Іноді ми мовчимо не тому, що нам нема чого сказати. А тому, що хочемо сказати набагато більше, ніж хтось зможе зрозуміти.
Слова… Як багато сенсу криється в одному лише наборі букв, як багато емоцій може викликати, здавалося б, звичайне висловлювання. Ще жодній людині не вдалося втекти від магії слів, ще ніхто не зміг протистояти існуючому порядку речей. Але якщо ми говоримо про слова, то варто згадати і про мовчання. Адже всім давно відомо, що в будь-якій ситуації має існувати протистояння, чи то здорове, чи абсолютно безглузде. Так влаштований світ.
Ви коли-небудь замислювалися над тим, що відчуває людина, у якої вкрали право на голос? Яка не може вимовити елементарного, бо всі слова, готові зірватися з язика, незрозумілим чином застряють десь у гортані, натикаючись на невидимий бар’єр. Хтось вважає це щастям, адже дана особливість дозволяє відгородитися від усього світу, якомога сильніше закутавшись у плед власних емоцій. Інші ж зовсім не розуміють, за що їм таке покарання. Але є і треті – ті, які просто змирилися з усім, приймаючи цю ношу. Ніхто не може змінити те, що переслідувало людство стільки століть. І тут немає нічиєї провини і річ не в чужих помилках минулого. Просто Всесвіт вирішив встановити свої правила.
На перший погляд здається абсолютно безглуздим те, що ти повністю залежиш від якоїсь спорідненої душі, з якою можеш і не зустрітися, або яка взагалі пройде повз, не звернувши на тебе уваги. Але якщо вдуматися глибше, то починаєш розуміти, що сенс таки є. Любов робить людину щасливою, вона окриляє та надихає на нові звершення. Нерозділене кохання крім щастя завдає ще й болю, але навіть воно має право на існування. Чи можна закохатися в чужу споріднену душу? Можна. Але назвати це почуття любов’ю буде важко. Це швидше чергова спроба втечі від самого себе. Відсутність якихось почуттів притуплює свідомість, робить людину холодною, а часом навіть байдужою. У таких ситуаціях самотність стає єдиним другом, а мовчання – побратимом. Навіщо тоді людині, яка не пізнала любов, право на голос? Воно тільки заважатиме, порушуючи влаштований порядок речей. Тому, якщо тобі скоро стукне тридцять, а ти повністю вільний, то насолоджуйся життям, поки ще можеш. Живи, радій, спілкуйся з іншими, заводь друзів, адже незабаром настане час мовчання та самотності. Звичайно ж вірні друзі залишаються з тобою, незалежно від твоєї можливості розмовляти. Але хіба легко людині, яка втратила все в одну мить, не відгородитися від світу? Хіба так просто продовжити колишні стосунки? Закритися в собі набагато легше, ніж боротися зі всім.
Але, незважаючи на існуючий порядок речей, ніколи не варто відмовлятися від повноцінного життя, не варто забувати про кохання, нехай воно і не прийшло в потрібну мить. Мовчання не буде вічним, якщо в твоєму серці оселиться той, заради кого ти будеш готовий на все. Важливо тільки не здаватися за жодних умов.
Надія та віра часом творять справжні чудеса.