Герміона не відпускала мочку вуха, розуміючи, що вона вже червона. Та вона не могла дати їй спокою, коли нервувала. “Чи все він чув?”, не замовкав голос в голові.
- Ти нервуєш через жахливу музику, як і я, чи є ще щось? - закипала роздратована Джіні, вкотре затягуючи хвіст і роздивляючись присутніх на зустрічі Слизоклубу.
- Не схоже, що тебе бентежить музика, - відповіла Герміона.
Вона не розповідала дівчатам про нічну пригоду. Сама не розуміла, чому, але намагалася тримати все, що стосувалося Мелфоя, якомога далі. Ніби, не озвучуючи свої думки, вона робила їх менш реальними.
- Ти про що? - здивувалася Джіні.
- Ти скоро відірвеш собі шмат волосся, - зауважила Герміона. - Щось сталося?
Джіні уважніше подивилася на подругу.
- Ну… Дещо є, але я не встигла з вами поділитися, - Джіні опустила погляд, струшуючи уявний пил з сорочки.
- Ти готова поділитися зі мною зараз?
- Ем, так. Я… Ми… Ми з Гаррі розбіглися, - вона не підіймала очей.
- О… І як ти? - обережно запитала Герміона.
- Нарешті можу вільно дихати, - сумно посміхнулася Джіні й поглянула на подругу.
- Це добре, - посміхнулася Герміона й обійняла її. - Я рада, що ви це вирішили! Було важко?
- Насправді ні. Уяви, ми обидва думали про це, але жоден не міг наважитися. А потім… Я подивилася на Луну, що вона прислухалася до мене й зробила крок. І вирішила прислухатися до неї. Вчора написала Гаррі лист, що нам треба поговорити, - вона гучно видихнула. - Загалом, сьогодні ми розбіглися. Але залишилися друзями, - Джині розквітла від цих слів, очі зблиснули хитрим вогником, - тож ми всі холостячки.
- Чи надовго, - засміялася Герміона.
- Ти про що? - здивувалася Джіні.
- Глянь навколо, - Герміона взяла подругу за плечі й розвернула обличчям до залу.
Ніхто, крім Слизорога, не любив зустрічі його клуба. Але ходили всі, кого він запрошував. Нікому ж не потрібні проблеми з Настоянками. Тож школярі нудилися вздовж стін старого кабінету з Настоянок, який вже давно не використовувався, в очікуванні кінця цього вечора. Єдиною розвагою були шампанське й повільні танці.
- І що? - не розуміла Джіні.
- Хлопці. Вони витріщаються на тебе, - прошепотіла Герміона.
- Тобі здається, - зашарілася руда.
- Зараз перевіримо. Слизоріг змінює пісню.
Зазвучала повільна композиція і 3 хлопці з різних боків обережно рушили до дівчат. Джіні різко розвернулася до подруги.
- Я побуду з тобою.
- Гей, ти знову вільна. Чи ти вже про когось думаєш? Якщо ти хочеш зізнатися, що таємно в мене закохана, то я не зможу так вчинити з Луною – вже обіцяла їй своє кохання, - хитро посміхнулася Герміона.
- О, ні, ти розбила мені серце! – Джіні удала, що витирає сльози.
- Слухай, якщо ти хочеш приділити час собі – без питань, але якщо ти хочеш стерегти мене, то краще піди танцювати, - підморгнула Герміона.
- Думаєш?
- Впевнена.
- Але я буду поряд, то як знадоблюся – лише дай знати, - посміхнулася Джіні та повернулася обличчям до танцмайданчика.
В ту ж мить хлопці підлетіли до неї й з одним вона таки пішла танцювати.
- А твоя подружка популярна, - прошепотів голос Забіні біля вуха Герміони. Вона ледь не підстрибнула від несподіванки, але промовчала у відповідь, - Як щодо тебе?
- Ти про що?
- Я можу запросити тебе на танець?
- Я не танцюю, - відповіла Герміона, спостерігаючи за Джіні.
- Сюди прямує Слизоріг, тож в тебе є вибір: танець з ним або зі мною, - підморгнув Забіні.
Герміона поглянула в бік і справді побачила професора, що вже був за кілька кроків від них. Його твідовий костюм був, схоже, старішим за нього. Вибір було зробити не важко. Герміона була готова танцювати будь з ким замість Горація Слизорога…
- Добре, краще з тобою, - вона простягнула руку Забіні й вони рушили в центр кімнати.
- Тебе, до речі, теж хотіли запросити на танець кілька хлопців. Але ці мамині синки побоюються чи то тебе, чи то Поттера.
- А ти? – запитала Герміона, пропускаючи повз вуха його фразу.
Він сказав це лише щоб притлумити її увагу. Дівчина, що не вміє адекватно себе оцінювати, розтанула б, та Герміона не належала до такого типу. Вони зупинилися на танцмайданчику в метрі один від одного. Герміона повільно оглянула його з ніг до голови так само, як він зробив це в перший навчальний день. Він виглядав прекрасно, підібрані зі смаком чорні штани та смарагдова сорочка пасували до зухвалого виразу обличчя. Герміона з викликом поглянула йому у вічі. Йому щось було потрібно від неї. Але що?
- Я ж не грифіндорець, щоб бути безстрашним. Але я впевнений у собі, - Герміона не відповіла, тож Забіні обхопив талію Герміони, починаючи танець та продовжив. - Насправді, тут багато боягузів. Взяти твою подружку, наприклад, - він вказав підборіддям на Джіні, - боїться починати нові стосунки, - задумливо проговорив Забіні. - Хм, то вони з Поттером розбіглися?
- Звідки ти це взяв?
- Це секретна інформація. Але ти можеш про це здогадатися. Ти ж найрозумніша відьма сторіччя, - посміхнувся Забіні. - А поки ти думаєш, я продовжу. Слизоріг уявляє, яким закляттям його може вбити Мелфой, - він посміхнувся й закотив очі. - І чому вони всі так на нього реагують?!
Герміона зашарілася від згадки його імені. Вона знала, що він в цій кімнаті. Знала, що він стояв на протилежному кінці кімнати, бо шукала його поглядом час від часу. Не могла собі це пояснити, але знову поглянула в його сторону. Він так і не зачісував волосся. Чорний піджак не застібнутий, одна рука в кишені, інша шукає, що б поїсти.
- Цікаво, що там в Мелфоя, - Забіні напружився, та раптом на його обличчі запанував вираз огиди. - О, як підступно, він уявив, як фліртує з моєю матір’ю, - він скривився. - Драко не любить, коли я так роблю. Жах, це тепер залишиться перед моїми очима назавжди.
Раптом повз обличчя Герміони пролетіла чиясь рука та зупинилася в кількох сантиметрах від обличчя Забіні. Джіні, що з’явилася нізвідки, розкрила кулак та показала волоський горіх, який тільки що спіймала.
- Яка у вас реакція, леді! – вигукнув Забіні.
- Я ж ловець. Це призначалося тобі?
- О, так, - Забіні підвів погляд на Мелфоя, - «Більше не буду», - самими губами сказав він.
- То що це було? - запитала Джіні.
- Помста за мою невихованість. Я не мав використовувати його через спробу вразити дівчину, - посміхнувся Забіні, дивлячись на Герміону.
Вона прискіпливіше на нього подивилася. Що він хотів, що намагався аж так задобрити її?
- До речі, - він перевів погляд на Джіні, - не рекомендую зв’язуватися з рейвенкловцем, з яким ти танцювала. Тобі не сподобається. Так би мовити, ти будеш “не вражена”, - він зробив уявні лапки в повітрі.
- Що ти верзеш? – бісилася Джіні.
- Ну, знаєш, він показав мені, чому жовтий – це колір сорому. Великого сорому за маленькі… кхм, обставини, - відповів Забіні. - Тож не раджу тобі з ним спати, - підморгнув Забіні.
- Ну ти й гівнюк. Герміона, пішли, - Джіні перевела погляд на подругу, яка протягом розмови мовчала.
- Зачекай. Виманологія.
- Що? - скривилася Джіні.
- Ти виманолог, - посміхнулася Герміона до Забіні. - І володієш блокологією. І Паркінсон. Ось як вона блокує Сенс, - браслет Герміони засяяв помаранчевим, вона була дуже задоволена розгаданою загадкою.
- Ти і справді дуже розумна! – почав тихо аплодувати Забіні. - Що за диявольський погляд, Ґрейнджер? – він примружив очі в очікуванні.
- Ти маєш навчити мене блокології!
- Набрид смарагдовий? - підморгнув Забіні, та Герміона не відповіла. - А що я за це матиму?
- Що хочеш!
- О, ти відкриваєш скриньку Пандори, Ґрейнджер, - зловісно посміхнувся Забіні.
- В рамках закону і моралі, - встигла виправитися Герміона. Блокологія можна розв’язати її проблему з Сенсом, тож вона готова була потерпіти жарти слизеринця.
- Домовилися, а тепер дозвольте вам обом запропонувати випити.