Музика. Вона лунала всюди, знущаючись з барабанних перетинок дівчини. Хазан спробувала сховатися від неї, накрившись ковдрою, але все було марно, вона просочувалася навіть туди. З неохотою їй довелося розплющити очі і сісти на ліжку, щоб знайти джерело шуму і повільно-повільно прибити його за те, що порушив її спокій.
– Доброго ранку! – не довелося навіть довго шукати винуватця. – Як спалось?
Едже широко посміхнулася, побачивши кислий вираз обличчя Хазан. Сестра була явно не в захваті від імпровізованого будильника.
– О Аллах, за що ти послав мені таке покарання? Дівчинко, ти що божевільна, чи що? Хто вмикає музику так рано?
– Рано? Вже полудень! – вона потяглася до телефону, вимкнула музику і показала сестрі час на екрані.
– Едже, як ти могла не розбудити мене? – очі Хазан стали розміром з великі монети. – Я вже давно мала бути на роботі! Мене точно звільнять такими темпами.
Вона швидко підскочила з ліжка й забігала по кімнаті в пошуках свого одягу. Едже здивовано кліпала очима, спостерігаючи за цією дією.
– То ти репетуєш, що я включила музику і розбудила тебе, то скаржишся, що не розбудила раніше. Звідки мені знати, чи треба тобі на сьогодні не роботу, чи ні, – Едже ображено надула губи.
Хазан, не звернувши навіть уваги на вдавану образу сестри, кулею помчала у ванну. Раз на сніданок, чи то пак вже на обід, не було часу, то треба було хоча б привести себе в порядок.
Едже сиділа на своєму ліжку, втупившись у телефон, коли сестра прибігла до кімнати за сумкою. Тремтячими руками вона набрала номер свого начальника, щоб вибачитися і попросити не звільняти її до чортової матері. У трубці почулися довгі гудки, після яких залунав тихий писк і Хазан почула хрипкий голос Алі.
– Алло, Хазан?!
– Пане Алі, щиро перепрошую за своє запізнення. Виникли деякі обставини, через які я не змогла вчасно прийти на роботу, – дівчина, не соромлячись, брехала. – Але я обіцяю, що все відпрацюю.
– Ееее, не турбуйся, Хазан, сьогодні можеш відпочити.
– Тобто?
– Як би це сказати, – зам’явся він, – цей тиждень можеш взагалі не приходити на роботу. Вважай це невеликою відпусткою. За наш рахунок, звичайно, не турбуйся, – додав Алі.
– Як це розуміти? – вся ця ситуація виглядала якось підозріло.
– Це наказ керівництва, я тут ні до чого. Насолоджуйся відпочинком та якнайшвидшого одужання!
Хазан так і не встигла відповісти, бо той одразу кинув слухавку. Ну і як це все розуміти? І що за фраза в кінці? Що означає «швидшого одужання»? Невже до цього причетний Еґемен? Весь цей потік питань перервала Едже, що, не зводячи очей з екрану, тихо запитала:
– То в тебе сьогодні вихідний?
– Здається. Дивна ситуація вийшла, – Хазан присіла на краєчок ліжка і подивилася у вікно відстороненим поглядом.
– Якщо тобі не треба на роботу і ти нікуди не поспішаєш, то, може, розкажеш нарешті, де ти була вчора ввечері. І звідки ця квітка? – вона вказала рукою на ромашку, що самотньо стояла у вазі.
– Це подарунок, – погляд Хазан помітно потеплів, коли вона глянула на білосніжні пелюстки, що переливались на сонячному промінні.
– Еґемен подарував? – Едже грайливо підморгнула бровами.
– При чому тут він?! Чого б це він дарував мені подарунки?
Хазан нервово сіпнулася на ліжку, намагаючись не звертати уваги на прискорене серцебиття.
– Хіба ж він не твій хлопець? – здивовано спитала сестра.
– Ааа, так ти про Сінана, – вона полегшено зітхнула.
– А ти про кого подумала? – примружені очі Едже вивчали Хазан, наче рентгенівське проміння.
– Ні про кого. Тобто, про Сінана звичайно.
– Ти щось недоговорюєш. І не смій казати, що це не так і мені здалося. Колись! – Едже навіть відклала телефон убік заради такої розмови. – Невже Ягиз таки набрався сміливості і зустрівся з тобою? Упс.
Дівчина закрила рота долонями, але було надто пізно, сказаних слів вже не повернеш. Грізно насупивши брови, Хазан підвелася з ліжка, нависаючи над сестрою.
– Що значить набрався сміливості та зустрівся з тобою? Едже, ти говорила з ним?
– Ні, навіть якби захотіла, то не змогла б, – вона швидко протараторила у відповідь. – Клянуся, сестро, я ні в чому не винна. Він сам написав мені повідомлення. Я не знаю, де він узяв мій номер, чесне слово.
– Едже! – Хазан перейшла на крик. – Як ти могла потай від мене спілкуватися з цим негідником?!
– Я це зробила заради тебе, – Едже невинно закліпала, а потім скривджено захникала.
– Заради мене? Ти серйозно? – груди дівчини підвелися і вона зробила глибокий вдих. – Гаразд, зараз ти мені спокійно все розкажеш, а потім я піду і спущу з Еґемена шкуру.
Наступні 10 хвилин Хазан чула глибоке каяття сестри. За словами тієї Ягиз написав їй повідомлення, представившись і запитавши, чи може вона розповісти йому якусь інформацію, не кажучи про їхню розмову Хазан. Спочатку дівчина сумнівалася в тому, чи варто зв’язуватися з цією людиною без відома сестри, але потім цікавість і бажання розібратися в ситуації взяли своє.
Чоловік повідомив про те, що між ними з Хазан сталося якесь непорозуміння, яке виникло через те, що він мав неправдиву інформацію про неї. Тому він попросив Едже трохи розповісти про Хазан, щоб він зміг зрозуміти, як загладити свою провину. З добрих намірів Едже розказала про те, що дівчина працює у спортзалі і після смерті батька власноруч забезпечує сім’ю. Не шкодуючи епітетів вона розхвалила сестру.
– Отже і квітка була просто способом загладити провину. А ти, дурепа, вирішила, що він з добрих намірів допоміг старенькій, – Хазан пробурмотіла собі під ніс.
– То це він подарував? – Едже радісно посміхнулася, але її посмішка одразу ж згасла, побачивши похмуру сестру.
Розкривши всю інформацію старшому Еґемену, дівчина все ж таки не залишилася в боргу і почала докоряти його за такий грубий вчинок по відношенню до її сестри. Той приніс їй свої вибачення, пообіцявши незабаром здобути прощення Хазан і все пояснити. Едже відписала йому, що це буде неможливо, оскільки Хазан ніколи не пробачить того, хто зачепив її гордість. На що він запевнив, що для неможливого потрібно лише трохи часу. На цьому їхнє спілкування припинилося, більше він не писав.
Ще вчора Хазан була готова хоч трохи змінити свою думку про Ягиза, але тепер вона ще більше розлютилася через його витівки. Вона ніяк не могла зрозуміти, які цілі він переслідує і чому деякі його дії повністю суперечать собі. Єдиним способом розставити всі крапки над «і» була розмова з Холодильником. На цей раз він не буде мовчки посміхатися на її слова, вона змусить його говорити!
З рішучим настроєм Хазан відшукала вчорашнє повідомлення. Едже тихо сиділа, насторожено спостерігаючи за розлюченою сестрою. Пальці Хазан забігали по екрані, тикаючи в потрібні літери.
«Нам треба поговорити. Зараз же!»
Відповідь надійшла миттєво за кілька секунд.
«І тобі добрий день! Як самопочуття?»
«Чудово! Де зустрінемось?»
«Це добре. Приїжджай до мене на фірму, адресу зараз надішлю. Якщо тобі підходить звичайно.»
«Підходить. «
Хазан проїхала кілька зупинок на автобусі і зупинилася біля багатоповерхової будівлі. Кабінет Ягиза знаходився на 5 поверсі, вона швидко дісталася туди ліфтом. У приймальні сиділа світловолоса секретарка, вона захоплено сперечалася про щось по телефоні.
– Перепрошую, я передзвоню вам за кілька секунд, – вона кинула слухавку і витріщилася на Хазан. – Вітаю вас! Ви до кого?
– Еее, добрий день. Я до пана Хол.. е, Ягиза. Він знає про мій прихід.
– Так, він говорив про те, що в нього буде гостя. Пані Хазан, чи не так? – дочекавшись ствердного кивка вона продовжила, – прямо коридором, а потім праворуч.
– Дякую, гарного дня, – вичавивши з себе слабку посмішку, Хазан вирушила у вказаному напрямку.
Перед дверима вона зупинилася на кілька хвилин, щоб перевести подих. Усередині було якесь дивне почуття занепокоєння, внутрішній голос говорив не заходити, ніби попереджаючи про якесь лихо. Але відступати було вже нікуди, тому вона зібралася з силами і впевнено постукала, попутно хапаючись за ручку дверей.
Як виявилось, Ягиз був не один у кабінеті. В кріслі навпроти нього сидів чоловік похилого віку. У нього було сиве волосся, кругле підборіддя, закручені вуса та добрі очі. Обидва чоловіки одразу ж обернулися у бік гості, з цікавістю вивчаючи її. Хазан зіщулилася від цих поглядів, але виду не подала.
– Добрий день, я прийшла до пана Ягиза. Вибачте, я не знала, що у нього відвідувач. Я зайду пізніше.
Вона розвернулася, щоб вийти, але незнайомий чоловік миттю підвівся з крісла і підбіг до неї.
– Ні, ні, що ви, не йдіть. Сідайте, – він підштовхнув її до м’якого сидіння. – Ягиз, якби ти раніше сказав, що в тебе є такі гарні моделі, можливо, я б давним-давно звернувся до вашої фірми.
Хазан здивовано дивилася на дядечка, думаючи про себе, з якими божевільними їй завжди доводиться мати справу. Якщо таким способом чоловік хотів їй потішити, то йому це явно вдалося. Адже у своїй зеленій картатій сорочці і широких чорних штанях Хазан була більше схожа на пацанку, аніж на чарівну даму. Вона подивилася в бік Еґемена, але той як завжди залишався неупередженим, тому їй знову довелося повернутися до дивного незнайомця.
– Вибачте, я не зовсім розумію, про що ви.
– Ох, це моя вина. Я навіть не представився. Мухсін Їґітер – власник мережі спортивних товарів.
– Дуже приємно. Хазан Чамкиран, – вона обмінялася з чоловіком рукостисканням.
– Я вже давно хотів втілити в реальність одну ідею, та весь час щось заважало. Дуже складно самому впоратися із задуманим, благо мені порадили цю чудову фірму. Чутки про професіоналізм Еґеменів вже давно дійшли до мене, але попрацювати з ними ніяк не випадало. І ось у нас нарешті є спільний проект! Я дуже радий, що пан Ягиз не відмовив мені. І я щасливий бачити, що саме ви представлятимете нашу лінію спортивного одягу, пані Хазан.
Роззявивши з подиву рота Хазан спантеличено глянула на Ягиза, який намагався дивитися кудись убік, тільки не в очі Чамкиран.
Здається, ще один день обіцяв бути веселим.