Хвилювання. Воно відчувалося у кожному зітханні, в кожному русі, в кожному сказаному тремтячим голосом слові. Хазан здавалося, ніби все вже пройшло і вона більш-менш заспокоїлася, але це було просто тимчасове затишшя перед другою хвилею паніки.
Презентація розпочалася відносно недавно, якихось там пів години тому. Першими гостями було звичайно ж подружжя Еґеменів. Ґьокхан йшов попереду під ручку з Ясемін, він першим привітав Хазан з таким чудовим початком нової кар’єри. Ясемін, на відміну від чоловіка, була цього разу досить мовчазною, вона лише оцінююче подивилася на дівчину і вичавила з себе легку усмішку. Позаду солодкої парочки, розглядаючи все довкола, йшли Хазим та Селін. Дівчина як завжди була чимось незадоволена, але з наближенням до брата і Хазан її настрій змінився, вона відразу почала солодко щебетати про те, як тут красиво і як вона рада, що саме Хазан стала обличчям їхньої компанії. Чамкиран злегка посміхалася, постійно промовляючи їдке «дякую», брехня в словах Селін була надто помітною. А ось на слова Хазима Хазан відповіла вже більш щиро. Він був єдиною людиною з цієї родини, крім Ягиза, який був радий її присутності в компанії.
Після приходу головних гостей зал потихеньку почав заповнюватися. Сімейство Чамкиран теж не забарилося, побачивши рідні обличчя, Хазан одразу побігла вперед, не звертаючи уваги на високі підбори та довгу сукню.
– Хазан, моя доню, – прощебетала Фазілет, – яка ж ти гарна!
Останню фразу жінка вимовила з такою гучністю, що люди, які стояли неподалік, одразу почали шепотітися і розглядати джерело шуму. Хазан зніяковіло озирнулася на всі боки, поведінка матері як завжди бажала кращого. Але часу на сварки не було, як і, власне, бажання. Вона по черзі обійняла дорогих серцю гостей і вказавши їм на іменний столик вирушила на пошуки Ягиза, який десь загубився в натовпі. Побачивши знайому постать, вона без долі сумнівів підбігла до нього, вхопила за рукав і голосно вигукнула:
– Ягиз, ну де ти запропастився?! Скоро нам треба зустрічати пана Мухсіна з сім’єю, а я навіть не знаю, як виглядає його син та дружина!
На превеликий подив дівчини чоловік, якого вона спочатку прийняла за Еґемена, виявився не ним, а якимось незнайомцем. Вона зніяковіла і розчаровано відпустила його рукав.
– Вибачте, здається, я сплутала вас з паном Еґеменом, – голосно промовила вона.
– Та нічого страшного! Мені приємно, що мене сплутали з таким красенем, – чоловік оголив зуби у привітній усмішці.
Хазан не залишалося нічого іншого окрім як усміхнутися йому у відповідь. Здалеку чоловік і справді був дуже схожим на Ягиза: величний профіль, густі брови, очі ніжно-блакитного відтінку і горда постава. Зовні вони були майже близнюками, хіба що щетина у незнайомця була густішою. Але придивившись зблизька Хазан таки помітила одну дуже важливу відмінність.
Цей хлопець мав зовсім інший погляд. В його очах не було тієї туги, яка майже ніколи не покидала райдужку очей-хамелеонів. Він буквально іскрився від щастя і Хазан від цього факту стало чомусь дуже сумно. Чи зможе Ягиз коли-небудь бути таким щасливим?
– Хазан, люба, я дуже радий тебе бачити, – позаду пролунав знайомий голос і вона одразу обернулася, щоб відповісти на обійми добродушного старого, що колись погодився взяти її в моделі.
– Пане Мухсіне, вітаю вас! Я теж дуже рада вас бачити! Сподіваюся, ви всім задоволені?
– Звичайно задоволений, хіба може бути інакше? – він добродушно поплескав її по плечу. – Хочу познайомити тебе зі своєю дружиною – Єльдою.
Хазан відразу привіталася з красивою жінкою, що стояла праворуч від Мухсіна. Вона була молодшою за чоловіка, але це не заважало їм гармонійно виглядати разом. Поки Хазан вела невимушену бесіду з подружжям Їґітерів, до столика підійшла ще одна гостя, з якою Хазан вже була знайома.
Побачивши подругу, Айше відразу кинулася її обіймати і засипати компліментами. Обидві дівчині сяяли від щастя, радіючи зустрічі.
– Ти вже познайомилася з моїм чоловіком Керемом? – ненароком запитала Айше у Хазан.
Тільки після цих слів до дівчини нарешті дійшло, кого саме вона сплутала з Ягизом. Яка ганьба, а вона ще ж щось там ляпнула про пана Мухсіна. «Браво, Хазан, ти не можеш провести жодної секунди, щоб не зганьбити себе!» – встигла подумати перед тим, як до неї підійшов Керем Їґітер.
– Ми не встигли познайомитися, бо пані Хазан сплутала мене з кимось, – він грайливо підморгнув їй правим оком, Хазан миттєво зніяковіла. – Я дуже багато чув про вас, приємно нарешті побачити вас вживу.
У відповідь Хазан звично посміхнулася і простягла свою долоню для рукостискання, але замість того, щоб потиснути її, чоловік підніс руку до губ і поцілував її. Хазан швидко відсмикнула руку, подивившись на Айше, що злісно блимала очима. Ситуація ставала вкрай незручною, Ягиз, який безшумно підібрався до компанії, врятував дівчину. Він кивнув усім присутнім, а потім галантно взяв Хазан під руку і зник разом з нею в натовпі. У той момент вона була шалено вдячна йому за порятунок.
– Ну і навіщо ти це зробив? – Айше грізно вперла руки в боки, підходячи до свого чоловіка. – Щоб збентежити дівчину? Чи щоб змусити мене ревнувати?
– Навіщо мені змушувати тебе ревнувати, я й без цього знаю, як сильно ти мене любиш, – він широко всміхнувся від вуха до вуха. – Я зробив це, щоб подивитися на його реакцію. Цікаво, коли вони самі все зрозуміють?
– Ти і сам не так швидко усвідомив свої почуття, – Айше також широко посміхнулася. – Без моєї допомоги нічого б не було. Сподіваюся, що вони зрозуміють все доти, доки не стане надто пізно.
Веселощі тривали, презентація була в самому розпалі. Після того, як винесли закуски і гості змогли трохи підкріпитися, зазвучала приємна, динамічна музика і по доріжці одна за одною пройшлися моделі. На кожній з них був спортивний комплект, ретельно розроблений Їґітерами під керівництвом Еґеменів. Якщо гостям хотілося детальніше розглянути ту чи іншу частину одягу, вони з легкістю могли відкрити каталог, що стояв на кожному столику, і вдосталь надивитися на Хазан, що позувала на фото. Після презентації мали надати слово головам компаній, а також Хазан. Усі четверо стояли біля підвищення, яке виконувало роль сцени, кожен чекав на свою чергу.
Першим на сцену викликали Мухсіна Їґітера, він багато говорив про виконану роботу та про те, як ця ідея спала на думку його невістці Айше і вони з молодшим сином взялися за її виконання. Потім він подякував Еґеменам і зокрема Ягизу за виконану роботу і професійний підхід до виконання такого складного завдання.
Коли всі подяки закінчилися, до мікрофона підступив Хазим. Він був менш багатослівним, адже справи на фірмі були прерогативою його синів, особливо Ягиза. Але через мовчання останнього, віддуватися доводилося батькові, іншого виходу не було. Коли оголосили її ім’я, для Хазан ніби все застигло. Вона почувалася, як у тих фантастичних фільмах, коли надлюдина одним помахом руки могла зупинити час. Як у сповільненій зйомці вона попрямувала у бік сцени, стиснувши руки в кулаки. На сходинці вона мало не спіткнулася об поділ своєї сукні, але чиясь рука втримала її від ганьби. Їй навіть не довелося обертатися, щоб зрозуміти хто саме прийшов їй на допомогу.
– Будь ласка, не йди, бо я зараз упаду, – прошепотіла Хазан кудись убік.
Навіть крізь спину вона могла відчути його кивок, надто добре за цей час вивчила його звички. Ягиз зійшов разом із нею на сцену, після чого галантно запропонував свою руку та підвів модель до мікрофона. Хазан чула, як її серце відбиває дивний марш і намагається вирватися з грудної клітки. Незважаючи на всю підготовку, незважаючи на підтримку з боку близьких, вона все одно страшенно боялася зробити щось не так, сказати щось не те. Адже це не вона та дівчина, що з упевненістю позувала перед камерами, вона лише простий тренер з кікбоксингу Хазан-абі. Може, ще не пізно розвернутися і втекти?
Ніби почувши її думки, Ягиз, непомітно для інших, підбадьорливо стиснув її долоню. З особливою ніжністю чоловік провів великим пальцем по кісточках її руки, по тілу Хазан одразу пробігли мурашки. Але крім них усередині зародилося ще й стійке відчуття, що все буде добре. Кров’яні клітини разом із киснем розносили впевненість у тому, що у неї все вийде. «Ну що ж, поїхали!» – зробивши ще кілька вдихів Хазан підійшла до мікрофона.
– Коли мені вперше запропонували цю роботу, я подумала, що це жорстокий жарт. Скільки себе пам’ятаю, я завжди була пов’язана зі спортом, але не любила зйомки. Одного разу мені сказали, що я ніколи не зможу стати моделлю, – її очі з легкістю знайшли в залі Сінана, що разом з Ніль стояв біля Селін, – але, як бачите, я це зробила. І хоч до цього в мене не було подібного досвіду, хоч спочатку я відчувала себе невпевнено, все ж таки я гідно змогла виконати цю роботу. Я дуже вдячна пану Мухсіну, який на свій страх та ризик погодився зробити недосвідчену модель обличчям свого проекту. Світу потрібні такі добрі люди! Але найбільше я вдячна іншій людині, – Хазан обернулася назад, її очі одразу знайшли рідне обличчя. – Ягизе, дякую за те, що примирив мене з дівчинкою, яка була всередині мене і про яку я забула. Дякую, що дозволив мені зустрітися з фарбами, які жили у мені! – зізнання було щирим, Хазан спробувала вкласти в нього всю ту ніжність і подяку, яку вона відчувала по відношенню до Еґемена. Судячи зі щасливого і здивованого погляду Ягиза, їй це вдалося. – Я б могла ще багато сказати, насправді, слова – це єдина річ, яка з легкістю мені дається, – вона знову повернулася до зали. – Але за цей час я зрозуміла, що ніщо не може краще передати емоції за мовчання. На відміну від слів, воно завжди щире та багатообіцяюче. У мовчанні немає лукавства, воно справжнє. Тому дозвольте мені показати вам справжню себе!
На кілька хвилин у залі справді запанувала мовчанка, як тільки Хазан перервала свою промову, музиканти стихли, відставивши вбік інструменти. Чамкиран спробувала обдарувати кожного з присутніх своїм щасливим і натхненним поглядом. Коли черга дійшла до Мелек та її батька, Хазан одразу посміхнулася. Чоловік підняв великий палець вгору на знак схвалення і від цього на душі одразу потеплішало.
Атмосфера довкола не була напруженою, навпаки – таїнство загального мовчання заворожувало. Хазан відчувала, як між нею та глядачами натягується струна розуміння. І цей факт робив її щасливою.
– Браво тобі, сестро Хазан, – прокричав Ясін із зали, за ним почулися гучні оплески.
Хазан дивилася на радісні обличчя гостей і не могла стримати себе від чеширської посмішки. Всі ті первісні переживання, усі ті дурні страхи і думки розчинилися в довколишньому галасі. Недарма кажуть, що найбільша перешкода на шляху до мети – це ми самі. Щойно Хазан злетіла над своєю перепоною і та розщепилася на тисячі звуків та літер.
– Хазан, ти була чудова. Нам з татом шалено сподобалася твоя промова, – задоволено прощебетала Мелек своїй подрузі, яка тільки-но спустилася зі сцени. У відповідь Хазан лише посміхнулася і обняла дівчину.
Презентація повільно перетворилася на вечірку, гості перейшли на другий поверх, де було більше місця для танців. Після промови Хазан ще трохи поспілкувалася з рідними, треба було хоч ненадовго відволікти матір, а то вона геть замучила гостей постійними розмовами про те, яка в неї прекрасна дочка і як вона нею пишається.
Після цього дівчина пішла трохи підкріпитися, в животі було порожньо від самого ранку. Біля столика з фуршетом вона побачила знайомого чоловіка, його ім’я так і крутилося у неї на язику, але вона ніяк не могла згадати. Тільки підійшовши ближче Хазан зрозуміла, ким був цей любитель солодкого.
– Пане Самет, вітаю! – замість того, щоб у відповідь привітатися з дівчиною, чоловік підстрибнув на місці від переляку і округлив очі. – Ой, вибачте, здається, я вас налякала. Ви в порядку?
– Та ні, нічого страшного, все добре – промовив він в ту ж секунду, відійшовши від переляку. – Просто я тут ховаюся від своєї дружини Хуль’ї. Вона нещодавно підсіла на якусь дієту і щоб не страждати самій від нестачі калорій, вирішила підсадити і мене на неї. Я вмираю від голоду, тому ненадовго втік від неї сюди, поки вона розмовляє там з подругами!
Самет запхав у рот кілька шоколадних тарталеток і блаженно посміхнувся, заплющивши очі. Весь вигляд чоловіка відображав почуття крайнього задоволення, навіть вуса піднялися вгору. Хазан пирснула від сміху і зворушливо посміхнулася, старший син був копією свого батька.
– Пригощайся! – він простяг їй полуничну тарталетку.
– Дякую, – Хазан радо прийняла ласий шматок і відправила його до рота. Вони б ще із задоволенням побалакали, якби здалеку не почулися гучні вигуки його дружини. Хуль’я шукала свого чоловіка.
– Здається мені час. Якщо султана побачить мене тут, буде погано! – прошепотів він, потихеньку відступаючи. – Було приємно поспілкуватися з тобою, Хазан!
– Навзаєм! – вигукнула вона вслід.
Трохи підкріпившись, дівчина зібралася було знайти Ягиза і ще раз подякувати йому за надану підтримку, але гостя, що проходила повз, зовсім випадково вилила на неї келих червоного вина. Насмішка долі стала ще іронічнішою, коли в тій самій винуватиці Хазан впізнала Ніль. Дівчата завмерли на деякий час одна перед одною, обидві не знали, як варто поводитися в такій ситуації. Першою опам’яталася Ніль, у якій прокинулася совість, вона одразу почала вибачатися за завдану шкоду. Хазан у відповідь лише махнула рукою, сукня звичайно була дуже красивою, але вона ще не дійшла до тієї стадії, коли можна починати ридати через зіпсовану річ.
Ситуацію як завжди врятувала Іпек – фея-чарівника та чіп-і-дейл в одному флаконі. Вона десь знайшла ту саму малинову сукню, в якій Хазан колись позувала перед камерами. Чамкиран швиденько перевдяглася і знову вийшла до гостей. Ніль перегородила їй шлях і спробувала ще раз перепросити, говорила дівчина і справді досить щиро. При погляді на неї Хазан більше не бачила ту колишню психопатку, яка влаштовувала істерики в спортзалі через косі погляди Сінана в бік красунь, що тренувалися. Здається, вона і справді змінилася. Вибачалася Ніль довго, розмахуючи руками і доповнюючи все це живою жестикуляцією. Однак Хазан до кінця бесіди так і не зрозуміла причину вибачень: чи то вино, чи то Сінан? Хоча, яка різниця? Головне, що щиро! Дівчина не знала, що їй варто зробити в такій ситуації, тому вона просто посміхнулася, прошепотіла Ніль «все добре, це вже в минулому» і помчала геть на пошуки свого начальника.
Хто тільки не зустрівся їй по дорозі: і Їґітери знову покликали на пару слів, і Недім Карачай з дружиною Джемре висловили своє захоплення, навіть небагатослівний Серкан Болат з нареченою Едою не проґавили моменту, щоб похвалити успішну роботу моделі. В такі моменти Хазан подумки дякувала Едже за просвітництво в області світської тусовки, якби не вона і її одержимість знаменитостями, Хазан поняття б не мала, хто такі ці люди, що так її розхвалювали. Відчепившись від настирливих гостей, дівчина помчала в інший бік танцполу. Саме тоді пролунали перші акорди повільної мелодії, люди почали запрошувати одне одного на танець.
Чамкиран вже розвернулася, щоб піти і не заважати танцюристам, як тут її схопили за зап’ястя і розвернули назад. Її тіло впечаталося в партнера. Хазан глянула вгору з-під опущених вій, Ягиз свердлив її уважним поглядом. Він дивився на неї ніби вперше, його очі ретельно вивчали кожну родимку, кожну вію, кожну клітинку її обличчя. На губах його погляд зупинився, кадик нервово смикнувся. Хазан і сама проковтнула за компанію, в горлі стало надто сухо, а всередині надто спекотно.
Ягиз відсунувся і взяв її праву руку у свою велику долоню, інша рука чоловіка лягла на талію дівчини. Вони почали повільно розгойдуватися в такт музики, роблячи кілька несміливих кроків то в один, то в інший бік.
– Я шукала тебе весь цей час. Де ти був? – пошепки спитала Хазан.
У відповідь Ягиз лише повів плечима, де тільки сьогодні не ступала його нога.
– Я не вмію танцювати, якщо чесно, – прошепотіла Хазан, трохи закусивши верхню губу.
Після її одкровення Ягиз якось дивно хмикнув, у його очах затанцювали недобрі вогники. Від Хазан не сховалася зміна настрою хлопця, вона вся напружилася, вигнувши спину дугою. Що він щойно задумав?
Не встигла Чамкиран поставити Еґемену це питання, як він зовсім несподівано притягнув її ближче до себе. Їхні тіла доторкалися одне до одного і від цього контакту всередині обох щось заіскрило.
Обережно, розтягуючи майже інтимний момент, Ягиз повільно почав переплітати їх з Хазан долоні. Її тендітні пальчики ідеально підійшли до його довгих фаланг. Вона вся горіла, від нього ж віяло холодом. Як дві частинки одного пазла вони склалися в єдину картинку, відновивши зруйновану колись рівновагу. Інша рука Ягиза також повільно піднімалася вгору, подушечками пальців він злегка торкався розпаленої шкіри на спині Хазан. Від його дотиків у неї аж паморочилося в голові, але, здається, вона була не проти провести все своє життя на такій каруселі.
«Not really sure how to feel about it
Something in the way you move
Makes me feel like I can’t live without you»
Хазан втратила лік часу, він більше не вимірювався для неї хвилинами та секундами. Тепер за одиницю вимірів були дотики. Його дотики.
Їй навіть здалося, що вона осліпла на кілька хвилин. Бо крім Ягиза в її полі зору не було більше жодної душі. Начебто на цьому танцполі і в цьому Всесвіті існували тільки вони. Його очі дивилися тільки на неї і Хазан більш за все хотіла, щоб він не припиняв це робити.
Кожна частинка її шкіри горіла від тактильних контактів, але це було ніщо в порівнянні з тією пожежею, яка вирувала всередині дівчини. Ягиз постійно дивився їй у вічі, намагався зафіксувати кожну емоцію, кожну реакцію на його дії. Дивно, але в його очах більше не було того звичного смутку. Зараз там правив зовсім інший букет емоцій, серед якого почесне місце займало замилування цією дивною дівчиною.
Він схилив голову ближче до Хазан, таким чином їхні очі були за кілька сантиметрів один від одного. Хазан заплющила очі і відпустила своє тіло, тепер нею керувала музика і чоловік, якого вона спочатку так намагалася ненавидіти. Ягиз наслідував приклад дівчини і також прикрив очі, притуливши свою щоку до її скроні. Ту саму щоку, яку вона порізала осколком від нещасної фігурки два місяці тому. В ніс ударив терпкий аромат квітів і Ягиз затримав подих, щоб довше насолодитися цим запахом. Її запахом.
«And I want you to stay
Ooh, the reason I hold on
Ooh, „cause I need this hole gone»
Хазан повністю розчинилася в цьому моменті і їй зовсім не хотілося, щоб він закінчувався. Вічність – стільки часу вона була готова провести разом із цим чоловіком.
«Well, funny you’re the broken one
But I’m the only one who needed saving
„Cause when you never see the light
It’s hard to know which one of us is caving»
Немов на замовлення, вони одночасно розплющили очі і подивилися один на одного. Йому хотілося багато про що їй сказати, а вона хотіла багато про що помовчати разом з ним.
Ягиз стиснув її у своїх обіймах, різко нахиляючи вниз. Вона вчепилася йому в плечі, знаючи, що потім там залишаться сліди. Його погляд пройшовся від шиї до очей, зупинившись на губах. Вона й сама застигла, незвичне поколювання в серці починало трохи турбувати.
Тільки я та вона.
Він підняв її назад, так і не випустивши зі своїх рук. Хтозна, чим би все закінчилося, якби цю розжарену атмосферу не перервав гучний шквал оплесків. Хазан одразу оговталася від мари. У цьому Всесвіті крім них двох було ще стільки людей…
Ягиз відпустив її зі своїх рук і відійшов убік, натягнувши на губи фальшиву вдячну посмішку. Хазан розвернулася на підборах у бік оплесків. Побачене змусило її мало не свиснути від подиву. Крім них з Ягизом на танцполі більше не було ні душі, всі пари стояли осторонь, спостерігаючи за їхнім танцем. У натовпі вона зустрілася очима з Едже, сестра нагадувала їй зірку, що тільки-но вибухнула і готова висвітлити своїм щастям ледь не пів світу. Мелек, що стояла поруч разом з батьком, також радісно підморгувала їй. Пощастило, що хоч матері поблизу не було, вона точно зіпсувала б цю картину своєю кислою міною.
Під пильним поглядом чужих очей Хазан стало ніяково і вона, скориставшись вдалим моментом, швидко зникла в напрямку туалету. «Ну і від чого ти біжиш, дурненька? Від сорому чи від власних почуттів?» – промовив у її голові неприємний голос.
– Заткнися! – гаркнула Хазан сама собі. – Аллах Аллах, що це зі мною відбувається? Я вже лаюся сама з собою! – вона потерла перенісся і стомлено заплющила очі. – Заспокойся, Хазан. Піди вмийся, прийди до тями і змусь свою голову працювати.
Вода трохи остудила її запал, але, незважаючи на холод, шкіра все ще продовжувала палати в області дотиків його рук. Хазан сперлася на раковину, розглядаючи власне відображення у дзеркалі. Погано це, чи добре, але вона не впізнавала саму себе. Наче перед нею стояла інша Хазан: впевненіша в собі, красивіша і закохана.
Від усвідомлення останньої думки спочатку стало якось страшно. Невже вона справді закохалася? Та ні, дурня якась. Вона не могла закохатися у брата свого колишнього хлопця. Вона не могла закохатися в людину, яка так і не знайшла своєї спорідненої душі. Вона просто не могла.
Чи все ж таки могла?
Скільки б Хазан не вдивлялася в дзеркальну версію себе, вона не могла добитися від неї відповідей на всі питання, що заповнювали черепну коробку. Та Хазан мовчала, постійно кусаючи губи до крові. І в тієї Хазан досі горіли щоки після танцю.
Хвилини йшли, а вона продовжувала стояти в туалеті, витріщившись на власне відображення. Коли це вже стало надто дивним, Хазан прийняла рішення повернутися в зал, її відсутність явно не залишиться непоміченою серед гостей. Трохи обтрусивши зім’яту сукню і заправивши за вуха неслухняні локони, Хазан вийшла з кімнати і направилася в сторону основної зали. До місця перебування гостей залишалося зовсім трохи, але слова, що долетіли до вух дівчини звідкись праворуч, змусили її зупинитися. Вона повернулася в бік звуку, попереду були двері в запасну вбиральню для персоналу. Проклинаючи власну цікавість, Хазан обережно підійшла вперед до кімнати, зупинившись біля отвору.
– Ти обіцяла познайомити мене з сином! Ти казала, що розповіси йому всю правду про мене – його рідну матір.
Говорила якась жінка, Хазан не впізнала її за голосом і це означало, що швидше за все там якась незнайомка. Усвідомивши, що не варто лізти в чужі справи, Чамкиран хотіла було повернутися назад. Але наступна фраза приклеїла її до місця, ноги почали тремтіти.
– Так, я обіцяла! Але я казала тобі, що треба ще трохи зачекати! – Фазілет пошепки кричала. – Керіме, я знаю, що ти хочеш возз’єднатися з сином, але мені потрібен час, щоб сказати йому правду.
Мама? Що вона тут робить? Хіба Керіме – це не ім’я тієї жінки, в чий будинок вона пролізла? Що тут взагалі відбувається? Хазан притулила вухо до дверей, вона повинна була почути продовження розмови.
– Я чекала 31 рік, я втомилася чекати! Ти обіцяла возз’єднати мене з моїм Мехметом! – судячи зі схлипувань, жінка ще й почала плакати.
– Скільки разів я тобі казала, його звати не Мехмет. Його ім’я Ягиз! Якщо ти стільки років терпіла розлуку з ним, якщо сама віддала свого сина Еґеменам, то ти просто змушена ще трохи потерпіти! Я втомилася чути твоє скиглення!
Хтось з силою смикнув дверну ручку з того боку і та відчинилася на повну силу. Хазан і Фазілет зіткнулися одна з одною.
На дівчині не було лиця, вона вся зблідла і нагадувала трупа, хоча навіть той виглядав більш живим.
– Хазан, дитинко що ти тут робиш? Ти в порядку?
Ні, вона безперечно не в порядку.
Щойно вона стала свідком страшної таємниці, пов’язаної з близькою їй людиною.
Щойно її щасливий світ розсипався на уламки.