Nothing but Thieves - Particles
Дай знати, якщо я маю зібрати себе по частинам
- Ти маєш вчити бідолашних дітей, як змусити це левітувати, - жалівся Забіні, не відводячи погляд від пір’їни, що лежала перед ним.
- А ти маєш вчити мене блокології, - Герміона ж не відводила погляд від свого хитрого однокурсника.
Вони стояли в кабінеті Чар посеред першокурсників, які старанно викрикували Левіоса. Вчора Герміона отримала листа від директорки. В ньому зазначалося, що кожен восьмикурсник отримав свій розклад, але Герміона мала високі оцінки з більшості предметів і тому сама могла обрати дисципліну для викладання. Вже в котре в голові пронеслася думка, що кілька років тому вона б зголосилася викладати абсолютно всі предмети. Та зараз вона ледь змогла обрати хоч щось.
- Вже 2 тижні пройшло, а ти мене уникаєш.
- Я тримаю інтригу, - Забіні повернувся до Герміони й прошепотів. – Заводжу тебе, щоб бажання було незламне, - й уважно подивився на неї в очікуванні.
Герміона все чула та розуміла. І зараз розмірковувала, чи готова на все заради контролю над Сенсом? Ні. Але блокологія допоможе їй не лише з цим, а це вже інший масштаб. Вдих. Видих. Вона спробує порозумітися з Блезом Забіні.
- То як? Коли наше перше заняття? - фальшиво весело запитала вона.
- Гей, малий, ти робиш все не так, - кинув Забіні через плече і покинув Герміону.
“Важкий характер в нього”, подумала вона й подивилася Забіні услід. Йдучи на сьогоднішнє заняття, Герміона не знала, що буде не сама. А побачивши біля кабінету Забіні, зраділа, бо він майстерно уникав її вже другий тиждень. Отже, Герміона підійшла до школяра, якого Забіні намагався навчити закляттю ЛевіОса і зі смішком відвернулася від них, коли почула знайоме ЛевіосА. Рон, напевно, оскаженів би, якби вона нагадала про його помилку.
Та він більше не слухатиме її, тож посмішка зникла з її обличчя.
- Добре, почнемо сьогодні. А то ти занадто сумна стала, - непомітно підійшовши, прошепотів Забіні їй на вухо, - і дістань вже свою руку.
Герміона глянула вниз на кінцівку, що зникала в кишені мантії. За місяць, що вона провела в Гоґвортсі, це став автоматичний жест багатьох учнів. Вони ховали сум, збудження, сором від чужих очей. Герміона ховала свою злість, свій біль. Та тепер з’явилася надія, що за кілька годин їй не знадобиться ховатися.
* * *
- Я вперше чую, що спочатку треба вивчити виманологію… - похмурніла Герміона, заправляючи за вухо неслухняний кучерик.
Останні вересневі ночі були теплі та безвітряні. Вони стояли на майданчику Астрономічної Вежі один навпроти одного. Якби хтось побачив це рік тому, то подумали б, що зараз почнеться дуель.
“Можливо, Гаррі не впорався з блокологією саме з цієї причини”, пронеслося в голові Герміони. Але це означає, що їй знадобиться більше часу на керування Сенсом.
- Щоб блокувати вплив іншої людини, потрібно зрозуміти механізм дії цього впливу. Повір досвідченому блокологу, - знизав плечима Забіні. - Отже, виманологія - це мистецтво навігації крізь багато шарів розуму. Це не схоже на маглівське “читання думок”. Ти бачиш образи й інтерпретуєш їх значення. Розумієш? - почав свою лекцію Забіні.
- Так, - відповіла Герміона.
- Є два види виманології: агресивна та правильна. Якщо ти хочеш отримати інформацію будь-яким шляхом, то заходиш у підсвідомість наче слон в посудну лавку. Тобі все одно, що станеться з людиною, ти трощиш її, поки не знайдеш потрібне.
- Так робив Волдеморт?
Забіні відкашлявся. Люди досі не знали, як варто називати Редла, але за звичкою намагалися уникати його імені.
- Судячи з розповідей, так. Але він володів й іншою виманологією. Коли людина не мала дізнатися, що її просканували. Правильна й непомітна навігація схожа на комаху у величезній будівлі. Вона непомітна. Нашийник має такий вплив. Сидить в кутку і чекає на зародження емоції, щоб продемонструвати її на загал.
- І ти відчуваєш вплив Сенсу навіть зараз? - запитала Герміона.
- Так. Я контактую з ним. Маю постійно знати, в який куток він повзе, інакше загублю, - посміхнувся Забіні.
- Це схоже на історію з павуками. Коли бачиш павука на стіні, головне - не втратити його з очей. Як тільки відвертаєшся - він зникає, - зауважила Герміона.
- Так, саме так. Коли вивчатимеш блокологію, ти матимеш постійно контролювати свого павука. А вивчаючи виманологію, ти зрозумієш, наскільки він має бути маленьким. Починаємо, - мовив Забіні й Герміона зробила глибокий вдих.
За годину Герміона стояла, яскраво освічуючи смарагдовим все навколо, прокручуючи в кишені пляшечку знеболювального. Вона не відчула нічого, окрім люті. Годину вона витріщалася на Забіні, та лише звикла до його присутності, так і не наблизившись до його розуму.
- Це безглуздо. Я не знаю, чому я тут, - злісно вигукнула Герміона.
- Я думав, тому що ми стаємо друзями й тобі подобається моя компанія, - він уважніше придивився до неї. - А ти просто хотіла навчитися блокології за пів години? Тобто, ти мене використовуєш? - насупив брови Забіні.
- Я… - слова десь зникли й ніяк не хотіли знаходити виправдання своїй власниці.
- Та розслабся, я жартую, - посміхнувся Забіні, - Ти просто занадто стараєшся. Або занадто багато думаєш. Ти маєш бути розслаблена!
- Легко тобі казати. Тобі нема про що переживати та думати. Життя прекрасне.
- Взагалі ні про що? - погляд Забіні став уважнішим, він вслухАвся у відповідь.
- Хіба що чим натерти туфлі або як пронести вогневіскі в школу, - закотила очі Герміона.
- То я, по-твоєму, багатий чистокровний чарівник без проблем?
- Схоже на те.
- А проблем в мене немає через моє походження? Чи через кількість грошей у матері? Чи через те, що я хлопець?
- Кхм, я не це мала на увазі, - Герміона раптом остигла й зрозуміла, що останні фрази були зайвими.
- А що? - посміхнувся Забіні, та в очах читалася образа.
- Нам не варто про це говорити.
- Чому? Можливо, через те, що розподіл за походженням зараз незаконний? Я насправді можу обійти цю тему. Можемо поговорити про ставлення оточення до сім’ї, яка зайняла нейтральну позицію щодо лиходія, - монотонно почав перераховувати Забіні. - Або родинні стосунки між матір’ю, що зосереджена на пошуках восьмого чоловіка та її сина, що ховає від неї пляшки з алкоголем. Можеш запитати мене про суму, котру ми заплатили в казну міністерства за «відновлення» мого навчання в цій школі, - він не підвищував голос. - Хоча я навіть не розумію, який був в цьому сенс. Скажи, чому мені легко розслабитися?
- Вибач, я… Не думала, - Герміона почувалася ніяково. Забіні віддалявся, і Герміона, на дивовижу, відчула сум, бо їй, схоже, хотілося з ним подружитися.
- Ти ж тільки що сказала, що забагато думаєш. І не думала, що війна зачепила, травмувала або знищила кожного з нас? Незалежно від сторони, яку ми займали? Ми не питаємо нікого про їхню історію війни. І ніхто не питає про нашу. Та я сподівався… А, не важливо, - Герміона бачила, як після його щирості на обличчя находила маска жартівливого, всім знайомого слизеринця, - Продовжимо наступного тижня, тобі варто відпочити і видихнути. В тебе обов’язково все вийде! – він розвернувся до виходу з Астрономічної Вежі.
- Забіні, стій. Ти правий, - Герміона видихнула та показала йому блакитне сяйво браслета, - я зосередилася на своєму болю та жалю. І забула, що існують інші. Дякую за нагадування. Мир?
- Тільки якщо зватимеш мене Блезом, - хитро посміхнувся той.
- Домовилися.
- Але ми справді підемо спати. І будемо займатися раз на тиждень, - відрізав Блез, знову повертаючись до виходу.