Печаль. Вона заповнила всю свідомість дівчини, осідаючи в горлі важким клубком. Хазан старанно намагалася згадати, коли востаннє їй було так сумно, але на думку спадала тільки втрата батька. Дівчина щиро не розуміла, що зумовило такий стан, адже нічого глобального не сталося. Вона лише дізналася, що хлопець, якого вона ненавидить, не може розмовляти. Ніхто від цього не помер і не постраждав, але чому ж тоді їй так паскудно?
Люди не повинні співчувати тим, хто розтоптав їхню гордість, тому і вона не повинна жаліти того покидька. Але від подібних думок щось не стає легше, а навпаки – тільки гірше. Той погляд потьмянілої бірюзи змусив її мимоволі згадати недавній сон. Чоловік у клітці був розгубленим та розбитим і найгірше те, що цим чоловіком був Ягиз. Чому саме він наснився їй? Звідки свідомість видобула образ того, кого вона ніколи раніше не бачила? У мозку знову відбувалася битва між здоровим глуздом і туманними припущеннями.
Вперше за все життя Хазан захотілося просто полежати на ліжку, ні про що не думаючи.
– Хазан! – долинуло з коридору. – Ти вдома?
Усі мрії про відпочинок миттєво зникли, оскільки прихід Фазілет означав лише одне – час для допиту. Тому треба було одягати броню та готуватися до важкого бою.
– Іду, мамо! – важко зітхнувши й побажавши собі успіху, Хазан пішла назустріч небезпеці.
Коли всі скарги на сусідів та роботодавців закінчилися, в хід пішла важка артилерія. Матері було цікаво все, починаючи з мешканців особняка та закінчуючи столовими приладами. Хазан намагалася розповісти всі деталі, які кинулися їй у вічі, але навіть це не могло утихомирити жагу Фазілет.
– Мамо, я прийшла! – долинув голос Едже.
Ось тут Хазан зрозуміла, хто стане її рятувальною шлюпкою.
– Едже, сестричко, як я рада тебе бачити, – Чамкиран накинулася на здивовану сестру.
– Сестро, годі! Задушиш, – дівчина спробувала звільнитися від міцних обіймів, але всі зусилля були марними. – Щось вранці ти так сильно не сумувала.
– Що за дурниці ти несеш? Я завжди сумую за тобою. Нам треба дуже терміново поговорити про дещо, – Хазан схопила Едже за руку і потягла її в бік кімнати. – Адже ми все обговорили, матусю, чи не так?
– Звичайно, звичайно, – Фазілет примружено спостерігала за виставою, що розігрувалася у неї перед очима. – Ідіть, побалакайте.
Після того, як двері в спальню зачинилися, Хазан відпустила руку сестри й полегшено зітхнувши завалилася на ліжко. Едже продовжувала стояти, нічого не розуміючи.
– Хтось мені пояснить, що це зараз було?
– Мама почала своє фірмове розпитування. Я ледве врятувалася, – у голосі Чамкиран чулося невдоволення.
– Тобто ти використала мене? – Едже примружила очі подібно до Фазілет.
– Ну пробач, – Хазан мляво підвелася з ліжка. – Мені був потрібен рятівник, а ти якраз вчасно прийшла.
– Тобто ти не маєш для мене нічого важливого?
– Ну, – Хазан задумалася про те, чи варто розповідати про її сьогоднішній похід до особняка. – Є дещо.
Недовірливо подивившись на сестру, Едже кинула рюкзак на своє ліжко, сідаючи навпроти Хазан в позі лотоса.
– Я слухаю, – серйозним тоном промовила вона. Хазан швидко почала прокручувати в голові події, думаючи про те, з чого краще почати.
– …і тоді я сказала йому, хай більше не трапляється на моєму шляху. І пішла, – дівчина закінчила свою довгу розповідь.
– Ну ти даєш, сестро, – Едже продовжувала сидіти з відкритим ротом, намагаючись усвідомити почуте. – Я думала, що ти більше не захочеш бачитися з ним, а тут таке.
– Мені треба було зрозуміти причину, через яку він так зі мною вчинив.
– І що, зрозуміла?
– Ні, – пролунала розчарована відповідь. – Зате я дізналася, чому він увесь час мовчав.
Едже подивилася убік, явно задумавшись про щось. У цей момент обидві сестри намагалися собі уявити, як це не мати можливості говорити. Раніше Хазан не лякала подібна перспектива, але, глянувши на Еґемена, вона зрозуміла, що не хоче повторити його долю.
– І все-таки я не можу зрозуміти цього Ягиза, – таємничий шепіт Едже зруйнував повислу тишу. – Якщо він такий шляхетний, як про нього говорять, то чому він так з тобою вчинив?
Хазан ніби облили холодною водою після таких слів. У голові навіть промайнула думка про те, з якого дуба впала Едже.
– Що означає благородний? Хто тобі сказав таке? – у голосі вчувалися істеричні нотки.
– Та це я так, просто, – спробувала виправдатися молодша, але побачивши вираз обличчя Хазан зрозуміла, що все даремно. – Добре, я все тобі розповім, але пообіцяй, що не будеш злитися на мене.
– Едже, не виводь мене з себе! Швидко розказуй усе, що ти знаєш!
– Гаразд. Тоді слухай. Після твоєї розповіді я ніяк не могла перестати думати про всю цю ситуацію. Я не знала, що можу зробити і як мені допомогти, як раптом я згадала про Ґюльшах, – побачивши здивований погляд сестри Едже зрозуміла, що їй потрібно доповнити розповідь деякими уточненнями. – Ґюльшах це моя знайома, ми з нею одного разу зустрілися на кастингу. Її тоді взяли на головну роль. Так вона стала моїм джерелом інформації.
– Стривай, ця Ґюльшах знає Еґеменів?
– Ні, чого ти взяла?
– Ти ж сама сказала, що вона стала твоїм джерелом інформації, – Хазан намагалася якомога детальніше у всьому розібратися, але виходило поки що не дуже вдало.
– Ні! У Ґюльшах є найкраща подруга, а невістка цієї подруги працює в магазині, куди частенько приходить секретарка фірми Еґеменів, – швидко протараторила Едже, остаточно заплутуючи Хазан.
Від потоку слів, що звалився на неї, дівчина навіть схопилася за голову в надії, що це хоч якось допоможе швидше засвоїти почуту інформацію.
– Добре, то що тобі вдалося дізнатися? – Хазан вирішила перейти до справи і не заглиблюватися в подробиці.
– Ця дівчина з великим захопленням відгукується про цю сім’ю, точніше лише про деяких її членів, які працюють на фірмі. Ягиз взагалі є для неї кимось на кшталт зразка. Вона захоплюється цим чоловіком, постійно говорить про те, який він справедливий і чесний. Також вона розповіла, що коли її мати була хвора і вони потребували грошей, Еґемен не роздумуючи запропонував їй свою допомогу. Дівчина каже, що він досі цікавиться здоров’ям її матері.
Почуте змусило Хазан мимоволі скривитися від роздратування, але вона швидко взяла себе в руки і налаштувалася слухати далі.
– Потім дівчина згадала, що за останній рік її бос дуже змінився, замкнувся в собі. Ніби втратив сенс життя, – Едже кинула швидкий погляд на Хазан, але та продовжувала дивитися кудись в одну точку, явно розмірковуючи про щось. – За її словами цього чоловіка ніколи не бачили в присутності жінки, тобто він не мав коханої. Вона стверджує, що Еґемен хороший, але занадто холодний по відношенню до незнайомців, через що може здатися поганою людиною.
Думки Хазан остаточно заплуталися після всього почутого. Вона думала, що Едже зможе пролити хоч трохи світла на всю цю ситуацію, але вона зробила тільки гірше. Тепер Чамкиран ще більше почала цікавити загадкова особа пана Холодильника.
– Сестро, ти тут? – Едже почала розмахувати руками перед обличчям Хазан у спробі привести її до тями.
– Га? Що таке? – дівчина нарешті отямилася від занурення у власні думки.
– Кажу, що ти думаєш про це?
Хазан глянула на перелякану сестру, що явно чекала криків у свій бік, і її губи розпливлися в широкій усмішці. Незважаючи на здивований погляд Едже, дівчина притягнула її до себе, стискаючи в міцних обіймах. Коли миттєвий порив закінчився, вона відсторонилася і не стримуючи усмішки запитала:
– І тобі вдалося дізнатися це все за один день?
– Ображаєш, сестро. За одну годину! – кімната наповнилася гучним сміхом сестер.
Ще деякий час вони продовжували сидіти на ліжку, думаючи про щось своє. Незважаючи на те, що вся ця ситуація з Еґеменом склалася буквально недавно, вона вже встигла втомити обох сестер. І якщо Едже не надто глибоко приймала до серця події, що відбулися, то з Хазан справа була набагато складнішою. Вона не знала, що їй робити і як далі поводитися. І найстрашніше те, що вона перестала бути впевненою у всьому, навіть у власних почуттях та емоціях.
Під час вечері дівчина продовжила літати у хмарах, тому Едже довелося кинути в неї шматок броколі за спиною у матері, щоб привести її до тями. На диво, пані Фазілет поводилася дуже спокійно і більше не ставила зайвих питань. Цей факт повинен був задовольнити дівчат, але вони ще більше напружилися, оскільки занадто добре знали свою матір. Якщо її мовчання тривало довше двох хвилин – це означало, що в голові дозріває якийсь план, що по грандіозності не поступається плану із завоювання світу. По закінченню трапези Хазан відразу пішла в кімнату, сподіваючись хоч трохи відпочити. Але як завжди задуманому не судилося здійснитися, бо Едже знову вирішила почитати перед сном. І цього разу вона чомусь одразу почала читати вголос.
– Зв’язок, що існує між спорідненими душами, набагато сильніший, ніж можуть уявити звичайні люди, – впевнено процитувала вона. – Двоє людей, призначені одне для одного, пов’язані невидимою ниткою. Якщо одному з них буде боляче в емоційному плані, то цей біль торкнеться й іншого. Таким чином ці люди завжди будуть разом: і в радості, і в горі, відчуваючи один одного на підсвідомому рівні. Такий ступінь розуміння допоможе спорідненим душам не тільки знайти одне одного, а ще й вилікувати всі душевні рани.
Хазан старанно намагалася вдати, ніби її зовсім не хвилює прочитане сестрою, але посилене серцебиття і спітнілі долоні видавали дівчину з головою. Хоч Чамкиран лежала із заплющеними очима, повернувшись спиною до причини свого безсоння, вона прислухалася до кожнісінького слова, вимовленого сестрою. Свідомість постійно намагалася підкинути спогади про емоції, що нахлинули на неї після прочитання записки Еґемена.
Тиша, що запанувала на деякий час у кімнаті, перервалася через тихий сміх Едже. Дівчина тримала в одній руці телефон, а іншою затуляла собі рота, щоб ще сильніше не розсміятися.
– Що ж ти там таке смішне пригадала? – Хазан повернулася до сестри, вирішивши перевірити, чи з нею все в порядку.
– Та цей, – Едже з усіх сил намагалася вгамувати свій сміх. – Пам’ятаєш, як у дев’ятому класі мама повела мене на кастинг для реклами торгового центру? – дочекавшись ствердного кивка, вона продовжила. – Мене тоді не взяли, заявивши, що я занадто молода. Звичайно, я дуже засмутилася і проплакала тоді весь день. Так от, коли я ввечері зустрілася з Ясіном, він був весь у сльозах. Бідолаха весь день відчував себе пригніченим через мене, – Едже знову затрусилася від сміху.
– Уявляю собі обличчя бідолашного хлопця, коли він намагався стримати сльози, – Хазан також заразилася веселощами від сестри.
Десь ближче до півночі в кімнаті запанувала тиша, яку могло порушити лише тихе сопіння дівчат, які солодко спали.
Тієї ночі двоє людей на різних кінцях міста заснули з легкою усмішкою на губах.