Тремтіння. Вона ніяк не могла вгамувати тремтіння, що пронизувало все тіло, починаючи від кінчиків пальців і закінчуючи ступнями. Ніяково переступаючи з ноги на ногу, Хазан намагалася більше не дивитися незнайомцю в очі. Дівчина боялася знову відчути те дивне почуття, що розливалося по всьому тілу, народжуючись десь усередині камер серця. Вона не розуміла, як так вийшло, що плід її дурної уяви виявився справжньою людиною, що стояла зараз прямо перед нею.
Вона нерішуче підняла свій погляд на незнайомця, з цікавістю вивчаючи його. Дорогий костюм, королівська постава та пронизливий погляд. Коли цей погляд пройшовся по ній буквально з ніг до голови, тілом пробіг табун мурашок. Чоловіки ніколи так ретельно не оглядали Хазан. Ця витівка якимось чином надала їй сил, тому вона з викликом подивилася на безсовісного негідника. Густі брови хлопця метнулися вгору, а губи зімкнулися в невеликій усмішці. Не відриваючи погляду від здивованих карих очей, він зробив крок уперед. Тепер їх відокремлювало якихось там 10 сантиметрів один від одного.
Невідомо, чим би закінчилися ці полум’яні розглядання, якби до передпокою не завалився Сінан зі словами:
– Хазан, куди ти запропастилася? Ми вже вирішили, що ти втопилась у туалеті.
Посмішка, яка виникла на його обличчі, так і застигла, коли він побачив несподіваного гостя. Відірвавши свій погляд від зеленої синяви, Хазан запитально подивилася на коханого, сподіваючись отримати відповідь на своє запитання.
– Ягиз?! Брате, як я радий, що ти таки зміг прийти, – з гучними вигуками, Сінан кинувся обіймати чоловіка.
Якби Хазан зараз оголосили, що на Землю прилетіли марсіани, це б її значно менше здивувало ніж те, що відбувалося у неї на очах.
– Тато казав, що в тебе зібралося багато справ, тож я навіть не міг сподіватися на твій прихід. Хазан, – з награним інтересом вона глянула на радісного Сінана, – познайомся, це мій старший брат Ягиз.
– Дуже … приємно, – натягнуто посміхнувшись, промовила дівчина.
Відповіді так і не прозвучало, зате вперед простяглася рука у вигляді дружнього привітання. Недовго думаючи Хазан подала руку у відповідь.
Коли з формальностями було покінчено, трійця вирушила до їдальні, щоб нарешті скуштувати результати старань прислуги. Присутність Ягиза позитивно вплинула на інших членів сімейства. Було помітно, що вони дуже люблять та поважають цього хлопця. За веселими розмовами та спогадами Хазан навіть не помітила, як настав час десерту. Здавалося, що місця для нього вже не вистачить, але вигляд у соковитого абрикосового пирога був таким апетитним, що дівчина не змогла стриматися. Вона ніколи не була схиблена на своїй фігурі, та і заняття спортом допомагали тримати себе у формі. А ось Селін відмовилася від десерту, посилаючись на невживання цукру. «Ну й дурепа!» – подумала Хазан перед тим, як відправити в рот ласий шматочок.
Дівчині ніяк не давало спокою те, що за всю вечерю Ягиз не промовив жодного слова. Ніхто до нього навмисно не звертався і він сам намагався не втручатись у розмову. Можливо, він був мовчазним, а може просто сором’язливим, хтозна. Хоча Хазан відчувала, що розгадка криється зовсім в іншому, тільки ось у чому саме поки ніяк не могла зрозуміти. Навколо хлопця ніби витала аура таємничості. Раніше Хазан не до кінця розуміла вираз «загадкова людина» і вважала його якимось занадто пафосним. Тільки тепер вона усвідомила, хто був його прототипом. «Ну нічого, не було ще такої загадки, яку не змогла б розгадати Хазан Чамкиран» – передчувала вона з азартом.
– Кохана, ходімо я покажу тобі свою кімнату, – голос Сінана змусив її зістрибнути з уявної хмари і повернуться до реальності.
Подякувавши за смачну вечерю, вона пішла за своїм бойфрендом на другий поверх. На відміну від решти кімнат особняка, кімната Сінана не вирізнялася якимось вишуканим смаком. Напевно хлопець сам розробляв інтер’єр, внаслідок чого кімната вийшла трохи хаотичною за стилем. Над ліжком, у самому центрі, висіла велика картина із зображенням містера Кучерявості. Хазан знала, що мати сімейства була творчою людиною за життя, тому питань щодо авторства навіть не виникло.
– Ну як тобі? Правда гарно? Я сам виконав роботу дизайнера, – Сінан з гордістю підняв підборіддя, через що кучері на його голові зробили невелике сальто.
– Невже? – Хазан постаралася зобразити щире здивування, подумки похваливши себе за чергове влучання в ціль. – Дуже гарно вийшло!
Губи хлопця розпливлися в широкій усмішці, відкриваючи низку білих зубів. Він нахилився, щоб поцілувати дівчину в щоку, як раптом у кишені задзвонив телефон, сповіщаючи про черговий облом. Вибачившись, він вийшов з кімнати, знову залишаючи Хазан наодинці зі своїми роздумами.
Увагу дівчини привернула невелика статуетка скляного слоника на дубовому комоді. Недовго думаючи, вона схопила до рук дивний витвір мистецтва і розпочала свій ретельний огляд. Вивчення фігурки настільки захопило Хазан, що вона навіть не звернула уваги, як у кімнату увійшов той, хто змушував її тіло вкритися мурашками. Втративши інтерес до тварини, дівчина повернулася, щоб повернути її на законне місце. Ягиз, що стояв позаду, тепер перестав бути непоміченим, тому рука, що стискала до цього фігурку, опустилася вниз. Хазан здалося, що брязкіт розбитого скла почули в самій Африці.
– Вибачте, будь ласка, я вас не помітила, – вона почала виправдовуватися. – Мені дуже шкода, що так сталося. Я зараз все приберу!
Знову впавши навколішки біля хлопця, Хазан метушливо почала збирати уламки. Рука потяглася за черговим шматочком, який колись був слоном, як раптом їй перегородила шлях широка долоня. Піднявшись на ноги, вона обтрусила сукню від пилюки і подивилася на володаря холодних рук. Спершу Хазан мимоволі втупилася на підборіддя, вкрите невеликою щетиною, після чого її погляд перемістився на губи, стиснуті в тонку лінію. По тілу відразу розлився жар від якого стало некомфортно.
– Сінану хтось подзвонив, тому я залишилася тут одна, – Хазан раптом зважилася порушити тишу, що повисла в повітрі. – Я, мабуть, вже піду.
Рушивши зі свого місця, вона попрямувала до виходу, як раптом руки Ягиза схопили її за лікті і з силою відштовхнули назад.
– Що відбувається? Чому ви не даєте мені піти? – ця дія налякала Балабан, але вона спробувала приховати свій страх, видаючи його за невдоволення.
Нічого не сказавши і не пояснивши причин своїх дій, Ягиз почав повільно наступати на дівчину, перекриваючи їй всі шляхи до відступу. Підкоряючись інстинкту, Хазан відступала назад, доки не вперлася в письмовий стіл. Шляху назад більше не було, але хлопець зупинився разом із нею. Потім його рука опустилася в кишеню штанів і він вийняв звідти стодоларову купюру. Нічого не розуміючи Хазан дивилася на валюту з неприхованим переляком. Ягиз підніс купюру до очей Чамкиран, після чого кинув ту в її бік, вказавши при цьому іншою рукою на двері. На обличчі Хазан застигло здивування, яке за кілька хвилин змінилося гнівом, як тільки вона зрозуміла сенс дій цієї дивної особи.
– Та як ти смієш? – крізь зуби процідила вона, намагаючись боротися з гнівом.
Але хлопця це зовсім не потурбувало, навпаки, на його обличчі з’явилася широка усмішка. Це стало останньою краплею для дівчини, тому вона почала озиратися на всі боки в пошуках того, чим можна буде нашкодити цьому нахабнику. Мозок одразу нагадав про уламок скла, який вона так і не викинула, коли намагалася прибрати сліди своєї незграбності. Недовго думаючи Хазан замахнулася рукою у бік Ягиза. Хлопець не очікував на подібну витівку, тому не встиг швидко відскочити. Його рука метнулася до правої щоки, яка не змогла уникнути зустрічі з вістрям скла. Хазан продовжувала стояти в оборонній позі, тримаючи в руках закривавлений уламок.
З губ дівчини вже готові були посипатися образи, як раптом її увагу привернуло дивне сяйво, що долинало прямо з порізу. Буквально на очах рана затяглася сама по собі, не залишаючи навіть сліду від колишнього поранення. Ягиз шоковано завмер. Ніхто з присутніх у кімнаті не розумів того, що відбувається. Егемен зробив кілька кроків назад, після чого розвернувся і пішов геть. Хазан не рухалася з місця ще деякий час, а потім, прийшовши до тями, вона підняла з підлоги злощасну купюру і пішла до виходу з кімнати. Просто біля дверей вона зіткнулася з Сінаном, обличчя якого, як завжди, світилося від щастя.
– Кохана, вибач, що залишив тебе… – почав він, але потім замовк, побачивши розгнівану Хазан. – Щось трапилося?
– Запитай у свого брата! І передай йому, хай подякує своїй родині. Лише вона змогла врятувати його від скандалу.
Фурією вона збігла сходами, на щастя, ніхто так і не зустрівся їй на шляху, бо було б погано. Десь позаду Сінан вигукував її ім’я, але його голос потонув у шумі таксі.
Ніколи ще дорога додому не була такою довгою. Здавалося, що всі машини міста вирішили з’їхатися на її ганьбу. Коли ноги нарешті торкнулися рідної підлоги, з губ дівчини зірвався полегшений видих. Тихенько, навшпиньках, намагаючись не розбудити сплячу в сусідній кімнаті Фазілет, Хазан пробралася до їх з Едже спальні. Дивно, але сестра ще не спала в такий пізній час.
– Хазан! – захоплений крик перервало шикання. – Чому ти так затрималася? Як все пройшло?
– Едже, обіцяю, я відповім на всі твої запитання, але завтра. Будь ласка, я дуже втомилася.
Навіть дурню було зрозуміло, що цей аргумент не зміг справити на молодшеньку гідного враження, але суто через повагу до сестри вона вирішила потерпіти.
– А ти чому не спиш так пізно? – долинув голос Хазан з-під сірої піжами.
– Я читала, – пролунала коротка відповідь.
– Ти? Читала?
– Так.
– Вай бе. Я думала, ти вже забула, як це робиться, – з усмішкою промовила дівчина, не звертаючи уваги на спопеляючий погляд сестри. – Ну і що ти там читала?
Хазан залізла під ковдру, сідаючи в позі лотоса на скрипучому ліжку. За кілька хвилин мовчання Едже придушила в собі образу і почала читати вголос уривок із якоїсь статті в інтернеті.
– Споріднені душі в усьому світі привертають до себе увагу не лише людей, а й учених, що працюють у різних сферах, – пролунав мелодійний голосок. – Вчені з Канади завдяки виснажливим дослідженням змогли виявити цілющу силу цього зв’язку. Як виявилося, рана, що не несе особливої шкоди важливим органам, може зникнути, якщо вона нанесена спорідненою душею.
– Стривай, стривай, – Хазан безцеремонно перервала сестру, – що означає зникнути? Це ж неможливо.
– Чому неможливо? Адже не йдеться про якусь колоту рану або вогнепальне поранення. Це може бути звичайна подряпина. Ось, послухай, – очі забігали у пошуках потрібного рядка. – Було доведено, що невеликий поріз, нанесений спорідненою душею людини, починав відтворювати яскраве світіння, після чого він зовсім зникав.
– Та ну, маячня якась! – серце знову почало шалено стукати, а спина вкрилася мурашками.
– Я планую завтра випробувати це на Ясіні, – в очах Едже затанцювали дивні вогники.
– Навіть не думай калічити хлопця через якусь нісенітницю в інтернеті! Та й взагалі, тобі завтра до школи, спи давай!
Після цих слів Хазан демонстративно лягла на бочок, повернувшись спиною до сестри. Та ще трохи побурчала про себе і зі словами: «Все одно спробую» також пішла спати.
Тільки якщо молодша змогла заснути відразу після того, як її голова торкнулася м’якої подушки, старша ніяк не могла вгамувати потік своїх думок, що заважали розслабитися.
За всю ніч Хазан так і не стулила очей.