Блискавично. Довгий час Хазан не могла підібрати правильного епітету для опису проведеного тижня. І ось, в останній вечір перед презентацією, слово таки знайшлося. Навіщо воно взагалі їй було потрібне невідомо навіть самому Аллаху, але ж треба було чимось себе зайняти, щоб відволіктися від хвилювання.
Коли Хазан починала думати про показ, усередині все стискалося. Їй шалено хотілося перетворитися на якусь комашку і якнайшвидше сховатися від усіх. Вона навіть не могла подумати, що так зненавидить компанію матері й сестри, та й взагалі всіх інших людей у цьому світі, які вживали словосполучення на кшталт: «ти впораєшся» і «я в тебе вірю» в одному реченні. Чому кожен, хто бачив її, вважав своїм обов’язком побажати удачі, досі залишалося для дівчини загадкою. Вона ні в кого не просила підтримки, але люди як завжди вирішили, що знають краще за неї. Хазан передчувала, що її хвилювання пройде разом зі злістю до всіх, хто бажав їй успіху, але для цього треба було трохи почекати.
Дівчина перекрутилася на інший бік, збила подушку і мрійливо прикрила очі. Погані думки лише забивали голову, а їй треба гарненько виспатися, попереду був тяжкий і продуктивний день. На жаль, здійснити задумане так і не вдалося. Чи то хвилювання так зіграло, чи ще щось, але замість того, щоб бачити десятий сон, Хазан півночі крутилася на ліжку. Заснути вдалося лише під ранок, та й то не зовсім вдало. Хазан прокинулася в липкому поті, важко здригаючись і схлипуючи від страху. Хоч як вона намагалася, але згадати сон так і не вдалося. Якесь неприємне почуття занепокоєння засіло біля грудей і позбутися його було дуже важко. Дівчина відчувала нутром, що сьогодні станеться щось погане.
З невеселими думками Хазан поплелася у ванну кімнату, сподіваючись, що вода допоможе змити всю тривогу. Після ранкових процедур стало трохи краще, але дивне відчуття все одно нікуди не зникло. З кімнати почувся тихий бренькіт, Хазан одразу напружилася, вигнувши спину дугою. Хто міг написати їй так рано? Адже якщо їй не зраджує пам’ять, то на годиннику була 6 ранку, коли її нога тільки вислизнула з-під ковдри. Навшпиньки вона прослизнула в кімнату, попередньо глянувши на ліжко Едже, сестра голосно сопіла, підіткнувши ковдру до самого підборіддя. Хазан схопила з тумби телефон і сіла на ліжко, повернувшись обличчям до стіни. Кнопка блокування ніби спеціально не хотіла піддаватися, але дівчині все ж таки вдалося її здолати.
Як тільки очі пробігли по екрану з горла вирвалося полегшене зітхання.
«Доброго ранку! Як ти там? Не сильно переживаєш? Хотів тебе попросити, щоб ти приїхала трохи раніше, треба залагодити ще деякі питання перед початком.»
«Доброго ранку! Звичайно приїду, тільки не лякайся, будь ласка, якщо обличчя твого показу буде сильно нагадувати панду і тремтітиме перед виходом на сцену.»
«Пхахаха. Розумію. Я теж так хвилювався, коли вперше проводив нараду на фірмі. Увечері, перед сном, я кілька разів вголос повторював про себе текст, який говоритиму. І що ти думаєш? На ранок я так охрип, що мій голос більше нагадував Ґолума, аніж директора компанії. «
Не зумівши стриматися, Хазан голосно пирснула від сміху. Перед очима майнула картинка маленького чудовиська з головою Еґемена.
«Пхахаха. Я б на це із задоволенням поглянула. Можливо, голос Ґолума додав би мені трохи впевненості.»
«Послухай, не варто так хвилюватися, ти впораєшся, я знаю.»
«Будь ласка, тільки не починай ще й ти. Мені з учорашнього дня тільки й твердять, що я все зможу, бажають удачі і таке інше. Це дратує, а не допомагає.»
«Удача? А навіщо вона тобі, коли в тебе є я?»
Серце сильніше забилося, дихання сперло. Хазан ще раз вчиталася в цю фразу, потім ще і ще. Ранкове занепокоєння ніби стерли гумкою. Замість нього з’явилася якась легкість та впевненість у тому, що все буде добре. Адже справді, чого їй боятися з такою удачею? Точніше з її заміною?
– Ммм, хтось уже перейшов на стадію флірту? – почулося позаду і Хазан підстрибнула від несподіванки, випустивши телефон із рук.
– Едже! Ти збожеволіла, навіщо так підкрадатися? Та й взагалі, чому ти ще не спиш? Ще ж так рано.
– Та заснеш тут із вами – закоханими голубками, – вона смачно позіхнула, прикривши рота рукою.
– Припини нести всяку нісенітницю! Іди досипай, мені треба збиратися, – Хазан встала з ліжка і обминаючи сестру попрямувала до шафи.
– Хіба презентація не повинна розпочатися о першій годині дня?
– Так і є. Просто треба дещо владнати, допомогти з реквізитом і не завадило б підготуватися, – Хазан схопила з полиці джинсову спідницю та кофту малинового кольору.
За останній тиждень стиль Чамкиран зазнав кардинальних змін. Було прийнято рішення викинути старий одяг і оновити гардероб. Фазілет не могла натішитися такій зміні, нарешті її доня стала схожою на жінку! Якби вона тільки знала, що причиною перетворення гидкого каченя в прекрасного лебедя стала постійна присутність на фірмі Еґеменів настирливої гості з Америки. Фарах весь час крутилася біля Ягиза, постійно пропонуючи свою непотрібну допомогу у підготовці до презентації. Вона завжди одягала відкрите вбрання і фарбувалася так, ніби востаннє. Хазан аж ніяк не могла впасти обличчям у багнюку перед цією нахабницею, тому один з вільних вечорів було присвячено походу по магазинах. Звичайно ж, без допомоги Едже не обійшлося, куди ж без особистого стиліста.
– Вам з мамою теж треба підготуватися, сходіть у салон, зробіть зачіску і таке інше, – кинула Хазан сестрі перед тим, як вийти з кімнати.
– Звичайно. Хазан, удачі тобі! – Едже надіслала їй повітряний поцілунок.
Хазан закотила очі, проте не змогла стриматися від посмішки. Перед тим, як вийти з дому, вона швидко надрукувала повідомлення і відправила його адресату.
«Справді, з таким замінником удачі мені нічого не страшно. Я вже виїжджаю, буду через пів години. Незабаром побачимося!»
Хазан не змогла втримати вражених вигуків, коли побачила оформлення зали. Все було виконано в пастельних тонах, посередині приміщення постелили доріжку ніжно-рожевого кольору, по ній мали йти моделі. З обох боків від неї, на невеликій відстані один від одного, стояли круглі, білі столики для гостей. Наприкінці приміщення на невеликому підвищенні стояла апаратура, біля неї з обох боків були величезні букети з квітами.
– Доброго ранку, Хазан, – залишитися непоміченою не вийшло, поява обличчя компанії не вислизнула від пильних очей Іпек.
– Доброго ранку, люба. Що ви зробили? – Хазан знову обвела зал своїм поглядом, на її обличчі з’явилася посмішка.
– Гарно вийшло, правда? – Іпек усміхнулася у відповідь, задоволена результатом своїх старань.
– Вийшло просто чудово! – вигукнула дівчина. – Тут так гарно! Я в захваті! Ви такі молодці.
– Велике спасибі.
– Ти не знаєш, Ягиз уже приїхав? – поцікавилася Чамкиран, озираючись на всі боки, сподіваючись побачити знайомий профіль.
– Ні, його поки що немає, – відповіла дівчина, хитро посміхнувшись. – Якщо вже ти прийшла, може, допоможеш нам залагодити деякі дрібні деталі?
– Звичайно. Адже я заради цього і приїхала раніше. Показуй, що треба робити.
За виконанням останніх штрихів час непомітно пролетів, Хазан не встигла схаменутися, як її покликали наводити марафет. Ягиз прислав до неї візажиста та перукаря, але сам так і досі не з’явився.
Поки Хазан була зайнята справою, думки про майбутній показ і її промову ненадовго стихли. Але як тільки вона залишилася наодинці з собою, хвилювання знову далося взнаки. Вона завжди насторожено ставилася до публічних виступів. Зазвичай, у світлі софітів виблискувала Едже, Хазан швидше завжди була за лаштунками. Цього разу настав час сестрам помінятися місцями.
Заглибившись у свої роздуми, Хазан не помітила, як еґеменівські майстрині припинили чаклувати над її образом. Їй зробили дуже легкий макіяж, волосся вклали в елегантний пучок. Навколо голови Хазан обвивався тонкий обруч, що нагадував своєю формою виноградну гілку. Іпек тим часом принесла їй довгу кремову сукню, на тканині якої по всій довжині кріпилися маленькі намистинки. Коли Хазан одяглася, всі навколо затамували подих. Вона була схожа на грецьку богиню – диявольськи привабливу і ангельськи невинну. Зніяковіло опустивши голову під зверненими до неї поглядами, дівчина повернулася до дзеркала, щоб самій подивитися на повноцінну картину. З-за скла на неї дивилася чарівна незнайомка, Хазан нізащо в житті не впізнала б у ній себе, якби не була впевнена в цьому. Куди ж поділася та дівчина, яка відчайдушно не визнавала косметику та сукні? Вона б і далі продовжувала розглядати своє відображення, якби не почула оклик Іпек.
– Пане Ягиз, добрий день! Як добре, що ви приїхали. Мені треба уточнити з вами деякі питання щодо преси.
Серце відразу почало відбивати якийсь дивний марш. Хазан відчула, як у неї спітніли долоні і їй довелося швиденько витерти їх одна об одну. Гордо піднявши підборіддя, вона розвернулася на підборах і пішла в сторону залу. Їй навіть не довелося довго шукати, її очі одразу ж натрапили на харизматичного чоловіка в чорному смокінгу, поряд з яким, як завжди, дріботіла Фарах. Остання, побачивши потенційну суперницю, ледве стрималася, щоб не відкрити рота від подиву. Але Хазан цього так і не помітила, її очі були прикуті лише до однієї людини.
Коли він оглянув її з ніг до голови, вона відчула дежавю. Тільки цього разу погляд, який по ній пройшовся, був зовсім інший. У ньому можна було прочитати захоплення з домішкою здивування та жаги. Ягиз нервово ковтнув, з приміщення ніби викачали повітря. Його рука потяглася до краватки, намагаючись послабити її, повітря, як і раніше, було малувато.
Хазан збентежено опустила очі в підлогу, але потім швидко підняла погляд, дивлячись на Еґемена з-під опущених вій. У горлі чомусь пересохло і вона облизала верхню губу. Від побаченого Ягиз проковтнув, унизу живота стало надто спекотно. У цій компанії Фарах було ніяково, ці двоє дивилися тільки один на одного, на неї ніхто не звертав уваги. Щоб розрядити ситуацію дівчина вирішила пожартувати на рахунок того, що настав час нести вогнегасники, оскільки Хазан вся палає. Але її жарт проігнорували.
Вогнегасник був потрібен аж ніяк не Хазан.