушення наказів Назара Іван вважає виправданим. Особливо коли на кону може бути життя його кошового.
пані капібариці яка все тягне і тягне мене в різноманітні жижі
- То думаєш, він з Іванком… той?
або абсолютно реальна історія про те, як козаки побилися об заклад, бо в них є очі, а не помітити особливих стосунків між кошовим і характерником міг тільки сліпий
Вони зчепилися — гора проти річки.
– Мальво?
– Авжеж. Мальва, хіба не бачиш?
Вона здійняла краї хустки, чорної, наче пір’я у воронів. На ній розквітли мальви — рожеві, білі, червоні; зелені листочки, наче дитячі долоньки.
– Хотів до тебе зайти, чув, ти шепочеш різне.