Змішані

Повість складатиметься з записів про ситуації в селі, що часто навіть писала преса. Містить перекази місцевих жителів про таємниці і нечисть Куку-Йоптівки.

У невеликому містечку Денжерс відкрили новий музей під назвою «Art Life» або точніше «Життя Мистецтва». Він побудований для абсолютних учнів. Наша головна героїня одна з таких. Атсуко Хіросе або ж Абсолютний Дизайнер вирушить до цього музею, в якому зустріне ще 15 людей таких самих, як вона.

Холодна вода не врятує від спеки
І випити пам’ять душа не дає
І очі твої то моя небезпека
І ті ж самі очі то щастя моє

Він знав ці очі. О, він чудово знав ці блакитні очі. І надіявся, що більше ніколи їх не побачить. І все ж сподівався побачити?

Логічне продовження після Термінатор 2: Судний день.

Поки Ґеральт готується до свята Ламмасу, до нього в садибу з’їжджаються гості — бажані та не дуже. Кількість відвідувачів росте, а кімната для гостей всього одна. І як на зло поруч немає Йеннефер, щоб швидко вичарувати додаткову кімнату та запобігти конфлікту.

Останнє літо Андромеди Блек у родинному маєтку, зустріч із Тедом Тонксом і пришелепувата сімейка Блек, магічні звірі і товсті відсилки до «Моя сім’я та інші звірі» Джеральда Даррелла.

Це буде моя перша електронна збірка віршів. 

«Коли вона сміється – сміються всі навколо. Кімната наповнюється золотом, блискітками і щастям. З обличь людей посмішка не сходить, а біля куточків очей утворюються маленькі промінчики, як у сонця. Тому що у неї сміх особливий, і всім стає краще від нього.

Меліорн зовсім не вписувався у шкалу привабливости Джейса Герондейла, але ж він тепер, як і фейрі, не міг брехати:<br />
— Овва, Джейсе! Дев’ять? Дякую тобі, це дуже мило з твого боку.

(сподіваюсь, ви тут через мемну назву)

ніл абрам гетфорд – новий нападник лисів.
його минуле – дорога болю, страху та крові. його теперішнє – шрами, покриті шрамами.
у ніла є новий дім, та чи достатньо цього, аби повністю відпустити минуле?