Розгубленість. Саме її відчувала Хазан, перебуваючи під пильним поглядом старого з добрими очима. Хвилиною раніше він сказав про те, ніби вона представлятиме якусь лінію одягу. Але що це означає? Який ще одяг? Що за маячня?
Хазан відкрила рота, щоб сказати незнайомцю, що він помилився і сплутав її з кимось, але тут, ніби у найкращих традиціях турецьких серіалів, у чоловіка задзвонив телефон. Він вибачився і вийшов з кабінету, залишивши Ягиза наодинці з розгніваною Хазан. Чамкиран грізно подивилася на Холодильника і піднялася зі свого крісла, вперши руки в боки.
– Не хочеш пояснити, що це означає? – злісно процідила вона крізь зуби.
У відповідь той якось дивно хмикнув і почав писати щось на аркуші, вирваному з блокнота. Чекати довелося недовго, вже за хвилину Чамкиран тримала в руках листок і ретельно вгризалася в слова, написані на папері.
«Розумію, що в тебе зараз у голові занадто багато запитань. І, на жаль, чи на щастя, у мене немає відповідей на всі з них. Але щодо цієї ситуації, то я хотів зробити це зовсім інакше. Але сама бачиш, пан Мухсін, не знаючи всієї ситуації, трохи поквапив події. Ну так що, ти згодна стати обличчям лінії спортивного одягу Еґеменів-Їґітерів?»
Хазан зробила глибокий вдих, потім ще один. Але це не допомогло їй заспокоїтися, навпаки, всередині неї ще більше заклекотів гнів. Та що він про себе уявив? Спочатку поводиться, як гавнюк, потім рятує, а потім пропонує роботу. Та що це за людина така?
– Ти що знущаєшся з мене? – майже прокричала Хазан, нахилившись над робочим столом і схопивши Еґемена за комір сорочки. – Яка з мене модель? Та й взагалі, про яку роботу з тобою може йти мова?!
Ягиз не чинив опору, спокійно спостерігаючи за діями дівчини. Через те, що Хазан м’яла в руках його сорочку, їхні обличчя розташувалися надто близько один до одного. Він навіть міг порахувати вії на її карих очах. І саме цим Ягиз і зайнявся на деякий час, тому що його погляд посерйознішав і він застиг, не зводячи очей з дівчини. Гнів Хазан потихеньку почав розсіюватися, натомість прийшло якесь дивне збентеження. Вона почувала себе ніяково, перебуваючи під таким пильним поглядом. У такій позі їх застав Мухсін Їґітер, який нарешті закінчив свою телефонну розмову.
– Ягиз, мені дуже жаль, але я змушений… – почав він, але побачивши дивне становище парочки одразу замовк.
Хазан блискавично відпустила злощасний комір сорочки і сіла назад на крісло, опустивши погляд. Вона відчувала, що до її щік прилив жар і вони зачервоніли. «Тільки б не помітили! – промайнуло в її думках. – Червонію, як якась першокласниця перед старшокласником!»
– Еее, про що це я говорив… – відкашлявшись, промовив чоловік. – На жаль, мені потрібно вас покинути, склалися непередбачені обставини. Але ми ще обов’язково зустрінемося та все обговоримо. Пане Ягиз, – він підійшов до Еґемена і потис йому руку, – до наступної зустрічі. Пані Хазан, приємно було познайомитися!
– Мені теж, – пропищала дівчина, подаючи руку у відповідь. – До побачення!
І ось вони знову залишилися самі. Хазан наполегливо намагалася не дивитись у бік хлопця, будь-якими способами ховаючи від нього свій погляд. Ягиз самовдоволено посміхнувся, побачивши спроби Чамкиран залишитися непоміченою. І хто б міг подумати, що це та сама дівчина, яка щойно кричала на нього і готова була накинутися з кулаками? Щоб привернути увагу, Ягиз кашлянув, простягнувши Чамкиран черговий листок, списаний чорнилом. Хазан схопилася за краєчок і швидко пробігла очима по тексту.
«Я розумію, що тобі потрібен час, щоб все переосмислити і ухвалити рішення. Від себе скажу ось що: якщо тобі подобається постійно гнути спину в спортзалі і отримувати за це копійки, то я пообіцяю тобі, що залишу тебе назавжди і більше не з’явлюся в твоєму житті. Але якщо тобі набридло пливти за течією і ти хочеш змінити своє життя, то тобі слід подумати над моєю пропозицією. Я з радістю розповім всі деталі контракту та нашої співпраці, якщо ти захочеш. «
Важко зітхнувши, Хазан подивилася на Ягиза, сподіваючись зрозуміти за виразом його обличчя, чи жартує він, чи його наміри справді такі серйозні і він пропонує їй роботу. На жаль, чи то у сканера Чамкиран відбувся збій, чи то обличчя Еґемена і справді не виражало якихось емоцій, вона так і не змогла знайти відповідь на запитання, що мучило її.
– Мені від тебе нічого не потрібно! – Хазан таки залишилася стояти на своєму. – Сподіваюся, що більше ніколи не побачу тебе!
Вона зім’яла папір і викинула його у відро для сміття перед тим, як вийти з кабінету, голосно грюкнувши дверима. Привітна секретарка побажала Хазан доброго дня, на що та так нічого і не відповіла. Лише на вулиці вона дозволила собі трохи віддихатися і прийти до тями після всього, що сталося.
Голова гула від настирливих думок, які не давали спокою. Ще кілька годин тому вона йшла сюди з чіткою метою дати Еґемену прочуханку за те, що він без її відома спілкувався з Едже і запудрив їй мізки своїм красномовством. Але те, що відбулося всередині будівлі, настільки перекреслило всі плани, що Хазан навіть забула через що сюди прийшла. Багато питань у її голові так і залишилося неозвученими.
Щоб трохи освіжитися, вона вирішила прогулятися вздовж набережної, море завжди додавало їй сил. Близько двадцяти хвилин Хазан просто тинялася туди-сюди без будь-якої мети. Потім, почувши бурчання живота, вона вирішила трохи підкріпитися сімітом і стаканом гарячого чаю. Хазан витягла гаманець аби перерахувати гроші, що залишилися в неї на маршрутку, як раптом у сумці задзвонив телефон. Швидко витягаючи його назовні, вона насамперед глянула на дисплей, дзвонив Сінан.
– Алло! – відповіла Хазан, щосили притискаючи телефон до вуха.
– Алло! Хазан, як ти, люба? – пролунав у слухавці радісний голос хлопця.
– Та все як завжди, – Хазан вирішила обмежитися стандартною фразою, не буде ж вона розповідати йому, як мало не потонула в басейні з якого її врятував його брат. – А ти як? Не хочеш зустрітися?
– У мене також все по-старому. Зустрітися? Навіть не знаю, моя солодка, батько останнім часом сильно завантажив роботою.
– Ммм, справді? – в голосі Хазан чувся сарказм, їй не вірилося, що Сінана можуть залучити до справ на фірмі. Раптом у її голову прийшла геніальна думка і Чамкиран навіть стукнула себе вільною долонею по лобі, подумки картаючи за те, що раніше про це не здогадалася. – Сінан, раз ти заговорив про роботу, я хотіла б дещо тебе спитати. Що це надумав твій брат? Навіщо він запропонував мені стати обличчям вашої лінії спортивного одягу?
Повисла тривала пауза і Хазан навіть піднесла телефон до очей, щоб переконатися, що Сінан все ще на зв’язку.
– Еее, почекай, я щось нічого не зрозумів, – Хазан і сама насилу розуміла останні події. – Тобто ти кажеш, що Ягиз запропонував тобі стати обличчям нашої компанії? Я нічого не знав про це. Він що зовсім з глузду з’їхав?!
– Не зрозуміла?! – невдоволено вигукнула Хазан, цокнувши при цьому язиком.
– Пробач, я просто не розумію, як він міг так безвідповідально до цього поставитися. Ягиз завжди поводився професійно стосовно всього, що стосується роботи, а тут таке… Ми з ним давно не спілкувалися після тієї розмови… – він одразу запнувся, так і не договоривши до кінця.
– Якої розмови? – поведінка хлопця насторожила Хазан. – Про мене?
– Ні, ні, – дуже швидко відповів він. – Це не стосується тебе, звичайні братні проблеми. Оце Ягиз утнув! Навіть у мене не спитав дозволу, щоб запропонувати тобі таке.
– А з якого дива він мав питати в тебе дозволу? – Хазан уже починала дратувати вся ця ситуація та слова хлопця. – Здається, це пропозиція для мене, а не для тебе. Я можу сама вирішити свою подальшу долю.
– Люба, ти все не так зрозуміла. Я ж лише хотів уберегти тебе, – Сінан почав виправдовуватися, хоч і виходило в нього це вкрай паскудно. – Ти все одно нізащо б не впоралася з цією роботою. Моделінг – це не для тебе. Тобі далеко до всіх тих красунь.
Шкода, що їхня розмова відбувалася по телефону, тому що Хазан дуже сильно хотілося подивитися Сінану прямо в очі і можливо навіть плюнути в його зухвалу фізіономію. Що він несе? Тобто, їй далеко до красунь моделей? Тоді хто вона? Крокодилиця?! Він же сам сотню разів хвалив її зовнішність і говорив про те, що моделі всього світу не зможуть зрівнятися за красою з Хазан. Тьху на нього, а ще хлопець називається!
– Тобто, я хотів сказати, що вони вчаться цій справі дуже довго, роблять портфоліо і таке інше, – він спробував загладити свою непоправну помилку, але було вже надто пізно, лічильник на бомбі почав свій відлік.
– Дякую за турботу, любий! – Чамкиран спеціально наголосила на останньому слові. – Я тут згадала, що мені ще треба зробити деякі справи. Давай потім якось здзвонимося?
– Ти ж не образилася на мене?
– Ні, що ти, коханий! До зустрічі!
– До зустрічі! Цілу… – голос хлопця перервався, Хазан кинула слухавку.
Вже вкотре за день всередині неї оселився страшний гнів, вона була сильно вражена словами хлопця та його ставленням до неї. В голові знову почали крутитися шестерні, механізм запрацював. Не розбираючи дороги, Хазан рушила вперед, занурившись у власні думки. У мозку відбувався справжній консиліум, на кону стояло найважливіше.
Вона отямилася лише тоді, коли побачила перед собою багатоповерхову будівлю. Прикривши очі і востаннє все зваживши, Чамкиран розпрямила плечі і впевненою ходою рушила вперед.
Перший, другий, третій, четвертий… На панелі ліфта зі швидкістю світла пролітали поверхи. Ось і той самий п’ятий поверх зустрічає її звичним холодком. На цей раз Хазан навіть не звертала уваги на розпитування секретарки, вона вихором мчала вперед до знайомого кабінету. Дівчина боялася, що якщо пригальмує хоч на один крок, то вся її впевненість зникне і вона більше не зважиться на задумане.
Наплювавши на правила пристойної поведінки, Хазан з розмаху відчинила двері, вриваючись усередину кабінету.
– Я згодна! – випалила вона здивованому Ягизу, який застиг у кріслі з якоюсь папкою в руці. – Я згодна стати обличчям вашої лінії одягу!
Після другої фрази Ягиз вже трохи прийшов до тями і відклав убік папку, вказуючи Чамкиран рукою на крісло навпроти. Вона завалилася в нього, важко дихаючи, швидка ходьба давалася взнаки. У кабінет зайшла та сама секретарка, її очі метали блискавки. Помахом руки Еґемен наказав їй піти, давши таким чином зрозуміти, що все гаразд.
«Чи можу я дізнатися, що змінило твоє рішення?»
Хазан прочитала листок, вручений їй Холодильником.
– Ні! – відповідь була короткою. – Якщо можна, я хотіла б одразу підписати контракт і залагодити юридичну частину справи. Моя родина чекає на мене на вечерю.
Ягиз хмикнув, смішно схиливши голову на бік. Деякий час його очі вивчали Хазан, потім рука потяглася до шухляди в робочому столі і він вийняв звідти якісь папери, закріплені скріпками.
Це виявився контракт. Хазан кілька разів перечитала всі його пункти, щоб у разі чого не вирити собі яму. Положення були звичайні, Хазан зобов’язувалася закінчити зйомки до кінця, інакше на неї чекав би штраф за невиконання роботи. Коли дівчина переконалася в тому, що ніяких каверз начебто немає, вона відразу ж поставила свій розгонистий підпис і віддала підписаний контракт до рук свого нового начальника.
Кинувши побіжний погляд на підпис, Ягиз відставив все убік. Його увага була прикута до цієї дивної дівчини, рішення якої змінювалися через кожні кілька годин. Він простягнув Хазан свою руку, пропонуючи таким чином остаточно скріпити їхній договір.
Хазан довго думала над тим, чи варто відповідати на рукостискання, чи слід його проігнорувати. Зрештою вона стиснула його руку своєю маленькою долонею.
Ягиз весь час не зводив з неї очей, на його обличчі заграла слабка посмішка. Побачивши це, Хазан одразу вивільнила руку і кинувши голосне «до побачення» пішла геть. Досить на неї сьогодні пригод.
Тоді Чамкиран ще не знала, що найцікавіше чекає на неї попереду.