Незручність. Тепер Хазан відчувала її щоразу під час зустрічей з Ягизом. У той момент, коли вони стояли під міріадою зірок, вона навіть не замислилася про те, що робить. Але тепер, зустрічаючись із ним поглядом під час зйомок, вона зрозуміла, що не треба було піддаватися тому миттєвому пориву. Хтозна, що чоловік собі про неї подумав: дівчина рідного брата, а кидається йому на шию. Тому тепер, якщо була така змога, Хазан намагалася уникати зустрічей зі своїм начальником, втікаючи в нього з-під носа кожного разу, коли він хотів до неї підійти.
Так само, як Хазан уникала Ягиза, пані Фазілет намагалася вислизнути від дочки. Скільки б дівчина не намагалася дізнатися про події того дня і причину дій матері, та була неприступна, як скеля. Єдине, чого вона добилася від неї – це фрази: «Не пхай свого носа у мої справи». Тому коли Фазілет запитала про стосунки з Сінаном і висловилася з приводу того, що негоже розгулювати ночами з його братом, Хазан відповіла їй тією ж фразою.
Якби у дівчини був вільний час, вона б усе пронюхала, простежила б за матір’ю і дізналася, які ж таргани оселилися в неї в голові. Але часу майже не було, оскільки зйомки тривали повним ходом. Цього разу Хазан змушували позувати у сукнях, хоч дівчина й не розуміла, яке вони мають відношення до спорту. Але як їй пояснили, ця зйомка була потрібна для її портфоліо.
Хазан навіть не пам’ятала, коли востаннє одягала сукню, якщо не рахувати знайомства з батьками Сінана. В дитинстві, будучи татовою донечкою, вона часто любила наряджатися, але після смерті рідної людини дівчина змінилася. Проміняла сукні на мішкуваті штани та широкі футболки. Чамкиран більше не бачила сенсу в тому, щоб гарно виглядати.
– Хазан, можеш розплющувати очі, – Іпек закінчила чепурити дівчину.
Хазан несміливо підійшла до дзеркала і довго дивилася крізь нього, намагаючись зрозуміти, що за дівчина стоїть перед нею. Вона була одягнена в довгу сукню темно-малинового кольору. Волосся Чамкиран накрутили і закололи ззаду шпилькою. На грудях красувалася підвіска з медальйоном.
– Вау, нічого собі! – захоплено свиснув Фірат – їхній головний фотограф.
Хазан зніяковіло посміхнулася на втішний комплімент, у натовпі працівників її очі шукали когось іншого, когось високого і з блакитними очима. Здоровий глузд нагадував їй про те, що вона все одно його уникає, але банальне жіноче самолюбство мало зовсім іншу думку.
Пошуки так і не дали результату, тому Хазан сумно зітхнула та пішла робити свою роботу. Десь на 7 кадрі вона таки його побачила, він стояв у компанії якоїсь незнайомої брюнетки. Дівчина щось захоплено розповідала, іноді поправляючи своє довге волосся і закидаючи голову від сміху. Хазан було важко позувати і спостерігати за цією парочкою, але вона з усіх сил намагалася робити дві справи одночасно. Коли незнайомка схопила Еґемена за руку, дівчина помітно напружилася, стискаючи руки в кулаки.
– Хазан, ти втомилася! – звернулася до неї Іпек. – Оголошую 10 хвилин перерви!
Хазан послала дівчині вдячну посмішку і взяла курс на двох голубків, зараз вона зруйнує їхню ідилію!
– Добрий день! – непомітно підкралася Чамкиран, перервавши тираду незнайомки. Ягиз зміряв дівчину з голови до ніг, вона виглядала приголомшливо. – Я – Хазан Чамкиран – обличчя цього проекту!
– Добрий день! – дівчина приємно посміхнулася, намагаючись не зважати на гордий вигляд моделі. – Айше Їґітер, приємно познайомитися.
– То ви дочка пана Мухсіна? – Хазан одразу зажурилася, з такою суперницею в неї не було жодних шансів.
– Не зовсім, але він для мене, як батько. Я одружена з його сином – Керемом, – Айше підняла вгору безіменний палець, на якому красувалося невелике колечко з великим каменем посередині.
Хороший настрій знову повернувся до Хазан, вона відразу посміхнулася, погляд помітно потеплішав. Подібна зміна не вислизнула від уважного погляду Ягиза, прикривши рота рукою, він непомітно для всіх посміхнувся.
– Як добре, що ви приїхали. Я дуже рада зустрічі!
– Я теж. З самого початку цього проекту мені було цікаво подивитися на те, як тут все відбувається. Батько Мухсін дуже схвильований, він покладає великі надії на цю колекцію.
– Ми зробимо все можливе, щоби його не підвести. Хочете трохи прогулятися, я вас познайомлю з усіма?
– Звісно, буду дуже рада.
До кінця робочого дня Хазан з Айше стали ледь не найкращими подругами. На прощання дівчата обмінялися номерами телефонів, Айше пообіцяла, що неодмінно прийде на презентацію зі своїм чоловіком.
З легкою душею Хазан попрямувала до роздягальні, щоб змінити свою чорну сукню з плетінням в області декольте. У маленькій кімнатці її як завжди чекала Іпек, у руці вона тримала червону сорочку та білі штани.
– Іпек, де ти це знайшла? – Хазан вихопила з рук дівчини свої речі, ретельно оглядаючи їх.
– Вони валялися серед решти костюмів, – пояснила дівчина. – Севда з Асли прибирали там і знайшли їх, вони згадали, що це твоє і віддали мені, щоб я передала тобі.
– Велике спасибі. І тобі та їм. Я вже думала, що втратила їх.
– Нема за що, Хазан. До завтра.
– До завтра.
Хазан переодягнулася в знайдені речі, а ті, в яких прийшла сьогодні на роботу, запхала у сумку. Часу, щоб змити макіяж у неї не було, як і бажання. У коридорі дівчина зіткнулася з Ягизом, не звертаючи на нього уваги, вона намагалася обійти чоловіка збоку. Він схопив її за руку, повертаючи до себе обличчям. Хазан сердито подивилася на нього, вихоплюючи свою руку з його хватки.
Ягиз посміхнувся і простягнув їй зім’ятий папірець з важким конвертом.
«Це твій аванс. Вітаю з першою зарплатою!»
Хазан розкрила конверт і мало не ахнула від подиву, кількість банкнот, що лежала там, вразила її. За рік роботи у спортзалі вона не змогла б заробити такі гроші, які отримала за ці два тижні. Мабуть, професія моделі не така вже й погана, якщо дивитися з точки зору прибутку. Хазан мала деякі плани щодо цих грошей, але їх було так багато, що для вирішення своїх проблем вистачило б і половини. Що робити з іншою частиною вона не знала.
Геніальна думка відвідала її світлу голову трохи згодом. Хазан тоді вже була на вулиці, на півдорозі до автобусної зупинки. Для здійснення задуманого міський транспорт не підходив, та й таксі теж не дуже вписувалося в намальовану картинку. Рішення прийшло з паркувального майданчика їх студії, точніше, воно приїхало до ніг Хазан, привітно зустрічаючи її гучним сигналом.
Дівчина спритно застрибнула на комфортне сидіння Марії (саме так Чамкиран вирішила називати про себе сріблястий мерседес) і пристебнувши ремінь безпеки звернулася до її господаря:
– Дорогою додому мені треба декуди заїхати, відвезеш?
Ягиз ствердно кивнув, розвівши руками в жесті: «Та без проблем». Все-таки добре з одного боку, що він не ніколи не ставить зайвих питань, роблячи все, що вона забажає. Чамкиран мимоволі замислилася про те, що ж Еґемен думає про неї та її дивні дії. Адже поруч із цим чоловіком вона ставала іншою версією себе і Хазан не знала, добре це, чи погано.
Дорогою до наміченого місця дівчина заїхала в магазин іграшок, побачивши асортимент, її очі розбіглися. Заповнивши багажник Марії, Хазан почала пояснювати Ягизу дорогу, не помічаючи його хитрого погляду та самовдоволеної усмішки.
Вони досить швидко подолали шлях до місця призначення, Хазан нервово потирала долоні, передчуваючи майбутню зустріч. Вона взяла до рук кілька м’яких іграшок і не чекаючи на Ягиза з іншими коробками, зайшла до приміщення дитячого будинку. Ніякі слова не здатні описати те захоплення і радість, які діти відчули під час її візиту. Зі щасливою усмішкою Хазан роздавала їм подарунки, радіючи такій вдалій ідеї.
– Не хвилюйтеся, подарунків вистачить усім! – запевняла вона малечу, яка розчаровано дивилася на її порожні руки. – Ось вони йдуть!
У приміщення ввалився Ягиз, завалений під горою пакетів та м’яких іграшок.
– Брат Ягиз! – почулося з усіх боків і діти, залишивши Хазан, кинулися до прибулого. – Ми так за тобою скучили!
Розкривши рота від подиву, Хазан спантеличено дивилася на Ягиза, який кинув покупки на підлогу і почав обіймати дітлахів, що оточили його. Одну з дівчаток він узяв руки і та смачно поцілувала його в праву щоку.
Між ними не було жодних перешкод у вигляді мовчання Еґемена, діти розуміли його і без слів. Вони щебетали біля нього, розповідаючи про свої справи, а хлопчик на ім’я Оґуз узагалі попросив у чоловіка телефон, щоб побити свій минулий рекорд у грі.
Коли Ягиз підійшов до Хазан, вона все ж таки не стрималася від вигуку:
– Вай бе! Чому ти не сказав мені, що знаєш цих дітей?
Хлопець знизав плечима, його обличчя все ще сяяло від радості.
– Хоча я й не питала про це, чи не так? – вона просто не могла не посміхнутися, побачивши його в такому стані.
Час, проведений у дитячому будинку, блискавично промайнув. Хазан з Ягизом по черзі грали з дітьми, а одного разу навіть разом зіграли з ними у хованки. Дівчина випадково спіймала чоловіка і йому довелося вдягати пов’язку на свої очі, важко зітхаючи. Хазан весь час усміхалася, думаючи про те, що навіть у найдивнішому сні не могла собі уявити, що завжди серйозний Ягиз може бути таким кумедним в оточенні дітей. Коли настав час іти, засмутилися не тільки діти, Хазан також була пригнічена. Вона всіх розцілувала і пообіцяла обов’язково ще раз до них прийти.
Дорогою додому дівчина попросила Еґемена зупинитися біля вуличної кафешки, живіт зводило з голоду. Підживившись калорійними вуглеводами, Хазан взялася за чай, але той був ще занадто гарячим, тому вона відставила чашку. Ягиз сидів навпроти неї, із захопленим поглядом гортаючи щось у своєму телефоні. Через деякий час Хазан почула пілікання, їй надійшло нове повідомлення.
«А ти незвичайна дівчина.»
Хазан перевела свій погляд на Ягиза, схиливши голову на бік, він дивився на неї, слабо посміхаючись.
– Ти теж досить незвичайний чоловік. Я не чекала від тебе такого, – щиро зізналася дівчина. – Діти так люблять тебе, видно, що ти про них добре дбав уже багато років.
Він знову взяв у руки телефон і Хазан почала чекати на його відповідь. Вона надійшла через кілька секунд і дівчина, зробивши великий ковток, натиснула пальцем на екран.
«Здається, ти була не в курсі, що навіть холодильники можуть змінити свій антифриз.»
Хазан поперхнулася чаєм від сміху і почала голосно кашляти, випльовуючи гарячу рідину. Чоловік миттю підвівся на ноги, щоб допомогти їй, але вона замахала руками, намагаючись пояснити йому, що все гаразд. Впоравшись з одним лихом, Хазан створила інше. Дівчина випадково штовхнула іншу чашку з чаєм і та приземлилася на штани Ягиза в області тазу.
– Ой, згорів! – прокричала вона, підводячись зі свого місця й підбігаючи до Ягиза, принагідно захопивши зі столу кілька серветок.
Хлопець не встиг навіть до ладу зреагувати, як дівчина почала витирати йому штани. Ягиз намагався зупинити її, але Хазан лише відмахувалася зі словами: «Я зараз все виправлю, хвилинку!» і продовжувала далі терти мокрі плями. Врешті-решт хлопець не витримав і з силою хапаючи її за зап’ястки, змусив зупинитися. Хазан підняла на нього свій винуватий погляд, його очі виражали сум’яття. Лише тоді дівчина зрозуміла, в яке неоднозначне становище поставила його. Адже навколо них снували люди, от же ж ганьба!
Весь час Хазан мовчала, думаючи про свій ганебний вчинок. Лише виходячи з машини вона кинула Ягизу тихе «дякую» і втекла геть у свій будинок. Коли в двері постукали, вона вже встигла переодягнутися і зав’язати довге волосся у рятувальний хвостик. Засунувши ноги в улюблені капці, Хазан пішла відчиняти двері, по дорозі прикидаючи в голові, хто б це міг бути, якщо до приходу мами з Едже залишилася одна година.
– Сюрприз!
– Сінан? – від шоку Хазан ледве змогла видавити із себе хоч слово.
– Нам треба поговорити про тебе та Ягиза.
«От чорт, а проблеми то ніяк не закінчуються» – подумала вона перед тим, як пропустити свого хлопця всередину будинку.